3.2. Зв'язок арттерапії з нхт через танець

Танцювальна терапія застосовується при роботі з людьми, що мають емоційні розлади, порушення спілкування, міжособистісної взаємодії.

Використання цього методу вимагає від фахівця досить глибокої підготовки, тому що цей вид взаємодії може будити сильні емоції. Танцювальні рухи в поєднанні з фізичними контактами і інтенсивним міжособистісним взаємодією можуть викликати дуже глибокі і сильні почуття.

Народний танець, як складова народної художньої творчості є одним з головних методів Арттерапевтичної впливу на людей з емоційними розладами, порушенням спілкування та міжособистісної взаємодії.

Ярмарки, народні гуляння, народні свята ніколи не обходилися без танців і веселощів, в якому брали участь усі присутні, і той запал і позитивний настрій, який був присутній в учасників гуляння повністю просочував всіх оточуючих і наповнював їх. Людина стоїть в стороні не міг поставитися до цього байдуже і волею-неволею вливався в «веселу юрбу», де відповідно він знаходив і спілкування і позитивну атмосферу, і міжособистісне взаємодія.

Мета танцювальної терапії - розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів і придбання групового досвіду.

Основним завданням груп танцювальної терапії є здійснення спонтанного руху. Танцювальна терапія спонукає до свободи і виразності руху, розвиває рухливість і зміцнює сили, як на фізичному, так і на психічному рівні. Тіло і розум розглядаються в ній як єдине ціле.

Головна установка формулюється наступним чином, рухи відображають, риси особистості. За будь-яких емоційних зрушеннях змінюється самопочуття, як душевне, так і фізична, і відповідно змінюється характер рухів. [16]

Танцювальна терапія спрямована на вирішення наступних завдань.

1. Поглиблення усвідомлення членами групи власного тіла і можливостей його використання. Це не тільки покращує фізичне, емоційне стан учасників, але і служить розвагою для багатьох з них. На початку першого заняття фахівець спостерігає за учасниками, оцінює сильні сторони і вади рухового репертуару кожного, потім визначає, які рухи підійдуть кожному клієнту краще всього.

2 Посилення почуття власної гідності у членів групи шляхом вироблення в них більш позитивного образу тіла. Клієнти з серйозними порушеннями можуть відчувати труднощі при проведенні кордону між власним тілом та об'єктами навколишнього середовища. У таких групах танцювальна терапія має на меті створення учасниками адекватного образу тіла. Танець дозволяє зробити образ свого тіла більш привабливим, що безпосередньо пов'язано з більш позитивним образом «Я»

3. Розвиток соціальних навичок за допомогою придбання учасниками відповідного приємного досвіду. Танцювальні рухи являють собою відносно безпечний засіб зв'язку з оточуючими під час навчання соціально прийнятного поведінки. Танцювальна терапія створює умови для творчої взаємодії, дозволяє долати бар'єри, що виникають при мовному спілкуванні.

4. Допомога членам групи вступити в контакт з їх власними почуттями шляхом встановлення зв'язку почуттів з рухами. При творчому відношенні клієнта до рухів під музику танець набуває експресивність, що дозволяє вивільнити придушувані почуття і досліджувати приховані конфлікти, які можуть бути джерелом психічної напруги. Тут психодинамічний поняття «катарсису» поширюється на танець, оскільки його руху вивільняють приховані почуття, а це має прямий корекційний сенс Танцювальні руху не тільки експресивні, але і володіють здатністю знімати фізичну напругу, особливо, якщо вони включають розгойдування і розтяжку.

5. Створення «магічного кільця». Заняття в групі увазі спільну роботу учасників, ігри та експерименти з жестами, позами, рухами та іншими невербальними формами спілкування. Все це в цілому сприяє набуттю учасниками групового досвіду, всі компоненти якого на несвідомому рівні утворюють замкнутий стійкий комплекс - «магічне кільце».

Поряд з названими вирішуються також завдання:

• підвищення рухової активності; комунікативного тренінгу та організації соціотерапевтіческого спілкування;

• отримання діагностичного матеріалу для аналізу поведінкових стереотипів пацієнта і його самопізнання;

• розкріпачення пацієнта.

Спеціальні вправи танцювальної терапії є вільне розгойдування, руху, що потребують зібраності і контролю над тілом, чергування розслаблення і зібраності, переміщення по приміщенню строго певним чином.

На першому етапі, що займає декілька хвилин, заняття танцювальної терапією зазвичай використовуються для розминки, що допомагає кожному учаснику підготувати своє тіло до роботи подібно до того, як перед виступом музикант налаштовує свій інструмент Розминочні вправи мають фізичний («розігрів»), психічний (ідентифікація з почуттями) і соціальний (встановлення контактів) аспекти.

Одним з варіантів початку занять передбачається виконання спонтанних рухів вільної форми під попурі з різних мелодій. Тут зустрічаються вправи, що включають струшування, розтяжки, розгойдування, хлопки, потряхіванія, які, починаючи з кистей рук, поширюються на ліктьові суглоби, плечі, груди. Ці вправи повторюються до тих пір, поки вся група не розігріється як слід. [20]

На другому етапі відбувається розробка общегрупповой теми. Наприклад, розробляється тема «зустрічей і розставань». На рівні рухів можуть «зустрічатися» і «розлучатися» окремі частини тіла. Кисті рук і лікті можуть «зустрітися», щоб тут же «розлучитися», або вони можуть «зустрітися», щоб «вступити в бійку» або щоб «обійняти» один одного. Взаємодії між членами групи можуть сприяти зустрічі долонь одного з ліктями іншого і т.д.

На заключній стадії заняття тема розробляється з використанням всього наданого групі простору, при цьому змінюється швидкість рухів і їх послідовність. Керівник або визначає характер руху учасників, або сам їх повторює.

Керівник групи може бути: партнером по танцях, розпорядником (організатором), каталізатором розвитку особистості учасників через рух.

Він створює в групі обстановку спокою і довіри, що дозволяє учасникам досліджувати себе та інших, а також відображає і розвиває спонтанні руху учасників групи.

Керівник групи застосовує певним чином структуровані вправи, що сприяють розслабленню, правильному диханню, зміни тіла в просторі і посилення самоконтролю.

Танцювальна терапія використовується для поліпшення фізичного стану, виходу емоцій, вдосконалення навичок міжособистісної взаємодії, для отримання позитивних емоцій, розширення самосвідомості. Звичайна тривалість заняття - 40-50 хв. Заняття можуть бути щоденними, щотижневими (протягом декількох місяців або років).

У профілактичних цілях можливо проведення одноразових танцювальних марафонів. Оптимальний кількісний склад групи - 5-12 чоловік.

Дискусійним є питання про характер музичного супроводу занять. Одні керівники вважають за краще стандартні магнітофонні записи народної і (або) танцювальної музики, інші - власне (або своїх асистентів) імпровізований музичний супровід. У всіх випадках підкреслюється, що індивідуально-культурна значимість пропонованої для клієнта музики не повинна перекривати значимості і задоволення власної рухової активності, тому краще використовувати незнайомі групі мелодії, помірну гучність звучання і фізіологічно орієнтовані ритми, що сприяють формуванню трансових станів свідомості.

Може використовуватися в якості допоміжного або основного методу корекції в групах дітей і підлітків, в санаторно-курортних умовах, при корекції дісгамій в подружніх парах, для соціально-психологічного і рухового тренінгу людей з порушеннями слуху і зору або в реабілітаційному періоді (після кардіооперацію, переломів кінцівок та ін.)

Таким чином, можна підкреслити наступне, що те, що закладено в народному танці в даний час і стало одним з напрямків арттерапії, яка спрямована на психо-емоційний і психо-фізичне оздоровлення людини і групи осіб через народний танець, а в наші дні - через сучасний естрадний танець, який бере свою основу з народної художньої творчості. [17]

Висновок

Численні наукові роботи, пов'язані з вивченням терапії мистецтвом і показують її ефективність, перспективність в області інтегративної медицини, загальної, спеціальної психології, надають їй статус цілого наукового напрямку.

Сутність арттерапії полягає у терапевтичному та коррекционном вплив мистецтва на суб'єкта і проявляється в реконструировании психотравмуючої ситуації за допомогою художньо-творчої діяльності, виведенні переживань, пов'язаних з нею, у зовнішню форму через продукт художньої діяльності, а також створенні нових позитивних переживань, народженні креативних потреб і способів їх задоволення.

В даний час арттерапія в широкому розумінні включає в себе: ізотерапія (лікувальний вплив засобами образотворчого мистецтва: малюванням, ліпленням, декоративно-прикладним мистецтвом і т.д.); бібліотерапію (лікувальний вплив читанням); імаготерапія (лікувальний вплив через образ, театралізацію) ; музикотерапію (лікувальний вплив через сприйняття музики); вокалотерапію (лікування співом); кінезітерапію (танцетерапію, хореотерапия, корекційну ритміку - лікувальний вплив рухами) т. д.

Існує помітний зв'язок арттерапії з народним художньою творчістю, яка в основному проявляється через музику і вокальний спів, а також через танець. Саме танець і музика є найбільш ефективними методами лікувального і корекційного впливу мистецтва на людину і беруть свій початок і зародження з глибин народної художньої творчості.