7. Особливості інвестування у господарські об'єднання та промислово-фінансові групи

Корпоративна форма інвестиційної діяльності може здійснюватися шляхом участі у господарському об'єднанні чи промислово-фінансовій групі.

Правове становище господарських об'єднань (далі ГО) визначається ст. З Закону України «Про підприємства в Україні». Основними рисами цих суб'єктів господарювання є:

• належність до господарських організацій корпоративного типу;

• добровільність створення на договірних засадах (за винятком державних ГО).

• установчий документ обов'язково має бути в асоціації та корпорації, в решті об'єднань (концерні

• консорціумі) укладання договору в письмовій формі закон не вимагає, передбачаючи обов'язкову наявність лише статуту;

• належність до організацій, що здійснюють управління діяльністю їх учасників (в т. ч. Координацію підприємницької діяльності) і є вторинними структурами;

• обов'язкова вимога до учасників ТО — наявність статусу юридичної особи, який за ними зберігається і за умови входження до об'єднання;

• відсутність — як основної — мети отримання

прибутку;

• мета діяльності — координація діяльності учасників об'єднання та їхніх зусиль для вирішення спільних соціальних та економічних завдань (досягнення спільних соціальних та економічних результатів);

• різноманітний склад учасників (підприємства

та інші господарські організації певної чи різних галузей народного господарства);

• тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність отримання згоди Антимонопольного комітету на створення ГО та здійснення цим органом контролю за функціонуванням ГО;

• наявність статусу юридичної особи;

• можливість створення за різними принципами:

за галузевою, територіальною ознаками, за ступенем централізації управлінських функцій (асоціація, корпорація, концерн) або за іншими ознаками (поєднання промислового та банківського капіталів для досягнення певних цілей протягом визначеного строку — концерн);

• реєстрація в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку;

• регулювання питання представництва ГО (його головним підприємством або спеціально створеним виконавчим органом ГО) на локальному рівні (установчими документами ГО);

• добровільність виходу учасників з ГО (за винятком державних) з внесенням відповідних змін до установчих документів і відомостей державної реєстрації та збереженням за учасниками, що ГО, їхніх зобов'язань за раніше укладеними договорами.

Своєрідним господарським об'єднанням, що має

спеціальне регулювання, є промислово-фінансові групи.

Правове становище промислово-фінансових груп (далі — ПФГ) в Україні регулюється Законом України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 р. і Положенням про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р.2

До характерних ознак ПФГ належать:

• господарські організації корпоративного типу;

• добровільність створення, але на підставі рішення Уряду України;

• наявність статусу юридичної особи у учасників;

• належність ПФГ до господарських організацій, які здійснюють управління діяльністю їхніх учасників і є вторинними структурами;

• відсутність у ПФГ (як основної) мети отримання прибутку;

• мета створення — реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва та структурної перебудови економіки, а також виробництва кінцевої продукції;

• різноманітний склад учасників (підприємства та інші господарські організації певної або різних галузей народного господарства);

• обов'язкова участь у ПФГ банку та водночас вимога участі лише одного банку в ПФГ;

• тяжіння до монополізму, що зумовлює необхідність погодження питання створення ПФГ з Антимонопольним комітетом і здійснення цим органом контролю за діяльністю ПФГ;

• відсутність у ПФГ статусу юридичної особи;

• заборона створювати ПФГ у сфері торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання, транспортних послуг;

• наявність певних умов для створення ПФГ:

а) мети реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва та структурної перебудови економіки, а також виробництва кінцевої продукції, що необов'язково для ГО; б) укладанні між майбутніми учасниками ПФГ Генеральної угоди про сумісну діяльність; в) подання уповноваженою особою ініціатором (ініціаторами) створення ПФГ передбаченого законом пакету документів і узгодження питання створення ПФГ з певними державними органами (Мінекономіки, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом тощо); мінімального розміру розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ, еквівалентного сумі в сто мільйонів доларів США, починаючи з другого року після створення ПФГ;

- тимчасовість діяльності ПФГ (створення ПФГ на певний строк);

• обов'язковість укладання Генеральної угоди про сумісну діяльність між Головним підприємством та іншими учасниками ПФГ, що регулюють відносини між ними;

• відсутність спеціально створених органів управління, функції яких, в т. ч. і здійснення представництва ПФГ у відносинах з третіми особами, покладається на головне підприємство, до якого закон встановлює певні вимоги (виготовлення кінцевої продукції ПФГ, здійснення її збуту, а також сплата податків в Україні і обмеження/заборона для певних категорій господарських організацій (торговельних підприємств, підприємств у сфері громадського харчування, побутового обслуговування, матеріально-технічного постачання, банків, фінансово-кредитних установ) — бути головним підприємством ПФГ;

• особливий порядок реєстрації для ПФГ, яка здійснюється Міністерством економіки України;

• вихід головного підприємства або іншого учасника ПФГ відбувається на підставі шляхом прийнятої Кабінетом Міністрів постанови і обов'язково тягне за собою реорганізацію ПФГ та її нову реєстрацію в Мінекономіки;

• ПФГ діють відповідно до Закону «Про промислово-фінансові групи в Україні», постанови Кабміну України про створення відповідної ПФГ, Генеральної угоди про сумісну діяльність між головним підприємством та іншими учасниками ПФГ.

Використання організаційно-правових форм господарського об'єднання та промислово-фінансової групи доцільне у разі необхідності координації діяльності інвесторів та інших учасників інвестиційної діяльності з метою підвищення конкурентоспроможності продукції (і відповідно — прибутковості виробництва) та/або досягнення певного соціального ефекту.