5. Правове регулювання участі держави у господарській діяльності. Державне замовлення та державні закупівлі, державне фінансування, державні гарантії та запозичення.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб

Стаття 1. Поставки продукції для державних потреб

1. Пріоритетні державні потреби - це потреби України в товарах, роботах і послугах, необхідних для розв'язання найважливіших соціально-економічних проблем, підтримання обороноздатності країни та її безпеки, створення і підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержавних цільових програм, забезпечення функціонування державних органів, що утримуються за рахунок Державного бюджету України. { Абзац перший частини першої статті 1 в редакції Закону N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

Державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності. { Абзац другий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Державні замовники - Верховна Рада України, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та інші установи - головні розпорядники коштів державного бюджету. { Абзац третій частини першої статті 1 в редакції Закону N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005, N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

Виконавці державного замовлення - суб'єкти господарювання усіх форм власності (резиденти або нерезиденти), які виготовляють чи поставляють товари (роботи, послуги) для задоволення пріоритетних державних потреб. { Абзац четвертий частини першої статті 1 в редакції Закону N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця.

2. Поставки товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього. { Абзац перший частини другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування. { Абзац другий частини другої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

3. Потреба в товарах, роботах і послугах, необхідних для забезпечення виконання регіональних цільових програм (поставки продукції для регіональних потреб), визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до положень цього Закону. { Абзац перший частини третьої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Поставки товарів, робіт і послуг для виконання регіональних програм забезпечуються за рахунок коштів бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також позабюджетних джерел, що залучаються для цієї мети. { Абзац другий частини третьої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005, N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

4. Особливості відносин, що виникають у зв'язку з формуванням і розміщенням державного замовлення на висвітлення діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, випуском видавничої продукції на умовах державного замовлення, поставками (закупівлею) для пріоритетних державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються окремими актами законодавства України.

{ Частина четверта статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99, N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005, N 3352-VI ( 3352-17 ) від 12.05.2011, N 5026-VI ( 5026-17 ) від 22.06.2012, N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 2. Формування державного замовлення і здійснення контролю за його виконанням

{ Назва статті 2 в редакції Закону N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

1. Держава виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників. ( Частина перша статті 2 в редакції Закону N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99 )

2. З метою організації робіт, пов'язаних з формуванням державного замовлення, розміщенням поставок продукції для державних потреб і контролем за їх виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік державних замовників, обсяги та склад державного замовлення. { Абзац перший частини другої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Порядок формування державного замовлення та пріоритетні державні потреби затверджуються Кабінетом Міністрів України. { Абзац другий частини другої статті 2 в редакції Закону N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

( Частина друга статті 2 в редакції Закону N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99 )

3. Державні замовники:

здійснюють, виходячи з інтересів держави, вибір виконавців державного замовлення у порядку, встановленому Законом України "Про здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ), крім послуг з підготовки фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів (післядипломна освіта) за державним замовленням; { Абзац другий частини третьої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005, N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, N 4851-VI ( 4851-17 ) від 24.05.2012 }

укладають з виконавцями державного замовлення державні контракти;

{ Абзац четвертий частини третьої статті 2 виключено на підставі Закону N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

{ Абзац п'ятий частини третьої статті 2 виключено на підставі Закону N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

4. Державні замовники забезпечуються Кабінетом Міністрів України фінансовими ресурсами в обсягах, необхідних для повної оплати державного замовлення, якщо інше не передбачено законом, і є відповідальними за задоволення пріоритетних державних потреб у відповідних товарах, роботах і послугах.

{ Частина четверта статті 2 в редакції Закону N 1329-XIV ( 1329-14 ) від 21.12.99; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

5. Координація роботи, пов'язаної з формуванням державного замовлення і здійсненням контролю за його виконанням, покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних закупівель, державного замовлення.

8. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності - монополістів на відповідному ринку продукції державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення.

Стаття 4. Фінансове забезпечення виконання державного замовлення

1. Фінансове забезпечення виконання державного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

{ Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003; в редакції Закону N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Стаття 5. Відповідальність за нецільове використання коштів державного бюджету

1. Відповідальність за нецільове використання коштів державного бюджету, передбачених для забезпечення виконання державного замовлення, несуть відповідні посадові особи згідно із законодавством.

{ Закон доповнено статтею 5 згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Стаття 6. Звітність та оприлюднення інформації про виконання державного замовлення

1. Складання та подання звітності про виконання державного замовлення здійснюються у порядку, визначеному Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ).

2. Державні замовники зобов'язані оприлюднити інформацію про виконання державного замовлення та ефективність використання коштів державного бюджету в порядку, встановленому Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" ( 1490-14 ).

{ Закон доповнено статтею 6 згідно із Законом N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 22 грудня 1995 року

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про здійснення державних закупівель

державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом;

Закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, зміни до нього надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, річний план, кошторис (тимчасовий кошторис), фінансовий план (план асигнувань, план використання бюджетних (державних) коштів), зміни до них надсилаються Уповноваженому органу протягом 5 робочих днів з дня їх затвердження.

Річний план закупівель та зміни до нього оприлюднюються замовником шляхом розміщення на власному веб-сайті або за його відсутності на веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів з дня їх затвердження. { Частину першу статті 4 доповнено абзацом згідно із Законом N 4851-VI ( 4851-17 ) від 24.05.2012 }

2. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Органи, які уповноважені на здійснення контролю у сфері закупівель, не мають права втручатися у проведення процедур закупівель. { Частину першу статті 7 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011 }

2. Уповноваженим органом є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних закупівель. { Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011, N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

3. Уповноважений орган здійснює регулювання та координацію у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів:

до здійснення оплати за договорами про закупівлю перевіряє наявність та відповідність укладеного договору про закупівлю звіту про результати проведення процедури закупівлі та річному плану закупівель, правильність їх оформлення відповідно до законодавства, а також наявність оголошення про проведення процедури закупівлі, повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів (цінової пропозиції, пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника), відомостей про рамкову угоду, за якою укладено договір про закупівлю (у разі проведення закупівлі за рамковими угодами), оголошення про результати процедури закупівлі, що були опубліковані в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель та відповідних міжнародних виданнях у випадках, передбачених цим Законом. Перевіркою правильності оформлення документів вважається перевірка дотримання замовником встановлених законодавством вимог до форми документа та правильності його заповнення відповідно до затверджених інструкцій стосовно заповнення таких форм (за їх наявності) або розміщені на веб-порталі Уповноваженого органу та на веб-сайті оператора електронного майданчика (у разі застосування процедури електронного реверсивного аукціону); { Абзац другий частини четвертої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011, N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012, N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }

вживає заходів з недопущення здійснення платежів з рахунку замовника згідно з узятим фінансовим зобов'язанням за договором про закупівлю у випадках:

відсутності необхідних документів, передбачених цим Законом, або їх невідповідності встановленим законодавством вимогам щодо оформлення; { Абзац четвертий частини четвертої статті 7 в редакції Закону N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }

відміни процедури закупівлі;

набрання законної сили рішенням суду про визнання результатів процедури закупівлі недійсними;

на період призупинення процедури закупівлі;

наявності відповідного рішення органу оскарження відповідно до статті 18 цього Закону;

у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері закупівель повідомляє про такі випадки Уповноважений орган та орган оскарження.

Банкам під час оплати за договорами про закупівлю замовником разом із платіжним дорученням надаються документи щодо державних закупівель відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ). У разі їх невідповідності вимогам цього Закону платіжне доручення вважається оформленим неналежним чином.

5. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, здійснюють контроль у сфері державних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.

{ Частина п'ята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

6. Нормативно-правове забезпечення державного регулювання та контролю у сфері закупівель здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державних закупівель.

{ Статтю 7 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 8. Уповноважений орган та орган оскарження

1. Основними функціями Уповноваженого органу є:

1) розроблення нормативно-правових актів, необхідних для виконання цього Закону;

{ Пункт 1 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

2) розроблення Стратегії розвитку системи державних закупівель;

{ Пункт 2 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

3) моніторинг державних закупівель;

4) ведення обліку закупівель шляхом збирання інформації про заплановані закупівлі та результати процедур закупівель;

5) подання в установленому порядку Кабінету Міністрів України пропозицій щодо визначення генерального замовника;

{ Пункт 5 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

6) підготовка та подання до Кабінету Міністрів України, Рахункової палати квартальних звітів про стан закупівель;

7) узагальнення практики здійснення закупівель, у тому числі міжнародної;

{ Пункт 8 частини першої статті 8 виключено на підставі Закону N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011 }

9) вивчення, узагальнення та поширення світового досвіду з питань закупівель;

10) виступає засновником та забезпечує видання безоплатного державного офіційного друкованого видання з питань державних закупівель;

11) виступає засновником та забезпечує видання безоплатного міжнародного інформаційного видання з питань державних закупівель;

12) забезпечення функціонування безоплатного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель (далі - веб-портал Уповноваженого органу);

13) взаємодія з громадськістю та проведення громадських слухань з питань удосконалення системи державних закупівель;

14) організація нарад, безоплатних семінарів та виставок з питань закупівель;

15) організація порядку проходження навчання спеціалістів у сфері здійснення закупівель та підвищення кваліфікації;

{ Пункт 15 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

16) надання безоплатної методологічної допомоги замовникам, у тому числі надання відповідей на запити зацікавлених осіб з питань державних закупівель. Відповіді на запити носять виключно рекомендаційний характер;

17) забезпечення видання безоплатних збірників нормативно-правових актів та методичних матеріалів з питань державних закупівель;

18) міжнародне співробітництво у сфері закупівель;

19) розроблення:

стандартної документації конкурсних торгів;

типового положення про комітет з конкурсних торгів;

{ Абзац четвертий пункту 19 частини першої статті 8 виключено на підставі Закону N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }

порядку визначення предмета закупівлі, порядку включення (виключення) суб'єктів господарювання до/з реєстру операторів електронних майданчиків та порядку його ведення, регламенту електронного майданчика; { Абзац п'ятий пункту 19 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012 }

порядку здійснення моніторингу закупівель; { Абзац шостий пункту 19 частини першої статті 8 в редакції Закону N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011 }

форм:

річного плану закупівель;

оголошення про проведення процедури закупівлі (оголошення про проведення відкритих торгів, оголошення про проведення процедури двоступеневих торгів, оголошення про проведення попередньої кваліфікації, запит цінових пропозицій, інформація про застосування процедури закупівлі в одного учасника, оголошення про проведення процедури електронного реверсивного аукціону); { Абзац дев'ятий пункту 19 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012 }

обґрунтування застосування процедури закупівлі в одного учасника;

реєстру отриманих пропозицій конкурсних торгів, кваліфікаційних пропозицій, цінових пропозицій;

протоколу розкриття пропозицій конкурсних торгів, кваліфікаційних пропозицій, цінових пропозицій;

протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій;

повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції, рішення замовника про укладення договору про закупівлю або про відмову від укладення договору про закупівлю; { Абзац чотирнадцятий пункту 19 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012 }

повідомлення учасникам про результати процедури закупівлі;

оголошення про результати процедури закупівлі (оголошення про результати проведення торгів, повідомлення про результати проведення попередньої кваліфікації, інформація про результати процедури запиту цінових пропозицій, інформація про результати проведення процедури закупівлі в одного учасника, повідомлення про відміну торгів чи визнання їх такими, що не відбулися, повідомлення про відміну процедури закупівлі в одного учасника, повідомлення про відміну процедури електронного реверсивного аукціону); { Абзац шістнадцятий пункту 19 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012 }

звіту про результати проведення процедури закупівлі;

{ Пункт 19 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }

20) надання роз'яснень щодо застосування законодавства у сфері закупівель;

21) погодження навчальних програм з підготовки спеціалістів у сфері закупівель та підвищення їх кваліфікації;

22) співробітництво з правоохоронними органами щодо виявлення фактів порушення законодавства у сфері закупівель та подання у випадках, передбачених законами України, до правоохоронних органів матеріалів про виявлені порушення;

23) співробітництво з органами Антимонопольного комітету України щодо виявлення фактів порушень законодавства про захист економічної конкуренції у сфері закупівель;

24) співробітництво з державними органами щодо запобігання проявам корупції у сфері закупівель;

25) вжиття заходів щодо забезпечення ефективного та раціонального використання державних коштів, максимальної їх економії при здійсненні державних закупівель;

26) інформування громадськості про політику та правила державних закупівель;

27) здійснює державний нагляд (контроль) за діяльністю операторів електронних майданчиків з організації та проведення електронних реверсивних аукціонів.

{ Частину першу статті 8 доповнено пунктом 27 згідно із Законом N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012 }

2. Уповноважений орган має право:

1) вимагати від замовників подання звіту про результати проведення процедури закупівлі згідно з цим Законом;

2) встановлювати строки подання замовниками інформації про заплановані закупівлі та укладені договори про закупівлю;

3) отримувати в установленому порядку від замовників, учасників, підприємств, установ, організацій, а також органів, які здійснюють державне регулювання і контроль у сфері закупівель, правоохоронних органів документи та інформацію, які необхідні для виконання функцій, передбачених цим Законом, у тому числі для здійснення моніторингу державних закупівель. Особи та органи, зазначені у цьому пункті, впродовж п'яти днів з дати отримання відповідного запиту зобов'язані надати Уповноваженому органу інформацію та завірені належним чином копії документів;

{ Пункт 3 частини другої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011 }

3-1) проводити моніторинг закупівель;

{ Частину другу статті 8 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011 }

4) здійснювати інші дії та вживати інші заходи, передбачені законодавством для виконання покладених на Уповноважений орган функцій;

5) у разі виявлення порушень законодавства у сфері державних закупівель під час здійснення моніторингу закупівель надавати в порядку, визначеному законодавством, висновки з рекомендаціями щодо усунення та недопущення таких порушень, про що одночасно повідомляти орган оскарження;

{ Частину другу статті 8 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011; в редакції Закону N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }

6) проводити планові та позапланові перевірки діяльності операторів електронних майданчиків, у разі виявлення порушень законодавства застосовувати фінансові та адміністративні санкції, передбачені цим Законом.

{ Частину другу статті 8 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012 }

3. Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов'язаних із участю у процедурах державної закупівлі, створює постійно діючу адміністративну колегію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель. Рішення постійно діючої адміністративної колегії приймаються від імені Антимонопольного комітету України.

Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель діє у складі трьох державних уповноважених Антимонопольного комітету України. Голова постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України повинен мати вищу юридичну освіту.

Член постійно діючої адміністративної колегії, який є пов'язаною особою з суб'єктом оскарження або замовником, не може брати участь у розгляді та прийнятті рішень щодо такої скарги і повинен бути замінений на час розгляду і прийняття рішення щодо такої скарги іншим державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, що визначається Головою Антимонопольного комітету України.

Порядок діяльності постійно діючої адміністративної колегії встановлюється відповідно до Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ), якщо інше не встановлено цим Законом.

Рішення органу оскарження оформляються у письмовій формі та надсилаються не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття Уповноваженому органу, суб'єкту оскарження, замовнику, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та редакції державного офіційного друкованого видання з питань державних закупівель, а в разі здійснення закупівлі за процедурою електронного реверсивного аукціону також оператору електронного майданчика. { Абзац п'ятий частини третьої статті 8 в редакції Закону N 3681-VI ( 3681-17 ) від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 4917-VI ( 4917-17 ) від 07.06.2012 }

Рішення органу оскарження набирають чинності з дня їх прийняття та є обов'язковими для виконання замовниками та особами, яких вони стосуються.

Рішення органу оскарження підлягають обов'язковій публікації в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель, а також не пізніше наступного робочого дня після їх прийняття оприлюднюються на веб-порталі Антимонопольного комітету України.

Рішення органу оскарження може бути оскаржено суб'єктом оскарження чи замовником до суду протягом місячного строку з дня, коли особа дізналася про його прийняття.

Фінансування державних видатків – це плановий, цільовий, безповоротний і безвідплатний відпуск коштів за умови оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, проводиться  в міру планового виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов’язань держави з дотриманням режиму економії при здійсненні постійного контролю.

Суб’єктами фінансування є державні органи, підаприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Формами проведення фінансування є- бюджетні джерела які покривають всі видатки суб’єкта фінансування; оптимальне поєднання використання власних, кредитних і бюджетних коштів при фінансуванні видатків.

Бюджетне фінансування – це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету.

Основна суть бюджетного фінансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносинияя, які виникають між державою, з одного боку і підприємствами , організаціями, установами всіх форм власності та фізичними особами – з  іншого, з точки зору спрямування та використання грошових коштів централізованого фонду на розширене відтворення, підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення інших безпоснрндніх заходів. Обсяг,своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це  в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

            Система бюджетного фінансування вміщує в собі принципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб’єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюється на основі таких принципів: цільового спрямування коштів; безповоротності та безвідплатності; ефективного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел; додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

            Принцип плановості- означає, що витрати визначаються законом про державний бюджет України на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування коштів МБ ухвалюються рішенням сесій відповідних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децентралізованих фондів грошових коштів відображаються у фінансових планах і кошторисах витрат установ, балансах доходів і витрат підприємстив, об’єднань.

            Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

            Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат - це надання коштів без прямого їх відшкодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріальному прирості ОФ для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства).

Принцип ефективного використання коштів  має на меті одержання суспільно необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяльністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінансування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних джерел, можливості одержання банківського кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування.

Принцип здійснення постійного контролю наявний за усіх виробничих, господарських і фінансових операцій у фінансуванні державних витрат.Контроль виконання дає можливість викрити недоліки й помилки у фінансовій дільності, вжити заходів до їх усунення, а також надає зустрічну інформацію для перспективного й поточного планування державних витрат як під час визначення цільового спрямування коштів, так і під час визначення їхнього обсягу.

Нині використовуються наступні форми бюджетного фінансування:  кошторисне; державне фінансування інвестицій; позики з бюджету державним підприємствам; державні дотації.

Кошторисне фінансування- забезпечення державними грошовими коштами установ і організацій соціально-культурної сфери, оборони, органів державного управління.Вони отримують кошти на своє утримання із бюджету на підставі фінансових документів-кошторисів. Так фінансується майже вся невиробнича так звана бюджетна сфера. До бюджетної сфери відносять соціально-культурні заходи й установи, фундаментальні дослідження, національна оборона,правоохоронна діяльність і органи безпеки, судова влада і органи прокуратури.

Державне фінансування інвестицій. Відповідно до бюджетної класифікації видатків фінансування будівництва об’єднано в одну групу разом з архітектурою і вміщує в собі державні інвестиції на основні об’єкти економічного і соціального розвитку України за ринкових умов.

Позики з бюджету державним підприємствам- це фінансова підтримка державних та інших підприємств, у яких понад 50% майна є державною власністю.Здійснюється вона з бюджетних асигнувань, як правило на поворотній основі під затвердженні проекти використання коштів, що надаються як державна підтримка. Фінансову підтримку як бюджетну позику надає Міністерство фінансів на договірних засадах.

Державні дотації. Це форма бюджетного фінансування, яка застосовується при фінансуванні планово-збиткових підприємств, організацій і установ, які надають послуги або виробляють необхідні товари, витрати на виробництво яких перевищує ціну продажу.

Форми бюджетного фінансування визначаються економічними умовами, із змінами яких міняються як форми бюджетного фінансування, так і їхнє застосування.Нині, при переході до ринкових відносин визріла потреба в удосконаленні форм бюджетного фінансування.

При цьому до існуючих форм бюджетного фінансування не можна застосовувати однаковий підхід, а перспективи розвитку кожної із форм повинні пов’язуватись з тими цілями, яким вони слугують.

Цілі можуть бути поділені на загальні та спеціальні. Загальні втілюються за допомогою таких форм фінансування, які відповідають системі управління економікою в цілому.

Спеціальні пов’язані з особливими умовами господарювання, згідно із завданням економічної політики держави на відповідному етапі розвитку.Форми бюджетного фінансування,які обумовлені загальними цілями, у подальшому повинні удосконалюватись, аби повніше відповідати потребам розвитку ринкової економіки. Їхнє удосконалення, з одного боку, повинно провадитись у напрямку посилення стимулюючих факторів певних форм фінансування, а з іншого – у напрямку запровадження нових умов надання бюджетних коштів.

В практиці застосовуються  два методи бюджетного фінансування:

Метод єдиного казначейського рахунку. Цей метод використовується для фінансування заходів з державного бюджету України. Це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо суб’єктам діяльності.

Метод перерахування бюджетних коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки головних розпорядників бюджетних коштів. Суть його полягає в тому, що відповідно до бюджетного розпису фінансові органи перераховують кошти бюджету головним розпорядникам у порядку фінансування, на їхні рахунки згідно з кошторисом.

Державний кредит являє собою специфічну ланку сфери держав­них фінансів. За економічним змістом він не вписується у сферу дер­жавних фінансів, оскільки не має ні окремого фонду грошових коштів, ні відокремленого органу управління. Водночас державний кредит становить особливу форму фінансових відносин держави, що зумовлює необхідність його виділення в окрему ланку.

Державний кредит служить засобом мобілізації додаткових фінан­сових ресурсів для задоволення таких потреб держави:

- фінансування дефіциту державного бюджету;

- підтримка платіжного балансу і поповнення валютних резервів;

- мобілізація грошових коштів для реалізації інвестиційних про­ектів та інших заходів держави, встановлених законом України в кож­ному конкретному випадку.

За формою залучення грошових коштів державний кредит поділяється на державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення — це залучення державою в особі Кабінету Міністрів України через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого майна та майнових прав, що передбачає прийняття зо­бов´язань щодо грошових коштів на умовах повернення, строковості і платності.

Державна гарантія — це зобов´язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у ви­падку невиконання позичальником, іншим, ніж держава Україна, зобов´язання щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Основними способами реалізації державних гарантій та запози­чень можуть бути:

- емісія (випуск) державних цінних паперів;

- укладення угод про позику та гарантійних угод;

- інші способи, передбачені законодавством України.

Державний кредит відображає відносини між державою як пози­чальником або гарантом та населенням, суб´єктами господарювання та суб´єктами інших держав чи держави — кредитодавцями. Фінансові ресурси для державного кредиту залучаються на добровільній основі, на певний термін і за певну плату у формі відсотка.

Суб´єктами державно-кредитних відносин з боку держави можуть виступати такі органи та установи:

- Кабінет Міністрів України;

- органи влади Автономної Республіки Крим;

- органи місцевого самоврядування;

- Міністерство фінансів України.

Державний кредит поєднує в собі фінансові і кредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і викорис­тання централізованого фонду фінансових ресурсів держави. Отри­мані через державні позики грошові кошти надходять у розпоряджен­ня суб´єктів державно-кредитних відносин з боку держави, які перетворюють їх у додаткові фінансові ресурси. Джерелом погашен­ня державних позик і виплати відсотків за ними виступають грошові кошти Державного бюджету. Водночас державний кредит ґрунтується на принципах повернення, строковості та платності. Це значною мірою зумовлює його кредитний характер. Використання грошових коштів державного кредиту на фінансування виробничих програм, створення нових робочих місць, модернізацію і технічну реконст­рукцію діючих потужностей значною мірою поєднує його з банківським кредитом.

За економічним змістом державний кредит є формою вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом вис­тупають вільні грошові кошти населення і господарських суб´єктів. Використання державного кредиту для покриття дефіциту Державно­го бюджету виправдовується лише тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту бюджету за допомогою грошової емісії.

Державний кредит виконує розподільну, регулюючу та контроль­ну функції.

Суть розподільної функції державного кредиту полягає в тому, що він є формою вторинного перерозподілу ВВП, доходів і нагромад­жень, частина яких перерозподіляється через бюджетну систему у формі податків, зборів і платежів, а інша — може виступати як позич­ка державі. Перерозподільний характер державного кредиту вияв­ляється при сплаті доходів кредиторам за рахунок Державного бюдже­ту, який більше ніж на 70% становлять податки, отримані від юридичних і фізичних осіб.

За допомогою розподільної функції державного кредиту, забезпе­чується формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів держави. Як позичальники суб´єкти державно-кредитних відносин з боку держави мобілізують додаткові грошові кошти для фінансування своїх витрат.

Використовуючи регулюючу функцію державного кредиту, дер­жава може здійснювати відповідний вплив на грошовий обіг і рівень відсоткових ставок на фінансовому ринку шляхом купівлі-продажу державних цінних паперів, а також на розвиток продуктивних сил та зайнятість, інвестуючи фінансові ресурси у виробничу сферу і науко­во-технічний прогрес.

Контрольна функція державного кредиту забезпечує цільове ви­користання фінансових ресурсів, своєчасність повернення боргових зобов´язань та сплати по них відсотків.

Наявність державного кредиту призводить до державного боргу. Загалом державний борг складається з двох частин:

а) усіх випущених і непогашених боргових зобов´язань у формі облігацій і казначейських зобов´язань;

б) непогашених внутрішніх і зовнішніх боргових зобов´язань дер­жави. Вони включають гарантії, видані місцевим органам влади та господарським суб´єктам за отримані кредити в іноземних позичаль­ників.

Обсяг державного боргу значною мірою характеризує стан еко­номіки і фінансів держави та відображає ефективність діяльності уря­дових структур держави.   Оскільки джерелом покриття державного боргу є доходи бюджету, які більше ніж на 70% становлять податкові надходження, то цілком справедливо що величина боргу - це авансом отримані у населення податки.

Боргові зобов´язання в Україні регулюються Законом «Про дер­жавний внутрішній борг України», прийнятим у 1999 р. Ним визначе­но, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зо­бов´язання Уряду України в грошовій формі.

Державний внутрішній борг України гарантується всіма активами загальнодержавної власності.

Загальний обсяг внутрішнього боргу України складається із за­боргованості минулих років та заборгованості, яка виникає за поточ­ними борговими зобов´язаннями Уряду України. До його боргових зобов´язань належать випущені ним цінні папери, інші зобов´язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, та отримані ним кре­дити. До складу боргових зобов´язань Уряду України включається та­кож частина боргових зобов´язань уряду колишнього Радянського Союзу, взятих на себе Україною.