2. Труднощі та механізми аудіювання

Ефективність формування навичок аудіювання залежить від урахування і прогнозування труднощів, з якими можуть зустрітись учні початкової школи під час виконання спеціальних іншомовних вправ.

Труднощі аудіювання можуть бути пов’язані з умовами пред’явлення, з мовною формою повідомлення, з джерелом подачі повідомлення.

1. Тривалість звучання пропонованих текстів. Чим довший текст, що пропонується дітям для аудіювання, тим важче виділити основне і утримати в пам’яті. Максимальна довжина текстів у ДНЗ – 1-1,5 хв. звучання у нормальному темпі.

2. Відсутність зорових опор. При наявності зорових опор, сприймання матеріалу для аудіювання дошкільниками полегшується, адже характерною психологічною особливістю дітей цього віку є образність і конкретність мислення, що зумовлює доцільність візуалізації поданого навчального матеріалу, що і є, власне, засобом уточнення змісту почутого повідомлення.

3. Одноразовість чи багаторазовість презентації. У реальному житті ми сприймаємо на слух мовлення після одного прослуховування, аудіювання відбувається паралельно з говорінням. Проте у навчальних умовах доцільним є неодноразове пред’явлення тексту, оскільки на заняттях з ІМ у ДНЗ вихователь у процесі формування навичок іншомовного аудіювання повинен зосереджувати увагу не тільки на запам’ятовуванні форми висловлювання, а й на змісті почутого повідомлення.

Кількість пред’явлень має бути узгоджена з рівнем мовленнєвої підготовки, чіткістю формулювання завдань до вправи та доцільністю використання засобів уточнення змісту повідомлення: малюнків, іграшок, схем тощо. Оптимальна кількість пред’явлень матеріалу – 3 рази. Проте, варто зазначити, що доречним є привчати дітей до одноразової презентації аудіоматеріалу з перших занять з ІМ, тобто створювати умови у процесі сприймання і розуміння іншомовного мовлення, що максимально наближені до природних.

4. Характер мовлення. Монологічне, сюжетно-фабульне мовлення, що звучить у звукозапису сприймається легше, ніж діалогічне, де зміст почутого нерідко уточнюється натяками, інтонацією. Тому, на заняттях з ІМ у ДНЗ у процесі формування іншомовних навичок аудіювання пропонуються монотематичні, сюжетно-фабульні автентичні тексти (казки, монологи-розповіді, монологи-описи нескладного змісту). Автентичність запропонованих текстів забезпечує природність їх лексичного наповнення, реальні мовні засоби, що їх використовують носії мови, оригінальність слововикористання, проте такі тексти повинні розроблятись саме для навчання ІМ.

5. Наявність у тексті нових (невідомих) слів. Як правило, для аудіювання пропонують матеріали, які побудовані в основному на засвоєному попередньо, в усному вигляді, мовному матеріалі, оскільки велика кількість нових слів ускладнює розуміння змісту. Тексти для аудіювання мають містити не більше ніж 3% (основна, старша школа) нових, незнайомих слів, проте ці слова не повинні бути ключовими, що виконують основне змістове наповнення.

6. Граматична складність речень. Тексти, які «перенасичені» складнопідрядними та складносурядними реченнями сприймаються гірше, ніж прості. Врахування складності речень (як граматичної так і лексичної) при доборі тексту прямо пропорційно етапу навчання ІМ, а також рівню.

7. Спосіб представлення тексту. Важливою умовою ефективності розуміння й осмислення почутого іншомовного повідомлення є спосіб представлення тексту. Він може бути презентований вихователем – це найлегший спосіб, адже діти звикли до його стилю мовлення, інтонації, манери відтворення іншомовного повідомлення, темпу мовлення та ін. Найважчим способом пред’явлення тексту вважається звукозапис без попередніх пояснень (мовлення носія). Проте ефективність навчання аудіювання залежить від прослуховування саме автентичного мовлення з метою створення, максимально наближеного до природного, іншомовного навчального середовища. Отже, з перших занять з ІМ варто зводити до мінімальної кількість навчального матеріалу для аудіювання у виконанні вихователя.

Знання вищезазначених груп труднощів дозволяє вихователю правильно організувати навчальне аудіювання, проте для того, аби правильно добрати методи формування навичок і вмінь аудіювання, треба розуміти механізми аудіювання. Такими механізмами визначено: мовленнєвий слух, оперативна пам’ять, вирогідне прогнозування, артикулювання.

Мовленнєвий слух – найважливіший механізм аудіювання, забезпечує сприймання усного повідомлення, ділення його на змістові синтагми. Завдячуючи цьому механізму відбувається впізнавання знайомих слів у потоці мовлення. Методистами розроблена система спеціальних вправ на розвиток механізмів аудіювання, зокрема мовленнєвого слуху.

Проте для розуміння усного повідомлення лише гарного мовленнєвого слуху не достатньо, окрім впізнавання мовленнєвої одиниці її треба ще утримати в пам’яті, співставити зі значенням, запам’ятати для подальшого вживання.

Довготривала пам’ять відповідає за впізнання та порівняння зі значенням. Короткочасна пам’ять – утримує сприйняте упродовж 10 сек. (та інформація, що є суттєвою для певної людини), але в контексті навчання аудіювання окремого значення набуває оперативна пам’ять.

Оперативна пам’ять – це вид пам’яті, яка здатна утримувати інформацію більш ніж 10 сек. за наявності установки на запам’ятовування.

Вирогідне прогнозування – ще один механізм аудіювання, який відповідає за породження гіпотез, передбачення подій. Відомо, що слова не існують у нашій пам’яті ізольовано, вони включені у складні лексико-семантичні зв’язки, саме ці зв’язки допомагають у прогнозуванні змісту: виділяють змістове прогнозування (знання контексту і можливих ситуацій, які передбачають вживання певних структур, наприклад, прогнозування змісту повідомлення, спираючись на назву тексту) та лінгвістичне прогнозування (спектр співпадіння у використанні різних слів. Наприклад, на питання «How are you?» прогнозована відповідь, як правило:«I am fine, thank you!».

Артикулювання. При аудіюванні повідомлення завжди відбувається процес внутрішнього промовляння – артикулювання. Чим чіткіше промовляння, тим вище рівень осмислення й розуміння аудіювання.