Основні положення економічних поглядів т.Р.Мальтуса

Ключові позиції

теорії

Суть їх теоретичного обґрунтування

Теорія народонасе-

лення, реалізація економічно-

го зростання

Головна мета теорії народонаселення – дослідження проблеми (не багатства, як у Сміта) бідності населення. Проблему бідності зводив до простого співвідношення темпів приросту населення з темпами приросту життєвих благ, що визначаються прожитковим мінімумом. Т.ч., теорія Мальтуса встановила певний стандарт, на який опиралися класики політичної економії.

Основні положення теорії народонаселення:

- здатність людини до відтворювання за темпами приросту значно перевищує можливість зростання продовольчих ресурсів, тому що населення зростає в геометричній прогресії, а запаси ресурсів – в арифметичній;

- зростання народонаселення жорстко обмежується коштами існування;

- відповідність між чисельністю населення і кількістю засобів існування досягається епідеміями, голодом, війнами, непосильною працею, що винищує величезну масу людей;

- зростання населення призводить до падіння з/пл. і обмежує зростання населення в майбутньому;

- виступав за обмеження народжуваності, проти ранніх шлюбів;

- виступав проти державної підтримки жебраків, оскільки бачив у цьому заохочення нерозсудливих за рахунок стягнення податків з працелюбних громадян;

- вважав корисним поділ людей на багатих і бідних, тому що можливість поліпшення свого стану і побоювання щодо його погіршення є двигуном збільшення добробуту суспільства.

Теорія земельної ренти

В центрі теорії Мальтуса була проблема обмежених ресурсів землі. Одним з її обґрунтувань було стверджування про неможливість збільшувати засоби існування (підрозумівались продукти харчування) тими ж темпами, які притаманні зростанню населення. Адже, по-перше, ресурси землі обмежені, а, по-друге, додаткові вкладення праці й капіталу в землю будуть забезпечувати все менший приріст продукції, так як із зростанням населення до обробітку беруться землі все гіршої якості. Ним сформульовано, так звану, теорію “зменшення родючості ґрунтів”.

Економічні цикли

та проблема реалізації

На відміну від Сміта і Рікардо, які вважали, що ключовою проблемою економіки є накопичення капіталу, яке забезпечує зростання виробництва, Мальтус вперше поставив в центр економічної теорії проблему реалізації, зокрема в умовах криз перевиробництва. Мальтус критикував смітіанське пропагування заощадливості і сформулював теорію недоспоживання. Недоспоживання, викликане недостатністю сукупного попиту в умовах існуючих цін, що покривають витрати виробництва. Це пов’язане з тим, що робітники отримують менше ніж цінність виробленої ними продукції, а капіталісти в силу своєї заощадливості зберігають, а не витрачають свої доходи. Тому для забезпечення відтворення необхідним є певний обсяг витрат з прибутку і ренти на предмети розкоші і послуги непродуктивного характеру, що може пом’якшити проблему перевиробництва. Непродуктивне споживання можуть забезпечити клас земельних власників (лендлордів), які не відносяться ні до капіталістів, ні до робочих.

Попит, що виникає як економічна потреба, тільки і може забезпечити реалізацію всієї маси вироблюваних товарів. Кейнсіанство відродило ідеї Мальтуса про чинники “ефективного попиту”.

В період економічних криз і зростання безробіття Мальтус пропонував програми для пом’якшення безробіття через використання громадських робіт (облаштування доріг тощо).