3. Цілі і зміст навчання аудіювання на заняттях з ім у днз

Учені вважають, що більше 70% ефективності оволодіння ІМ залежатиме від рівня сформованості навичок іншомовного аудіювання.

Формування цих навичок набуває важливого значення саме на початковому етапі навчання ІМ, коли діти знайомляться з особливостями іншомовного мовлення, вчаться слухати і чути інформацію ІМ, реагувати на таку інформацію.

У програмі з ІМ зазначено, що на кінець навчання у ДНЗ діти у контексті формування умінь аудіювання повинні:

• розуміти мовлення в дещо уповільненому темпі, ретельно артикульоване, з довгими паузами;

• розуміти інструкції, прості вказівки;

• розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, що побудовані на засвоєному мовному матеріалі;

• розуміти запитання та інструкції, сформульовані ретельно і повільно.

Мета навчання аудіювання на дошкільному етапі полягає не тільки у розвитку здатності дитини сприймати і розуміти іншомовну інформацію. Важливим на цьому етапі є формування фонематичного слуху, вимови тощо, які необхідні для розвитку продуктивних іншомовних умінь: говоріння, читання, письма.

Навчання аудіювання в ДНЗ рекомендується здійснювати з опорою на малюнки і звуковий супровід, що сприяє знайомству дітей з автентичною вимовою, формує фонематичний слух, артикуляцію.

Метою навчання іншомовного аудіювання у ДНЗ є навчання предметного змісту повідомлення (Що? Де? Коли?), розуміння загальної ідеї, мотивів, вчинків дійових осіб (Чому? Для чого?), розуміння логіки викладу (Чому?) та розпізнавання характеру повідомлення (розповідь, телефонна розмова, інструкція).

У контексті обговорення специфіки подачі навчальних матеріалів для аудіювання на заняттях з ІМ у ДНЗ можна виокремити такі вимоги до них:

• добирати монотематичні, короткі за тривалістю звучання, доступні для дітей за змістом та мовним складом діалоги та тексти − мінідіалоги, мінітексти-описи, що побудовані на засвоєному раніше мовному матеріалі;

• об’єм тексту – 8-10 простих речень;

• об’єм речень – 5-6 слів;

• об’єм звучання тексту – 1-1,5 хв.;

• тексти повинні бути змістовні (фабульні);

• кількість пред’явлень тексту – 1-2 рази.

4. Етапи подачі іншомовного матеріалу для аудіювання

Процес подачі матеріалу для аудіювання можна умовно розділити на три етапи: дотекстовий, безпосереднього прослуховування та післятекстовий етапи.

Дотекстовий етап. На цьому етапі триває формулювання установки на первинне прослуховування, мотивація до подальшої роботи (наприклад, у якості мотивації можна поставити дітям питання, що змусять їх застосувати здогадку щодо тексту, який звучатиме), опрацювання (семантизація) нових слів, словосполучень (у разі їх наявності); комунікативне завдання, що добирається з урахуванням рівня мовної підготовки дітей.

Залежно від того, яку навичку аудіювання ми формуємо, формулюється комунікативне завдання. Перед початком роботи діти повинні зрозуміти, що саме вони повинні дізнатись у процесі аудіювання, які вправи виконати. Приклад комунікативного завдання:

− послухайте і скажіть, як звуть дітей;

− послухайте і скажіть, з чиїм другом знайомляться діти;

− послухайте і скажіть, про що ви довідалися;

− послухайте і скажіть, де відбувалися події;

− послухайте й повторіть слова діалогу, максимально чітко імітуйте вимову чи інтонацію диктора;

− послухайте й повторіть репліки діалогу.

Далі вправи ускладнюються («listen and repeat», «listen and say»).

Етап безпосереднього прослуховування. Дуже важливим моментом на цьому етапі є питання темпу пред’явлення тексту (вихователем або диктором). Темп мовлення визначає швидкість і точність розуміння на слух, а також ефективність запам’ятовування. Більш важлива для виконання комунікативного завдання інформація подається повільніше. Середній темп мовлення в англійській мові – 140-150 слів за хвилину.

Післятекстовий етап. Для цього етапу характерним є виконання ряду вправ, інших видів мовленнєвої діяльності (говоріння) на основі прослуханого тексту. Також на цьому етапі триває контроль прослуханого.

Важливого значення на етапі формування навичок і вмінь аудіювання набуває систематичний контроль рівня розуміння почутого повідомлення, який здійснюється вербальним і невербальним способами.

До невербальних способів контролю розуміння почутого мовленнєвого повідомлення відносяться:

• виконання дій;

• контроль за допомогою сигнальних карток;

• підбір малюнків тощо.

До вербальних способів контролю відносяться:

• відповіді на запитання;

• переклад окремих слів, словосполучень, речень;

• формулювання запитань до тексту;

• бесіда на основі змісту тексту (переклад рідною мовою, передача коротко змісту ІМ, передача основного змісту 1-2 реченнями).