Основні положення економічних поглядів Дж. С. Мілля-сина

Ключові позиції

теорії

Суть їх теоретичного обґрунтування

Методологія дослідження

Специфіка методології Мілля:

- протиставляння законів виробництва і законів розподілу. Закони виробництва – незмінні і задані технічними умовами, мають характер, “властивий природничим наукам”, “в них немає нічого, що залежало б від волі людини”. Закони розподілу – керовані “людськими інституціями” залежать від “думки і бажання правлячої частини суспільства, і дуже різноманітні в різні століття, і в різних країнах”. Саме закони розподілу визначають розподіл на персональному рівні розподіл доходів між “трьома основними класами суспільства”. На основі цього положення розробляє власні рекомендації соціального реформування суспільства.

- намагається виявити різницю терміні “статика” (стаціонарне і незмінне суспільство)і “динаміка”. “Динаміку” розглядає як аналіз історичних змін, “статику” розглядає як те, що ми називаємо статистичним аналізом.

Теорія продуктив-

ної праці

Розрізняє продуктивну працю, що створює багатство (подібно Сміту) та непродуктивну працю – та, що не створює матеріальних благ. Новизна позиції в тому, порівняно з класиками, що до продуктивної праці Міль відносить і теоретичну працю вченого.

Доходи від непродуктивної праці – це по суті перерозподіл доходу, створеного продуктивною працею. Навіть споживання з/пл. працюючих може бути продуктивним, якщо воно зводиться до мінімуму засобів, а непродуктивне – в тій частині, в якій забезпечує “предметами розкоші”.

Зарплата і

доктрина

“робочого

фонду”

З/плата – плата за працю (подібно Рікардо, Мальтусу) та водночас залежить від попиту і пропозиції на робочу силу.

Доктрина “робочого фонду” передбачає неминучість мінімального розміру оплати праці працівників. Відповідно ні профспілки, ні класова боротьба не можуть запобігти цьому. Лише у зв’язку із зростання капіталу і зниженням народжуваності може зрости з/пл.(вплив Мальтуса)

Потім переосмислив ці твердження, визнавши вплив профспілок. При цьому автор не ототожнював поняття “прожитковий мінімум” і “фізичний мінімум”, вважаючи, що перший кількісно переважає другий за рахунок деякого “запасу капіталу”.

Капітал

Капітал – “нагромаджений запас продуктів минулої праці”. Капітал авансується на придбання засобів виробництва та робочої сили.

Роль капіталу в процесах суспільного відтворення:

1. неінвестований капітал стримує розвиток , а додатково залучений сприяє створенню додаткових робочих місць;

2. капітал формується за рахунок заощаджень (Сміт): вони перетворюються на капітал в процесі виробничого споживання;

3. відкладене майбутнє споживання забезпечується продуктивним виробничим споживанням і відбуватиметься на розширеній основі лише завдяки виробничому споживанню;

4. капітал –це засоби, витрачені на організацію й підтримання продуктивності праці. Попит на товари визначає, “в якій конкретній галузі виробництва буде використано працю на капітал,...попит на працю відображається у вигляді зарплат, що передують виробництву”.

Отже, Міль розглядає капітал як основну умову виробництва, що залежить від заощаджень. Капітал є основою врівноваження попиту і пропозиції.

Розрізняє основний і оборотний капітал. У зв’язку із зростанням основного капіталу, механізації праці, можливе безробіття.

Цінність,

ціна

гроші

Розглядає “вартість”, “споживну вартість”, “мінову вартість”.

Вартість (цінність)(споживна) поняття відносне, що залежить від кількості праці, необхідної для виробництва товарних благ (подібно Рікардо) і саме кількість праці має первинне значення у випадку зміни вартості. Водночас ігнорує положення класиків, що основою мінової вартості й цін є витрати праці. Усі проблеми політекономії зв’язує з рухом цін.

Ціна може означати як корисність, так і купівельну спроможність, тобто ціну користування й обміну. Водночас, Мілль вказує і на те, що ціна визначається витратами виробництва. За Міллем, цінність, або обмінна ціна речі – це її властивість задовольняти потреби й бути рідкісною. Усе це проблеми пропозиції.

Прихильник кількісної теорії грошей, відповідно до якої збільшення або зменшення к-ті грошей впливає на зміну відносних цін товарів.

Міжнародна торгівля

На думку Мілля, не можна орієнтуватися на переважання експорту над імпортом чи навпаки. Потрібно орієнтуватися на віддачу, тобто наскільки експорт чи імпорт сприяє економії витрат праці та капіталу для того, щоб ця економія була реалізована в галузях, які забезпечують переваги в продуктивності порівняно з іншими країнами.

Ціноутворення в міжнародному обміні базується не на врахуванні витрат виробника, а є результатом порівнювання попиту і пропозиції та граничної корисності за вільної конкуренції між державами.

Відповідно переваги обміну між націями означають можливість отримувати більшу кількість товарів за незмінної к-ті праці та капіталу, тобто кожен виграє, коли за таких самих витрат можна придбати більшу кількість товарів у власній країні.

Роль держави в суспільному прогресі

Міль визнає, що “існують різноманітні сфери суспільної діяльності – сфери “безсилля ринку”, де виключно ринковий механізм безсилий”. Відповідно зробив багато винятків з політики невтручання.

Основним економічним важелем впливу держави на процес виробництва вважає податки. Податкова система – єдиний економічний важіль впливу держави на економіку. Використовуючи його, держава повинна провадити політику, яка б не шкодила підприємництву та сприяла б прогресу нових галузей, а також забезпечувала конкурентоспроможність товарів на світовому ринку.

Важливим є роль держави у створенні інфраструктури, розвитку освіти, науки.

Метою прогресу, на думку Мілля, повинно бути створення умов праці, при яких не було би ніякого підпорядкування. Енергія прогресу міститься в приватному інтересі, а тому приватна власність повинна бути збережена. Міль був прихильником поліпшеного капіталізму, при якому належну роль відіграють кооперативи і профспілки.