24. Типи політики управління персоналом та їх характеристика.

Політика управління персоналом полягає у виборі фірмою засобів і способів досягнення цілей управління персоналом, що здійснюється на основі домінування тих чи інших цінностей. Цінності, на які зорієнтована політика управління персоналом, можуть бути зосереджені на розумінні ролі людських ресурсів у діяльності фірми.

Формування і здійснення політики управління персоналом істотно залежить від національно-культурних особливостей бізнесу. М. Вебер, ще на поч.20 ст. досліджував особливе значення системи моральних цінностей як фактра, що регулює господарське життя і трудову поведінку. Він вважав, що успішний розвиток капіталізму в Європі грунтувався на протестантській етиці, згідно з якою, вищою духовною цінністю для людини є праця, гріхом перестає вважатись висока грошова винагорода витрачених трудових зусиль. Д.Маклеланд, вчений, що займався розробкою теорії потреб, повязував дію протестантської етики з формуванням у людей “мотиву досягнення”, спрямованості до успіху.

Культури і віри багатьох народів завжди лояльно заохочуют прагнення людей до матеріального багатства й успіху, їх трудову і господарську заовзятість. Однак, реалізація цих ідей в різних країнах має свої відмінності.

Певним відображенням відмінностей східної і західної цивілізації є японська і американська системи менеджменту. Різниця між цими моделями полягає саме у специфіці управління персоналом.

Уільям Оучі проаналізував дані моделі з позицій управління персоналом. Крім тог, він доводить, що виникла нова модель - “Z”, яка поєднує кращі риси моделей “A” та “J”.

Організація типу “A” (американська модель):

• наймання працівників на відносно короткий час

• індивідуальне прийняття рішень

• індивідуальна відповідальність

• механізм явного, точного контролю

• швидкий розвиток і просування

• підтримка спеціалізованої карєри працівників(по вертикалі)

• вибіркове(ситуативне відношення до працівника)

Організація типу “J” (японська модель):

• довічне наймання працівників

• колективне прийняття рішень

• колективна відповідальність

• механізм непрямого контролю

• повільний розвиток і просуання

• підтримка неспеціалізованої карєри працівників

• холістичний (цілісний) підхід до працівника як до особистості

Організація типу “Z” (змішана модель):

• довгострокове наймання

• колективне прийняття рішень

• індивідуальна відповідальність

• непрямий, неформальний контроль, з використанням точних, формальних критеріїв

• повільний розвиток і просування

• помірковано спеціалізована крєра працівників

• холістичний підхід, включаючи родину

Трудова і господорська етика народів України має, як відомо, специфічні риси, що говорять про неоднозначність відносин до підприємництва і прагнення до успіху. Так що пряме запозичення зарубіжних моделей управління в вітчизняній практиці навряд чи можливе. Тим більше, що ці риси були деформовані досвідом радянського періоду, коли суспільству був навязаий стиль поведінки, що сковує підприємницьку активність. Україна повинна орієнтуватись на створення власної моделі УП, пристосовуючи зарубіжні принципи до специфіки власної культури.