2.Класифікація порід за магнітною сприйнятливістю.

Магнітна сприйнятливість визначає зв’язок між магнітним моментом породи і її магнітним полем. Вона характеризує здатність гірських порід намагнічуватись під впливом зовнішнього поля та зберігати стан намагнічування після зупинення дії зовнішнього поля.

Магнітні властивості гірських порід визначаються наявністю в них феромагнітних мінералів – магнетиту та титаномагнетиту. У залежності від зміни величин - магнітна сприйнятливість і - магнітна проникність, мінерали та гірські породи можуть бути розділені на діамагнетики (<0, <1), парамагнетики (>0, >1) і феромагнетики (>0, >>1).

Діамагнетиками, тобто з відємними значеннями χ є вода, нафта, інертні гази, ряд металів (вісмут, галій, мідь, сірка, золото, свинець, ртуть), багато продоутворюючих мінералів ( польові шпати, кварц, плагіоклази, кальцит, ангідрит,сільвін гіпс).

Парамагнетики характеризуються також додатніми значеннями χ але дуже малиі значення ( міліонні долі). Парамагнетиками є більшість осадових порід а також мінерали рутил. Доломіт, магнезит, шпінель, мусковіт.

Фероманетики характеризуються дуже великими додатніми значеннями χ. (магнетит та титаномагнетит). До них відносяться часто метаморфічні та магматичні породи. Феромагнетики можуть стати парамагнетиками, якщо їх нагріти вище точки Кюрі.

3.Звязок магнітних характеристик з іншими петрофізичними величинами.

Важливими магнітними характеристиками гірських порід є магнітна проникність  і магнітна сприйнятливість . Величина  визначає зв’язок між векторами магнітної індукції B і напруженістю магнітного поля H: .

Магнітна сприйнятливість визначає зв’язок між магнітним моментом породи і її магнітним полем.

Розрізняють об’ємну магнітну сприйнятливість, яка дорівнює відношенню інтенсивності намагніченості j одиниці об’єму породи до напруженості H магнітного поля: . Відносна магнітна проникність пов’язана з магнітною сприйнятливістю в одиницях СІ співвідношенням: . У вакуумі =0 і =1.

4. Залежність характеристик намагніченості від тиску, температури і глибини залягання порід.

Магнітна сприйнятливість, визначена в напрямку, паралельно одностороннього стиску, зазвичай зменшується з його ростом. Сприйнятливість, обмірювана перпендикулярно до стиску, у ряду зразків спочатку збільшується різкіше, ніж згодом, і в подальшому стиск не впливає на значення ае. Є зразки, у яких спостерігається незначне зменшення ае при стисненні. Негативні зміни ае при стисненні пояснюються присутністю в породах магнетиту.

Розходження в характері зміни магнітної сприйнятливості порід з їх стисненням, ймовірно, визначається неоднаковою пружністю мінералів, що вміщають феромагнетики, а також величиною, формою і взаємним розташуванням зерен останніх.

Дослідження впливу всебічного тиску (800 МПа) на стійкість ізотермічної (Jyr), ідеальної (JVri) і термоостаточной (JVrt) намагніченості габро-діабазів, лужних гранітів, кварцових діоритів і плагіогнейсів показало, що незалежно від типу порід і складу їх феромагнітних мінералів значення JVr зменшуються під дією тиску майже на 85% в умовах досвіду, причому 60% цієї зміни припадає на інтервал тисків 0 - 200 МПа. З ростом поля роль тиску зменшується. Відносна зміна термостатичної намагніченості JVrt не більше 15%. Стійкість до розмагнічення JVrt має проміжне значення. Таким чином, найбільш стійка до тиску JVrt і найменш - JVr

При нагріванні магматичних порід, що містять стійкий до останнього феромагнітний мінерал (наприклад, магнетит), їх магнітна сприйнятливість спершу зростає, потім падає до значень, близьких до нуля, при температурах, що досягають точки Кюрі, і при повторному нагріванні криві ае=f(t) можуть збігатися з першопочатковими (див.рис.76,а). Якщо феромагнетик нестійкий до нагрівання , то породі при тих же умовах відповідає аналогічний вид кривої aе=f(t), який, однак, не зберігається при повторному нагріванні у зв'язку зі зміною складу феромагнетиків (наприклад, титаномагнетиків) (див. рис. 76, б). Породи, у складі яких находятся два і більше фері-або феромагнетика (наприклад, магнетит і титаномагнетит або магнетит і піротін), характеризуються більш складними за формою кривими aе=f(t) (див. рис. 76, в), пояснюються двома або більше точками Кюрі феримагнетиків. Ці криві можуть бути також оборотні (якщо феримагнетики стійкі до нагрівання) і необоротні (один або обидва феримагнетики нестійкі до нагрівання) (див. рис. 76, г).

При підвищенні температури до 200 - 300°С знижується не тільки магнітна сприйнятливість, але і намагніченості ізотермічна, ідеальна, в'язка і ін. При нагріванні порід до точки Кюрі термостатична намагніченість, що виникла при охолодженні порід у полі Н, втрачається. Зменшується із зростанням температури і коерцетивна сила.