Питання для самоперевірки

1. Основні засоби та обладнання для проведення експертизи тканин.

2. Правила перевірки кількості тканин (послідовність, методи).

3. Методи вимірювання довжини куска.

4. Особливості експертизи кількості тканин, пошкоджених при транспортуванні.

5. Характеристика дефектів зовнішнього вигляду тканин.

6. Особливості визначення якості вовняних тканин за дефектами зовнішнього вигляду.

7. Особливості визначення якості шовкових, напівшовкових та ворсових тканин за дефектами зовнішнього вигляду.

8. Особливості визначення якості бавовняних тканин за дефектами зовнішнього вигляду.

9. Особливості визначення якості тканин з розрізним ворсом.

10. Основні фізико-механічні показники тканин та методи їх визначення:

11. визначення ширини куска та маси тканини;

12. визначення щільності по основі та утоку;

13. визначення розривних характеристик тканин;

14. визначення стійкості фарбування і друку.

15. Порядок визначення якості тканин за фізико-механічними показниками.

16. Вимоги до тари, маркування, пакування тканин.

Перелік нормативних документів

ГОСТ 161-86 Ткани хлопчатобумажные, смешанные и из пряжи химических волокон. Определение сортности

ГОСТ 187-85 Ткани шелковые и полушелковые. Определение сортности

ГОСТ 357-75 Ткани чистольняные, льняне и полульняные

ГОСТ 358-82 Ткани чистошерстяные и полушерстяные

ДСТУ 2201-93 Полотна текстильні. Види, дефекти

ДСТУ 3047-95 Тканини та вироби поштучні. Класифікація та номенклатура показників якості

ДСТУ 3998-2000 Матеріали та вироби текстильні, трикотажні, швейні та шкіряні. Терміни та визначення

3.7 Експертиза швейних виробів

3.7.1 Загальні положення. Експертиза імпортних швейних виробів проводиться у відповідності до технічних умов контракту і зразку закупленого товару, при цьому експерт керується «Інструкцією про порядок перевірки якості і кількості імпортних товарів експертами ТТП». Експертиза швейних виробів вітчизняного виробництва проводиться відповідно до діючих державних стандартів та зразку-еталону. На вітчизняні швейні вироби встановлено два сорти – 1-й та 2-й.

Вироби повинні цілком відповідати зразку-еталону за моделлю, матеріалом верху, підкладкою, за технологією обробки, конструкцією та оздобленням.

Контроль якості швейних виробів здійснюється відповідно до ГОСТ 4103-82 «Изделия швейне. Методы контроля качества» та ГОСТ 12566-81 «Изделия швейне бытового назначения. Определение сортности». Об’єктами контролю швейних виробів згідно ГОСТ 23948-80 «Изделия швейне. Правила приемки» являються: реквізити товарного і контрольного ярликів, зовнішній вигляд, посадка виробу, основні лінійні виміри, матеріали (наявність дефектів зовнішнього вигляду матеріалів), виконання окремих вузлів і деталей, контроль правильності складання, маркування та пакування швейних виробів.

Експертизу швейних виробів рекомендується проводити в спеціальних приміщеннях або місцях, де повинне бути достатнє освітлення, великий стіл, на якому можна розкласти виріб, стрічка або масштабна лінійка з сантиметровими і міліметровими поділками і лупа.

Оглядати необхідно кожен виріб цілком, незалежно від того, чи вказані дефекти на запропонованих товароодержувачем виробах є чи немає.

Виходячи з практичного досвіду проведення експертизи, зовнішній огляд швейних виробів краще проводити у наведеній нижче послідовності, що гарантує більш ретельний огляд усіх деталей і прискорює процес огляду:

• оглядати вироби зліва направо, зверху вниз

• у комплектних виробах огляд починати з піджака або жакета

• верхні вироби з бортами і легке плаття з розрізом до низу варто розглядати спочатку на манекені, потім на столі

• легке плаття без розрізу до низу, білизну, сорочки, штани, спідниці - на столі.

3.7.2 Методи перевірки якості імпортних швейних виробів. Методи перевірки якості імпортних швейних виробів в основному аналогічні методам, що вказані у ГОСТ 4103-82.

Визначення якості виробів в основному проводиться органолептичним методом, при цьому перевіряється:

• правильність посадки виробу зовнішнім оглядом виробу і деталей;

• симетричність парних деталей або частин виробу шляхом їх суміщення;

• рівність країв деталі виміром усієї довжини її або певного відрізка;

• напрямок і збіг рисунка виміром у декількох місцях;

• правильність з'єднання деталей виробу (якість стібків, строчок, швів) зовнішнім оглядом, підрахунком кількості стібків або виміром на певній ділянці;

• правильність обробки застібок, скріпок, зрізів зовнішнім оглядом, суміщенням деталей або виміром розташування деталей між собою або від країв деталей.

Якість волого-теплової обробки перевіряється зовнішнім оглядом.

У випадках, коли причини утворення дефекту органолептичним методом визначити неможливо або висновок експерта заперечується, виріб направляється на лабораторне дослідження.

Методи відбору зразків, кількість виробів, що направляються на дослідження в лабораторію, у кожному випадку вирішуються окремо. Для партії виробів кількість відібраних зразків погоджується з зовнішньоторговельним об'єднанням. Якщо експерт перевіряє ношений виріб, то для пред'явлення його на лабораторний аналіз потрібна згода покупця.

Виріб, направлений на лабораторне дослідження, пломбується пломбою з відтиском експерта і вказується за якими показниками необхідно зробити випробування зразка.

Результати випробувань співставляються з показниками технічних умов контракту, зразком закупленого товару, в окремих випадках - з аналогічними вітчизняними виробами.

Методи вимірювань імпортних швейних виробів не відрізняються від методів, вказаних у ГОСТ 4103-82.

3.7.3 Визначення артикулу, моделі і розміру швейних виробів. Для визначення артикулу швейних виробів (одиничних або партії) складається лабораторний аналіз тканини за фізико-хімічними показниками, тобто визначення ваги, складу волокна, переплетення, номера або текса пряжі основи і утоку та щільності по основі і утоку. Виріб направляється на лабораторне дослідження товароодержувачем. Потім експерт шляхом співставлення з даними технічних умов контракту визначає артикул і складає акт експертизи.

Визначення моделі швейного виробу проводиться шляхом співставлення виробу за зовнішнім виглядом зі зразком закупленого товару, при цьому звертається увага на силует, покрій, особливості оздоблення й інші конструктивні особливості.

При відсутності зразка закупівлі відповідність моделі встановлюється за описом, наявним в технічних умовах контракту.

Визначення розміру швейних виробів проводиться шляхом їхнього виміру по основних параметрах, після чого результати вимірів співставляються з показниками відповідних стандартів або технічних умов контракту.

У випадку пред'явлення одиничних виробів партії, при відсутності необхідних показників у контракті, визначення розміру проводиться шляхом співставлення результатів їхніх вимірів з результатами вимірів таких же виробів цієї партії, що мають правильне маркування, тобто однакові показники на контрольному маркуванні і навісних ярликах.

При відсутності необхідних показників у контракті, у випадку пред'явлення великої партії товару, експертиза переривається до одержання технічних умов від постачальника.

3.7.4 Характеристика основних дефектів швейних виробів. Дефекти готових швейних виробів поділяють на наступні групи залежно від технологічного етапу, на якому вони виникли:

• дефекти конструкції й технології пошиття зовнішніх, внутрішніх деталей і підкладки;

• дефекти підготовки, обробки і оздоблення виробів;

• дефекти тканин і матеріалів;

• дефекти механічного характеру. [16]

Детальний опис всіх дефектів з вказанням причин їх виникнення наведено в Методиці експертизи імпортних швейних виробів.

Найбільш характерними дефектами конструкції є натягнутий або надмірно посаджений комір/горловина; відхилення по ширині або формі окремих деталей; перекіс деталей; відхилення країв деталей або лінії шва від конструктивної лінії; розбіжність малюнка тканини на симетричних деталях або по швам стачування; різна довжина/ширина симетричних деталей; деформація внутрішніх прокладок; відхилення втачування рукавів вперед/назад; несиметричне розташування виточок; неоднакова відстань між петлями; обсипання обметування петель; підкладка не відповідає верху за розміром; невідповідність внутрішніх деталей, передбачених у зразку закупленого товару або їхня відсутність та інші. Причинами утворення дефектів даної групи є порушення технологічного процесу пошиття на окремих етапах.

Дефектами обробки є такі, як: різновідтінковість деталей; обпалення; відхилення оздоблювальної строчки від конструктивної лінії; слабкий натяг ниток; відсутність стібків оздоблювальної строчки; різна частота стібків в оздоблювальних строчках; наскрізні прохвати потайних стібків;зморшкуватість тканини уздовж швів; обсипання крайового зрізу шва та інші.

До дефектів тканин відносять: засміченість пряжі; мушкуватість, шишкуватість; пересліжини; потовщені нитки; близни; підплетини; недосіки; забоїни; масляні і кольорові нитки; смуги від пряжі різного номеру або відтінку; спуски утоку; нестійкість тканини при терті; неміцність ниток тканини до зсуву та інші. Дефекти даної групи мають виробничий характер.

Дефекти механічного характеру включають потертість і протири; руйнування тканини(діри, пробоїни, порізи, розрив, просічки - можуть бути виробничого і невиробничого характеру); проколи тканини машинною голкою; масляні, чорнильні або іржаві плями; плями від підмоканн; вапняні плями або клейові плями; плями від забруднення. Важливо памятати, що дефекти даної групи, на відміну від попередніх, можуть бути як виробничого, так і невиробничого походження.

Плями виробничого характеру мають в основному такі відмітні ознаки в порівнянні з плямами невиробничого характеру:

• частина плями заходить у шов сточування;

• зверху плями прокладена незабруднена оздоблювальна строчка;

• плями на виробах, пред'явлених у непорушеній фірмовій упаковці;

• плями виявлені при кількісному прийманні виробів.

3.7.5 Визначення втрати якості імпортних швейних виробів. Відсоток втрати якості на імпортні швейні вироби встановлюється, якщо це обумовлено в контрактах або є згода замовника товару. Проценти втрати якості на імпортні швейні вироби визначають згідно таблиці визначення відсотка втрати якості, яка наведена у Методиці з проведення експертизи імпортних швейних виробів. Таблиця є орієнтовною, у кожному окремому випадку необхідно враховувати вид виробу, місце розташування дефекту, вплив його на експлуатаційні властивості виробу, можливість усунення дефекту.

У таблиці наводиться процент втрати якості виробів, що не були в експлуатації. Процент втрати якості ношених виробів збільшується на 10-30% у залежності від зовнішнього вигляду і ступеню зносу виробу.

Процент втрати якості виробу по дефектах виробничого і невиробничого характеру встановлюється окремо.

При наявності на виробі двох дефектів процент втрати якості встановлюється по найбільшому дефекту, при наявності на виробі понад двох дефектів, процент втрати якості збільшується на 10-30% у залежності від наявності і характеру дефектів.

Дефекти, розташовані на закритих ділянках, при визначенні втрати якості враховуються тільки в тому випадку, коли вони впливають на експлуатаційні властивості виробу.

При визначенні втрати якості виробів у комплектах процент утрати якості спочатку встановлюється на вироби з дефектами, а потім перераховується на весь комплект.

Перерахунок проводиться, виходячи з таких співвідношень вартості виробів комплекту:

а) костюм чоловічий, що складається з двох предметів:

піджак - 60% від вартості костюма

штани - 40% »

б) костюм чоловічий, що складається з трьох предметів:

піджак - 50% від вартості костюма

жилет - 15% »

штани - 35% »

в) сукня-костюм жіноча

жакет - 60% від вартості сукні-костюма

спідниця - 40% »

При визначенні дефектів, що характеризуються словами «помітно» і «різко виражене», варто користуватися еталонами, встановленими на аналогічні вироби вітчизняного виробництва.