Лекція №2 Тема: Загальна характеристика пізнавальних процесів. План.

1. Увага як організація пізнавальної діяльності людини.

2. Поняття про відчуття як початкової ланки пізнавального процесу.

3. Сприйняття як цілісне відображення навколишньої дійсності.

Ключові поняття: пізнавальна діяльність, увага, відчуття, поріг чутливості, сенсибілізація, синестезія, сприйняття, апперцепція.

Життєдіяльність людини відбувається в складному та мінливому середовищі, тому вона потребує вміння орієнтуватися в навколишніх умовах і пристосовувати до них свої дії. Знання про зовнішній і внутрішній чуттєвий світ людина набуває у ході чуттєвого і логічного пізнання дійсності за допомогою пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, уяви, мислення. Пізнавальна діяльність завжди розпочинається з чуттєвого відображення світу у відчуттях та сприйманні.

Пізнавальна діяльність – це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об'єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини (зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори) і відображаються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси - відчуття і сприйняття.

«Увага»

«Увага – це саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу»

К.Д. Ушинський.

Для сприйняття будь – якого явища необхідно, щоб воно змогло викликати орієнтовну реакцію, яка дозволить «настроїти» на нього органи відчуття. Подібна довільна або мимовільна спрямованість і зосередженість психічної діяльності на будь – якому об’єкті називається увагою. Увага – мимовільна чи довільна зосередженість індивіда на певному об’єкті своєї діяльності. Завдячуючи увазі, будь – яка активність індивіда в стані неспання є вибірковою: серед великої кількості об’єктів оточення виділяються, усвідомлюються й утримуються лише деякі. Вони й стають предметом здійснюваних відносно них практичних або теоретичних, зовнішніх або внутрішніх дій; інші ж відступають у цей час на задній план.

Увага – це не психічний процес, а форма організації пізнавальних процесів та умова їх успішного перебігу. Увага – зосередженість діяльності суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному чи ідеальному об'єкті – предметі, події, образі, міркуванні тощо (В.І. Страхов).

Увага нерозривно пов'язана з діяльністю людини, в діяльності вона існує і нею підтримується. Послаблення її інтенсивності призводить до зниження якісних показни­ків у роботі. Перебувати в стані напруженої уваги означає активно над чимось працювати. Як особливість психічно­го життя увага має суспільну природу. Вона виникла в процесі праці й стала однією з його основних психологіч­них характеристик.

Найважливішими функціями уваги є регуляція діяль­ності та контроль за її перебігом. Від того, на чому і як зосереджується людина, залежить чіткість і повнота від­чуттів, сприймань і думок.

Функції уваги полягають у тому, що людина серед безлічі подразників, що діють на неї, обирає потрібні, важливі, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їх перебігом.