
- •Виклад основного матеріалу:
- •1. Загальні характеристики аудіювання як виду мд
- •2. Труднощі та механізми аудіювання
- •3. Цілі і зміст навчання аудіювання на заняттях з ім у днз
- •4. Етапи подачі іншомовного матеріалу для аудіювання
- •5. Система вправ для навчання дошкільників аудіювання
- •І підсистема вправ
- •II підсистема вправ
- •Спеціальні вправи на розвиток механізмів аудіювання:
ЛЕКЦІЯ 11
НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ АУДІЮВАННЯ (2 ГОД.)
План лекції:
Загальні характеристики аудіювання як виду МД.
Труднощі та механізми аудіювання.
Цілі і зміст навчання аудіювання на заняттях з ІМ у ДНЗ.
Етапи подачі іншомовного матеріалу для аудіювання.
Система вправ для навчання дошкільників аудіювання.
Література:
1. Лозова О.М. Психологічні аспекти засвоєння іноземної мови: навч.-метод. посіб. / О.М.Лозова. – К.: Київськ. ун-т імені Бориса Грінченка, 2011. – 108 с.
2. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: підруч. [для студ. вищ. закл. осв.] / під ред. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.
3. Шкваріна Т.М. Методика навчання іноземної мови дошкільників: навч. посіб. – К.: «Освіта України», 2007. – 300 с.
Виклад основного матеріалу:
1. Загальні характеристики аудіювання як виду мд
Однією з практичних цілей навчання ІМ у ДНЗ є навчання розумінню на слух живого мовлення (іноземного). Сприймання та розуміння мовлення, що звучить є дуже складною психічною діяльністю. Звукова пам’ять у людей розвинута гірше за зорову, а пропускна здатність слухового (звукового) каналу менше за пропускну здатність зорового.
Отже, аудіювання – один з найскладніших видів мовленнєвої діяльності, оскільки:
воно характеризується одноразовим пред’явленням у ситуації реальної комунікації; отже, треба вчитись розуміти текст з першого разу, адже у реальній ситуації комунікації повтори виключені;
ми не можемо налаштувати мовлення того, хто говорить на власний рівень розуміння, пришвидшити або уповільнити темп мовлення промовця;
у кожної людини свій стиль говоріння (науковий, емоційний, насичений ідіомами, образними висловлюваннями);
існує ряд об’єктивно існуючих труднощів, які гальмують процес розуміння почутого іншомовного повідомлення.
Таким чином, аудіювання – єдиний вид мовленнєвої діяльності, при якій від особи, яка виконує її нічого не залежить. Той, хто слухає, не в змозі щось змінити в діяльності мовця (налаштувати мовлення на свої можливості).
Аудіювання – це активний процес, що пов’язаний з думкою, спрямований на сприймання, розпізнавання та розуміння кожного разу нових мовленнєвих повідомлень; передбачає комбінування певних навичок, використання їх відносно ситуації, що весь час змінюється.
Мета аудіювання – це, в першу чергу, осмислення почутого мовленнєвого повідомлення.
Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності побудовано на уміннях, що базуються на певних навичках:
навички підсвідомого розпізнавання граматичних форм мови на морфологічному та синтаксичному рівні, їх співвідношення з певним значенням (граматична навичка аудіювання);
навички неопосередкованого розуміння слів та словосполучень (лексична навичка аудіювання);
навички підсвідомого сприймання та розрізнення звукового боку мови: звуків, звукосполучень, інтонації − так звані слухові навички аудіювання (фонематичний та інтонаційний слух).
Процес осмислення сприйнятої іншомовної мовленнєвої інформації може мати позитивний і негативний результат. Позитивний результат – це розуміння повідомлення, що реалізується у відповіді, адекватній дії чи зміні психічного стану. Негативний результат – це нерозуміння, що може виражатись у встановленні неадекватних або неповних звуків і відношень, що виражені або не виражені в тексті (неповне розуміння).
У реальних умовах комунікації на аудіювання припадає від 40 до 50% часу. Аудіювання на занятті займає понад 60% навчального часу. У навчальному процесі оволодіння ІМ – це основне джерело мовних знань і важливий засіб мовленнєвої практики на занятті.
Процес формування навичок аудіювання на заняттях з ІМ, незалежно від етапу навчання, передбачає такі три програми:
1. аудіювання під час уведення нового матеріалу, коли особливо інтенсивно формуються звукові образи нових мовних елементів;
2. аудіювання як елемент діалогічного мовлення (без аудіювання не буває спілкування в реальному житті);
3. аудіювання як спеціальний різновид іншомовних вправ (слухання мовлення вихователя або диктора, що включає як діалоги різних осіб, так і монологічні єдності (розповіді, читання коротких оповідань).