Питання для самоконтролю

1. Особливості приймання рибних товарів.

2. Правила відбору проб рибних товарів.

3. Вимоги до якості рибних товарів.

4. Методика визначення окремих показників якості.

5. Правила ідентифікації рибних товарів.

6. Дефекти рибних товарів.

7. Правила ідентифікації рибних товарів.

8. Пакування, маркування, транспортування, зберігання рибних товарів.

Перелік нормативних документів

ГОСТ 814-96 Рыба охлажденная. Технические условия

ГОСТ 1168-86 Рыба замороженная. Технические условия

ГОСТ 1368-55 Рыба всех видов обработки. Длина и масса

ГОСТ 1629-55 Икра зернистая лососевая

ГОСТ 7448-96 Рыба соленая. Технические условия

ГОСТ 7452-68 Консервы рыбные натуральные

ГОСТ 7453-65 Пресервы из разделанной рыбы. Технические требования

ГОСТ 7631-85 Рыба, продукты из рыбы, морских млекопитающих и беспозвоночных. Правила приемки. Методы органолептической оценки качества. Методы отбора проб для лабораторных испытаний

ГОСТ 7636-85 Рыба, морские млекопитающие, морские беспозвоночные и продукты их переработки. Методы анализа

ГОСТ 11482-96 Рыба холодного копчения. Технические условия

ГОСТ 11771-66 Консервы и пресервы в металлической и стеклянной таре. Расфасовка, маркировка и упаковка

ДСТУ 2284-93 Риба жива. Загальні технічні умови

Розділ 3 особливості проведення експертизи непродовольчих товарів

3.1 Експертиза парфумерно-косметичних товарів

3.1.1 Класифікація та характеристика парфумерно-косметичних товарів. Парфумерно-косметична продукція представляє собою сукупність парфумерних, косметичних та ароматичних виробів.

Косметичні засоби призначені для нанесення безпосередньо на різні частини тіла людини (епідерміс, волосся, нігті, губи та зовнішні статеві органи) або на зуби і слизову оболонку ротової порожнини з метою їх очищування, надавання приємного запаху, змінювання зовнішнього вигляду і (або) корекції запаху тіла, їх захисту або збереження у доброму стані. Розрізняють засоби для:

• губ і очей;

• манікюру та педикюру;

• пудри, рум'яна та тональні креми;

• доглядання за шкірою;

• доглядання за волоссям і для волосся;

• зубні пасти та засоби для гігієни порожнини рота;

• туалетні та гігієнічні вироби.

Парфумерія включає засоби, призначені, щоб освіжати, гігієнічно доглядати та ароматизувати тіло, одяг, білизну тощо. За типом запаху розрізняють парфумерні засоби для жінок, для чоловіків і для дітей. [16]

Основними елементами, що входять до рецептури парфумерних рідин, є:

• запашні речовини - ароматичний початок продукції (композиції, настої, розчини);

• етиловий спирт - розчинювач запашних речовин і дезинфікуючий засіб;

• вода — для зниження міцності спирту;

• барвники.

Запашні речовини складають основну групу сировини і поділяються на натуральні (природні) та синтетичні. Натуральними вважаються запашні речовини рослинного походження -ефірні олії, смоли, бальзами і тваринного - мускус, амбра, цибет, бобровий струмінь.

Для закріплення запаху запашних речовин на більш тривалий час в парфумерно-косметичному виробництві використовують фіксатори рослинного і тваринного походження.

У виробництві парфумерно-косметичних виробів в якості розчинника застосовують етиловий (винний) спирт, міцністю не нижче 96,2% при температурі +20° С. Вода використовується для зниження міцності спирту і є компонентом парфумерної рідини.

Барвники вводять у деякі парфумерні рідини для зміни кольору. Барвники поділяються на натуральні і синтетичні. До барвників пред'являються наступні вимоги: висока барвна здатність, нешкідливість, відсутність неприємного запаху. Найбільш розповсюдженими барвниками, які використовуються у виробництві парфумерії є: родамин Ж, флуоресцин, кислотні зелені і фіолетові антрахинонові.

Основними видами парфумерних виробів є духи, запашна вода, одеколон, парфумерна вода, туалетна вода, парфуми.

Духи – спиртоводний розчин з масовою часткою запашних речовин не менше 15% (для концентрованих – не менше 30%).

Парфумерна вода – водноспиртовий розчин запашних речовин з сумою їх масових часток не менше 8,0 %; туалетна вода – не менше 4,0 %; запашна – не менше 1,0 %.

Одеколон – спиртоводний або водно-спиртовий розчин сумішей запашних речовин з їх масовою часткою не менше 1,5%.

Креми - являють собою ароматизовану пастоподібну масу або рідину. Косметичні креми за характером сировини, типу емульсії і технології поділяються на:

• жирові (неемульсійні) - кремоподібний стан кремів залежить від жирів, які в ньому містяться і жироподібних речовин;

• емульсійні (типу олія-вода, вода-олія), консистенція яких буває густа і рідка в залежності від компонентів;

• безжирові тонкодисперсні водні суспензії колоїдів (гідрозолей, желе) різних речовин. Жири в цих кремах відсутні або містяться в малих дозах;

• вологоутримуючі (гідрокосметика).

Креми за призначенням підрозділяються на захисні, живильні і спеціальні. В залежності від призначення, вмісту тих або інших добавок або комплексу речовин, креми виготовляються захисними, гігієнічними, лікувальними або профілактичними.

Основною сировиною, що входить до складу більшості кремів, є: ланолін, бджолиний віск, спермацет, парафін, церезин, вазелін, гліцерин, стеарин, казеїн, гормони, настої.

Ланолін - бджолиний віск - являє собою тверду зернисту масу з медовим запахом від світло-жовтого до коричневого кольору.

Спермацет - тверда луската маса, що міститься в особливих порожнинах голови китів або кашалотів.

Парафін - тверда безбарвна маса без запаху, яку отримують з продуктів переробки нафти.

Церезин - воскоподібна тверда речовина від білого до коричневого кольору, отримана з озокериту (відкладень, що утворюються в нафтових скважинах або ж синтезом окису вуглецю і водню).

Вазелін - мазеподібний продукт без запаху, білого або жовтуватого кольору, отриманий із залишків від перегонки нафти або сплавленням церезину, парафіну з парфумерною олією. Застосовують як основу для жирових кремів.

Гліцерин - сиропоподібна рідина без запаху. Є побічним продуктом у процесі виробництва стеарину і мила.

Для виробництва кремів застосовують активно діючі речовини, у тому числі і біологічні, необхідні для стимулювання життєдіяльності шкіри. До таких речовин відносяться вітаміни А, Д, Е, гормони, що додають шкірі еластичність, пружність.

Обов'язковою складовою частиною кремів є парфумерна «віддушка», що вводиться в кількості до 1 %.

До декоративної косметики відносяться: пудра, губна помада, туш для вій, олівці для брів, тіні для вік, лаки для нігтів тощо.

Пудра - це ароматизована тонкодисперсна однорідна суміш мінеральних і органічних речовин для маскування дефектів, тонування та захисту шкіри. Виробляється чотири основних види пудри: рідинна, крем-пудра, компактна, порошкоподібна.

Пудра повинна мати достатню покривну здатність. Для цього в її склад вводять окис цинку, двоокис титану, вуглекислий бериллій, каолін. Пудра повинна щільно прилягати до шкіри, не обсипатися. Це досягається шляхом додавання стеарату цинку і магнію. Для забарвлення пудри застосовують мінеральні (охра), тваринні (кармін) фарби і барвники (ромазин, родамін, метилєозин).

Губна помада - суміш жирово-воскової основи з вмістом органічних і неорганічних пігментів, наповнювачів, запашних і активних речовин, тощо.

Для додання твердої консистенції з визначеною температурою плавлення в губні помади вводять тверді жири і воски (церезин, бджолиний і карнаубский), парафін, гліцерин, моностеарат, спермацет, а також високомолекулярні спирти.

Бджолиний віск, що вводиться в губну помаду в кількості 7-20%, збільшує міцність мазка, еластичність, м'якість, робить поверхню олівця губної помади блискучою. Карнаубский віск, що добувається з листів бразильської пальми, має температуру плавлення +84°С, додає губній помаді твердість, але навіть при невеликому надлишку робить губну помаду занадто твердою і крихкою.

Озокерит і перезит - сполучна ланка олії і барвника. Спермацет додає жирність і твердість. Високомолекулярні спирти роблять мазок губної помади ніжним і тонким. Масло какао додає губній помаді жирність і блиск, але при неправильних умовах збереження на поверхні олівця утвориться білий наліт, і олівець може втратити товарний вигляд.

Олівець губної помади випускають у металевих або пластмасових пеналах різної конструкції (движком, гвинтовою подачею).

Туш для вій - суміш мила, парафіну, стеарину, воску, борної кислоти, фарби. Туш призначена для пофарбування вій у певний колір, подовження або потовщення їх, надання об’єму і чіткої форми. Залежно від рецептурного складу розрізняють туш: водостійку, об’ємну, об’ємну водостійку, для подовження вій,кольорову і безкольорову тощо. Виотовляють туш кремоподібної консистенції та тверду (у вигляді бруска).

Лаки для нігтів – представляють собою косметичні засоби у вигляді рідинної в’язкої маси із умістом плівкоутворювальних речовин, фарбувальних пігментів, перламутрових добавок тощо для догляду, пофарбування, покращування зовнішнього вигляду нігтів та надання їм блиску. Пластифікаторами, що додають лаковій плівці еластичність, є касторова олія й ефір гарніуса. Для перламутрового лаку використовують перловий пат. Залежно від рецептури, призначення та ступенів покриття виготовляють лак для нігтів:

• температурний – змінює колір відповідно до температури поверхні нігтя;

• хамелеон – змінює колір залежно від освітлювання й нахилу нігтя;

• металік – має холодний металевий блиск;

• кракле – фактура поверхні нігтя нагадує стародавні картини або кераміку. Кожний ніготь має неповторний візерунок із тріщинок;

• емаль – дає глянсовий блиск або матову поверхню;

• перламутровий – дає мякий перламутровий відблиск;

• прозорий – транспарентний;

• із блискітками – дуже стійкий, потрібні зусилля, щоб його зняти;

• для дискотек – в ультрафіолетовому світлі змінює колір;

• швидковисихавий – час висихання лакової плівки до 1 хв;

• лак-основа – лак для укріплювання та вирівнювання поверхні нігтів тощо.

Засоби по догляду за зубами і порожниною рота.

Зубні пасти - поділяються на гігієнічні і лікувально-профілактичні.

Компоненти зубних паст:

- абразив (крейда, дікальційфосфат, силікат алюмінію);

- сполучний компонент (гліцероль, альгінат натрію);

- поверхнево-активні речовини (натрієве мило, пенол, лаурилсульфат натрію), «віддушки».

У лікувально-профілактичні пасти додають корисні добавки (мікроелементи, вітаміни, хлорофілін натрію, екстракти і настойки лікарських рослин).

Засоби по догляду за волоссям.

Шампуні - рідкі, желеподібні, сухі, креми-шампуні, що фарбують -виробляються головним чином на основі синтетичних поверхнево-активних речовин. До складу шампунів входять: поверхнево-активні речовини ПАВ (основа), що стабілізують, зм'якшуючі речовини, біологічно активні речовини, «віддушки», розчинники, пластифікатори. Шампуні мають гарну піноутворюючу здатність.

До складу лікувально-профілактичних шампунів додаються наступні компоненти: касторова олія, похідні яєчного жовтка, екстракти лікарських рослин, морських водоростей.

3.1.2 Вимоги до якості парфумерно-косметичних виробів. Парфумерно-косметичні засоби повинні зберігати властивий їм запах на протязі визначеного часу, період якого, в залежності від виду товару, коливається від 50 до 30 годин. Стійкість запаху визначають органолептичним методом.

Косметичні вироби повинні відповідати наступним вимогам:

• консистенція повинна бути однорідною, без сторонніх включень;

• поверхня має бути рівною;

• колір і запах повинен відповідати кольору і запаху зразка-еталона;

• мазок декоративної косметики, нанесений на шкіру, повинен бути рівним, без крупинок, однорідного кольору або з блиском;

• маса (брутто, нетто) одного виробу повинна відповідати даним зразка-еталона;

• робота висувного механізму повинна бути рівною і вільною, без пошкодження вмісту;

• не допускається мимовольне випадання засобів декоративної косметики (губна помада, компактна пудра) з індивідуальної тари;

• температура каплепадіння повинна бути не нижче +30°С. Вироби, що мають температуру каплепадіння нижче +50°С, при користуванні деформуються внаслідок розрідженої консистенції.

По окремих товарах у контрактах обумовлюється термін придатності з моменту виготовлення.

Пакування повинне забезпечувати збережуваність парфумерно-косметичного товару при транспортуванні і зберіганні.

Основним видом транспортної тари для парфумерно-косметичних товарів є ящик - картонний або дерев'яний. Маса брутто однієї одиниці транспортної тари відповідає масі брутто, передбаченої контрактом. Кожний ящик окантовується паперовою, синтетичною або металевою стрічкою, кінці якої скріплюються «у замок».

В якості цехової тари використовується коробка з коробкового або гофрованного картону. Цехова тара не є оригінальним пакуванням інофірми, вона призначена для захисту товару від механічних пошкоджень при транспортуванні і зберіганні.

Тара індивідуальна призначена для фасування парфумерно-косметичних виробів і захисту їх від шкідливого впливу повітря, вологи і сторонніх запахів. Вона є важливим елементом художнього оформлення товару і повинна бути герметичною, міцною. Зовнішній вигляд парфумерно-косметичних виробів - один з головних споживчих і естетичних показників якості цього виду продукції. Тара для фасування парфумерно-косметичних виробів різноманітна і залежить від їхніх властивостей. Вона буває скляною, металевою, пластмасовою, картонною і паперовою.

Скляна тара в основному застосовується для фасування косметичних засобів і парфумерних рідин. За технічними характеристиками, типом горловини і способом закупорювання скляна тара підрозділяється на:

• флакони, банки з горловиною під притерту пробку;

• флакони, банки з горловиною під гвинтовий ковпачок, кришку;

• флакони, банки з горловиною під закупорювання аерозольним клапаном.

Тара повинна мати правильну форму, стійко стояти на горизонтальній площині, зовнішня поверхня не повинна мати завусенців.

Ковпачки і кришки призначаються для герметизації заповненої тари. Матеріал, з якого виготовлений ковпачок, не повинен вступати в реакцію з вмістом флакона. Флакон із гвинтовою горловиною закупорюється пластмасовим з термореактивних пластмас, металевим або комбінованим (пластмаса з металом) ковпачком. Для забезпечення герметизації ковпачка на горловину флакона надівається прокладка (пиж). Прокладки виготовляються з коркової пробки або еластичної пластмаси. Вони повинні бути непроникні і стійки до парів спирту і запашних речовин.

Металева тара використовується для фасування косметичних засобів, що мають пастоподібну консистенцію (зубні пасти, креми, шампуні, фарби для волосся). В залежності від застосовуваного металу цей вид тари підрозділяється на залізну, алюмінієву і зі сплавів металів.

Поверхня залізної тари (банки, коробки) повинна бути покрита харчовим лаком. До алюмінієвої тари відносяться туби, піни, корпуси кришки. Алюмінієві туби повинні забезпечувати герметичність закупорювання, тому що при втраті вологи в процесі збереження косметичні засоби твердіють, втрачають текучість і стають непридатними для застосування. Ковпачки, що закривають туби, повинні забезпечувати герметизацію їх верхньої частини. Герметизація нижньої частини туби, через яку відбувається заповнення вмістом, досягається за допомогою спеціальних замків.

Тара з пластмаси застосовується для фасування препаратів дитячої гігієнічної косметики, шампунів, рідких кремів і лосьонів (флакони з поліетилену), пудри, засобів декоративної косметики (банки, коробки і пенали з полістиролу, полівінілхлориду).

Аерозольне пакування складається з металевого, скляного або пластмасового балона, клапана з розпилювальною голівкою, сифонної трубки і запобіжного ковпачка. Аерозолі - системи, складені з дрібних, непомітних неозброєним оком рідких або твердих часток, що знаходяться в зваженому стані в газоподібному середовищі (повітрі).

Аерозольне пакування повинне бути міцним і герметичним. Клапан повинен відкриватися, виділяючи струмінь аєрозоля при натиску до відмовлення на розпилювальну голівку і повернення її у вихідне положення. При закритому клапані не повинно бути витікання вмісту. Виділення вмісту повинно відбуватися тільки через отвір у голівці клапана. Деформація аерозольного пакування не допускається. Зовнішня поверхня аерозольного пакування повинна бути гладкою і чистою, без слідів корозії. Запобіжний ковпачок, що надягається на горловину, повинен легко зніматися.

Тиск всередині балону створюється за допомогою пропилента. В якості пропилента застосовуються гази:

• зріджені (фреони, пропан, бутан);

• стиснуті (азот, закис азоту);

• легколетучі органічні розчинники (зтиленхлорид).

У парфумерно-косметичному виробництві аерозолі застосовуються при фасуванні лаків для волосся, азонаторів приміщень, дезодорантів для порожнини рота, тіла, кремів для гоління, парфумів, одеколонів, лосьонов і т.д.

Маркування на цеховій і транспортній тарі повинне містити наступні реквізити:

• найменування;

• дату виготовлення товару;

• кількість виробів, упакованих у кожну одиницю тари.

Крім цього, для товарів в деяких випадках передбачене вказання прізвища або номера пакувальника.

На індивідуальній тарі повинні бути зазначені найменування товару, артикул, маса нетто.

Всі косметичні вироби повинні бути забезпеченні анотацією українською або російською мовою з вказівкою способу застосування.

Парфумерно-косметичні вироби повинні транспортуватися і зберігатися в приміщенні при температурі не нижче +5°С і не вище +18°С, відносній вологості повітря 55-70%. При температурі нижче +5°С парфумерні рідини мутніють, в емульсійних кремах викристалізовується вода, що приводить їх до повного руйнування. Барвники для волосся втрачають барвну здатність. При температурі вище норми і зберіганні товару поблизу опалювальних приладів можливей випаровування парфумерних рідин, розрідження, витікання, зміна кольору і консистенції кремів, порушення форми олівців губної помади і тіней для вік.

При температурі нижче +10°С у шампунів можливе випадіння осаду, помутніння, розшарування, що вважається припустимим для шампунів, тому що після витримування виробів при кімнатній температурі консистенція знову стає попередньою, і якість не погіршується.

При підвищеній вологості етикетки на флаконах відклеюються, пакування набухає, пліснявіє, в результаті чого втрачається товарний вигляд.

3.1.3 Характеристика основних дефектів парфумерно-косметичних товарів. Дефекти парфумерно-косметичних виробів носять переважно виробничий характер (виникають внаслідок порушення технологічних режимів виробництва) або утворюються при механічних ушкодженнях.

Основними дефектами парфумерних виробів є: недоливання парфумерної рідини, наявність осаду, помутніння, розшарування рідини, невідповідність запаху та кольору.

Дефекти косметичних виробів це:

• для губної помади – раковини на олівці або його деформація, несправність механізму подачі олівця, тріщини або деформація корпусу пенала;

• для лаків – розщеплення щетини пензлика, випадання стрижня з пензликом із ковпачка, невідгвинчування ковпачка тощо;

• для туші та пудри – порушення цілісності балону або пудрениці, витікання туші або порушення компактності пудри, невідповідна консистенція тощо;

• для аерозольних упаковань – відсутність тиску всередині балону, підтікання рідини при розпилюванні, деформація або корозія поверхні металевого балону.

В результаті механічних ушкоджень на будь-якому етапі товаропросування можуть виникати такі дефекти, як розбите дзеркало, відколи і щербини на флаконах, порушення цілісності індивідуального картонного упакування (деформація, порушення цілісності, забрудненя тощо).

3.1.4 Порядок і методи проведення експертизи парфумерно-косметичних виробів. Експертиза здійснюється відповідно до завдань, які поставлені перед експертом, основними з яких є:

• визначення відповідності фактичної кількості даним супровідних документів (специфікації, пакувальних аркушів, маркування на тарі);

• визначення якості товару за органолептичними показниками (та/або за результатами лабораторного дослідження);

• встановлення відповідності якості товару зразку-еталону.

Зкспертизу парфумерно-косметичних товарів необхідно проводити в спеціальних приміщеннях при дотриманні санітарно-гігієнічних умов. Перед тим, як приступити до експертизи, експерту необхідно ознайомитись зі структурою та змістом вітчизняних нормативних документів на ПКТ і Методики експертизи імпортних ПКТ, технічними умовами контракту або додатком до нього і зразком-еталоном; звернути особливу увагу на умови зберігання парфумерно-косметичних товарів, оскільки якість їх здатна змінюватись при низьких і високих температурах та їхніх коливаннях, підвищенні вологості і під впливом сонячних променів. [41]

Визначення кількості. Кількість виробів експерт перевіряє під час розкриття місць, після ретельного огляду стану пакування, шляхом викладення виробів із транспортної тари і суцільного підрахунку.

Перевірка кількості виробів, які надані експерту в цеховому пакуванні, не проводиться. У випадку встановлення експертом невідповідності кількості в тарних місцях, на маркуванні яких зазначені прізвища пакувальника або його номер, ці дані фіксуються в акті експертизи.

Перевірка кількості парфумів, що мають індивідуальне пакування, проводиться шляхом підрахунку одиниць виробів без порушення цілісності целофану або паперу з фірмовими знаками. Якщо при цьому експерт зовнішнім оглядом знайшов дефект або сліди витікання вмісту, індивідуальне пакування таких виробів розкривається і встановлюється причина утворення дефекту.

Визначення якості. Визначення якості вітчизняних ПКТ проводять на відповідність показникам, передбаченим діючими нормативними документами, а імпортних – шляхом порівняння із зразком-еталоном (відповідно до технічних умов контракту). Експертиза якості парфумерно-косметичних товарів має дві особливості, а саме:

• одночасна перевірка якості парфумерії (косметики) і тари (туби, банки, флакони, пенали і т.д.), в яку засоби фасуються. До поняття «парфумерний/косметичний виріб» входять дві складові частини: вміст і тара (індивідуальна);

• для парфумерно-косметичних виробів, що мають дефекти або втратили (частково або цілком) товарний вигляд, не передбачено встановлення відсотоку зниження рівня якості товару. Вироби, що мають дефекти або втратили товарний вигляд експерт відносить до неякісних.

В актах експертизи констатується фактичний стан виробу (тари і вмісту), дається опис дефектів. Неякісні вироби належним чином пакуються, опломбовуються особистим штампом експерта, про що в акті експертизи робиться відповідний запис. На пакуванні повинні бути зазначені наступні дані: найменування і кількість неякісного виробу, номер і дата складання акта експертизи, прізвище експерта. Запаковані в такий спосіб неякісні вироби експерт залишає на збереження в замовника експертизи. Питання про подальше використання цих виробів вирішує організація замовника експертизи або арбітражний суд.

Перевірка якості парфумерно-косметичних виробів в залежності від задачі, яка поставлена перед експертом, і стану товару здійснюється за органолептичними показниками (визначення запаху, кольору, прозорості) і/або методом лабораторного дослідження з об'єктивних показників (щільність, температура плавлення, число омилення).

Органолептична перевірка якості виробу шляхом зовнішнього огляду і перевірка дії деталей виробів здійснюється одночасно з перевіркою кількості товару (суцільна перевірка) або після розбраковування товару представниками товароодержувача.

Визначення якості товару, розкриття пакування якого і розбраковування проводилися товароодержувачем без участі експерта, здійснюється тільки при наявності дефектів виробничого характеру. Такі дефекти, як відсутність олівця губної помади, вкладиша компактної пудри, недолив парфумерної рідини, механічні пошкодження, - не можуть бути в таких випадках визнані експертом дефектами виробничого характеру.

У тих випадках, коли причину утворення дефекту визначити шляхом зовнішнього огляду неможливо, проводиться лабораторне дослідження зразка товару. Відбір зразків проводиться безпосередньо експертом у кількостях і розмірах, передбачених вітчизняними стандартами на окремі види парфумерно-косметичних виробів або технічними умовами контракту, а у випадку їх відсутності від 2 % одиниць транспортної тари, але не менше З місць : від кожного товарного місця відбирають таку кількість виробів, щоб загальна кількість, відібраних від партії, була не менше 20 одиниць. Зразки направляються замовником експертизи на дослідження в лабораторію ТПП або в іншу компетентну нейтральну організацію.

Парфумерно-косметичні вироби досліджують у лабороторіях за показниками, передбаченими ГОСТами, ДСТУ, технічними умовами контракту (сертифікатами якості), і за органолептичними показниками на відповідність зразку-еталону. У лабораторних умовах досліджуються парфуми на відповідність кольору, запаху і стійкості показникам зразка-еталона (у тому числі парфуми, дефекти яких були встановлені в момент реалізації при розкритті індивідуальної упаковки, що підтверджує спеціальний акт торгової організації).

Крім того, у лабораторних умовах визначається маса нетто вмісту (у грамах) однієї одиниці товару. Таке дослідження проводиться в тих випадках, коли, на думку експерта, при фасуванні не була дотримана доза (маса нетто) зразка-еталона, що зазначена на маркуванні.

Визначення якості парфумів, повернутих покупцем, не проводиться!