26. Фактори, що впливають на специфіку політики управління персоналом.

На кадрову політику в цілому, змісті специфіку конкретних програм та кадрових заходів впливають фактори двох типів – зовнішні по відношенню до організації та внутрішні.

Фактори зовнішнього середовища можуть бути об’єднані в дві групи:

1. Нормативні обмеження.

2. Ситуація на ринку праці.

Фактори внутрішнього середовища. Найбільш значимим представлені наступні фактори:

1. Цілі підприємства, їх тимчасова перспектива та ступінь відпрацьованості.

2. Стиль управління , що закріплений у тому числі і в структурі організації.

3. Умови праці.

4. Якісні характеристики трудового колективу.

5. Стиль керівника.

Кадрова політика підприємства визначається внутрішніми і зовніш­німи чинниками (рис. 5.3).

Так, до зовнішніх чинників, що визначають кадрову політику під­приємства, належать: національне трудове законодавство, особливості сфери бізнесу, культурні традиції, рівень регулювання соціально-тру­дових відносин у галузі, стан економічної кон'юнктури, ситуація на ринку праці.

Наприклад, наявність у нормах деяких країн заборон на застосу­вання тестів при прийманні на роботу змушує працівників служб управління персоналом бути дуже винахідливими в проектуванні про­грам відбору та орієнтації персоналу.

Українське законодавство регламентує відносини між роботодав­цем і працівником, встановлюючи:

• гарантію дотримання прав людини;

• однакові можливості при найманні на роботу;

• розмір мінімальної оплати праці; тривалість робочого дня і робо­чого тижня; тривалість і порядок надання відпусток;

• норми умов праці;

• норми безпеки праці;

• функції профспілок.

Внутрішніми чинниками, що визначають кадрову політику підпри­ємства, є:

1.Місія і цілі підприємства.

Так, наприклад, для підприємств, що націлені на швидке одержан­ня прибутку і потім згортання роботи, потрібні зовсім інші професіо­нали порівняно з підприємствами, орієнтованими на поступове розго­ртання великого виробництва з безліччю філій;

2. Стиль управління.

Стиль управління впливає на організаційну культуру, формує сте­реотипи робочих і неформальних відносин у підприємстві.

Порівняння підприємств, побудованих жорстко централізованим чином, та тих, що віддають перевагу децентралізації, показує, що цим підприємствам потрібен різний склад професіоналів;

3. Особливості організації праці.

Більшість авторів вважають особливості організації праці одним з основних факторів, що впливає на формування кадрової політики під­приємства. До факторів, що визначають особливості організації праці, належать:

• ступінь фізичних і психологічних навантажень;

• ступінь шкідливості роботи для здоров'я;

• інтенсивність праці;

• планування робочих місць;

• інтенсивність спілкування на роботі;

• ступінь автономності і рівень відповідальності працівників різ­них рівнів;

• тривалість і структурованість праці.

Як показує світова практика, інвестиції в поліпшення становища працівників за всіма цими факторами багаторазово окупаються зрос­танням продуктивності і якості праці.

4. Якісні характеристики трудового колективу.

Так, робота в складі успішного колективу може бути додатковим стимулом, що сприяє стабільній продуктивній роботі і задоволеності працею.

5. Тип влади.

6. Імідж підприємства.