Мовне законодавство України та сучасний стан мовної ситуації в Україні
Стаття 10 Конституції України (Державною мовою в Україні є українська мова:
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом)
Закон України «Про державну мову України» (закон спрямований на забезпечення функціонування української мови як державної мови України на всій території України, а також на забезпечення права громадян України на користування українською мовою як державною мовою України)
Закон України «Про засади державної мовної політики» («Про регіональні мови» - Закон встановлює, що державною мовою є українська мова, але істотно розширює використання регіональних мов, якщо кількість носіїв цих мов не менше 10% від населення певного регіону, а в окремих випадках й менше 10%. Так, частина 7 статті 7 закону зобов'язує громадян, які проживають на території, де функціонує регіональна мова або мова меншин, розвивати та використовувати таку мову)
Закон України "Про мови в Українській PCP".
Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.
Нинішню мовну ситуацію України характеризує конфлікт між двома літературними мовами – українською та російською. Асиміляція значної частини українського населення, що спричинила ослаблення національної самосвідомості українців, витіснення української мови російською у східних, південних і частково центральних областях України, передусім у великих промислових центрах, становить одну з головних перешкод у побудові національної держави, не залежної від колишньої імперської метрополії.
У перші роки Незалежності було досягнуто певних успіхів в утвердженні української у статусі державної мови. Розширилася сфера її вжитку в адміністрації, в освіті, у науці, з’явилося більше українськомовної преси й книжок, у вищих навчальних закладах було впроваджено обов’язковий іспит з української мови і обов’язковий курс ділового українського мовлення. Однак кожен крок, спрямований на розширення функцій української мови, супроводжується опором з боку проросійськи орієнтованих груп населення. Протистояння посилилося з початком президентства Леоніда Кучми, який переміг на виборах завдяки підтримці електорату східних областей, де містяться великі промислові центри зі значно більшою, ніж в інших регіонах, концентрацією російського і російськомовного населення (за даними перепису 2001 р., у Донецькій області мешкає 38,2%, а в Луганській — 39% росіян, українців відповідно — 56,9% і 58%).
Опитування Research & Branding Group проведено 12 - 22 серпня 2011 року методом особистого інтерв'ю в 24-х областях України і в Криму. Респонденти відбиралися за квотною вибіркою, що репрезентує доросле населення країни за місцем проживання (область), статтю і віком. Обсяг вибіркової сукупності становив 2075 осіб. Очікувана середня помилка вибірки + -2,2%.
Згідно з опитуванням українська мова є основною мовою спілкування у сім'ї/вдома для 47% жителів України. Російською мовою в сім'ї/вдома спілкуються 37% жителів країни, рівною мірою російською та українською спілкуються 15% українців.
Українська мова є основною мовою спілкування для 95% жителів Західної України і 60% жителів Центральної України, російська – для 66% жителів Півдня та Сходу України.
Водночас на роботі чи за місцем навчання переважно українською спілкуються 45%, російською – 35%, двома мовами – 18%.
Спілкуються на роботі/за місцем навчання українською мовою 93% жителів Заходу і 54% жителів Центру України. Водночас 63% жителів Півдня та Сходу використовують за місцем роботи/навчання переважно російську мову.
Ці цифри демонструють, що державний статус української мови не лише не спричиняє більшу, порівняно зі спілкуванням удома, частку спілкування державною мовою під час роботи/навчання, а й не гарантує на практиці українцям спілкування у власній державі своєю мовою на роботі чи в навчальному закладі.
Варто зауважити, що опитування проводилося до прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики», норми якого спрямовано на активне впровадження російської мови в публічному житті і неминуче спричинятимуть відмову ще більшої частки українців від рідної мови під час роботи чи навчання.
Отже, в Центральній Україні на роботі/навчанні спілкуються українською на 6% менше людей, ніж удома. Причому частка людей, які, приходячи з дому на роботу чи навчання, переходять на російську, є більшою за згадані 6%, оскільки частина опитаних навпаки переходить на роботі чи навчанні на українську мову, спілкуючись удома російською (такий перехід на офіційну мову держави в публічній сфері є природнім для будь-якої країни, на відміну від потужнішої зворотної тенденції, згаданої вище).
Навіть у Західній Україні на місці роботи чи навчання українську мову використовують на 2% менше населення, ніж удома. Цей факт свідчить про поширення процесів русифікації у виробничій сфері практично на всю територію України.
Згідно з опитуванням 31,8% громадян України пишаються українською мовою. 50,1% громадян України вважають, що кожен громадянин України повинен обов'язково знати українську мову, водночас 25,2% так не вважають.