18. Відносини власності на фактори вир-ва і хар-р їх поєднання.Права власності

Відносини власності беруть свій початок у вир-ві. Вир-во – не лише процес створення життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх участю у вир-ві.

Власність не лише результат та одна з істотних рис вир-ва, а і у зв’язку з безперервністю виробничих процесів, вона є непремінною предпосилкою вир-ва.

Виробниче присвоєння – це первинне та початок власності, подальший рух відносин власності здійснюється у формах відчудження та вторинного присвоєння на стадіях розподілу та обміну.

Відносини власності є системостворюючим фактором у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого строю. У зв’язку з цим вони законодавчо закріплюються та захищаються державою. В результаті ек-чні відносини власності отримують юридичну форму, а їх суб’єкти наділяються правом власності.

У характері поєднання факторів вир-ва відображається сукупність важливих соц-економічних рис тієї чи іншої економічної системи, її виробничих відносин.

Ек-чні відносини власності первинні, фундаментальні, бо вони виникають у вир-ві та розподілі об’єктів власності в кінцевому випадку визначається участю людей у виробничо-господарській діяльності. Право власності вторинне, похідне, однак шляхом законодавства держава може активно впливати на розподіл матеріального багатства в країні.

Права власності – санкціонована суспільством поведінка людей що до використання обмежених ек благ, тобто права власності визначають норми поведінки, формальні і не формальні правила, згідно з якими регулюється доступ до обмежених виробничих ресурсів і здійснюється ек діяльність в суспільстві. В цій теорії прав власності будь який обмін є обміном пучками правочиностей. Система прав власноті, що складається з 11 елементів, була впроваджена анг. Юристом Оноре: 1) право володіння. 2) користування . 3) упраління 4) право на дохід 5)на безпеку 6) право суверена на капітальну вартість 7) право на передачу благ у спадок 8)заборона на використання шкідливим способом 9) право на відповідальність 10) право на безстроковіть володіння 11) “ Зворочтій” характер прав власності.

Субєктами власності є фіз або Юр особи, що вступають у відносини власності, а обєктами – все те, що можна привласнити або відчужити

Розглянимо детально структуру відносин власності в окремих суспільствах.

1)Аграрне – Домінуючий ресерс- земля, права власності – право володіння, використання, розпорядження, форми власності – приватна і державна, внутрішнся структура відносин власності: домінування відносин володіння.

2) Індустріальне – домінуючий ресурс – капітал, права властності – весь пучок прав власності, форми власності на першому етапі – приватна, а зараз – і приватна і державна, і колективна, внутрішня струтура форми власності на першому етапі – домінували відносини відчуження і привласнення, на другому – акціонерна власність.

3) постіндустріальне : домінуючий ресурс – знання, права власності – подальше розщеплення, комбінування та спеціалізація прав властності, форми властності – розширення різноманітністі форм власності, внутрішня структура відносин власності – відносини всекористування.

20.Форма власності – конкурентне явище, що знаходитья на поверхні та поєднує в собі ек та юр аспекти на основі якого небуть критерія ( найпоширеніший – по субєктах ). Розглянимо форми власності та господарювання, характерні для етапу розвиненої ринк ек : приватна, ( індивідуально трудова, з найманою працею), державна ( загально державна, муніцепальна), колективна (картерська, акціонерна, кооперативна, громадських організаціій).

В Україні існують форми підприємств. Що засновані на колективній власності: ТОВ, ТДВ...

ТОВ – товариство з обмеж відповідальністю( відповідальність по забовязанням підприємства обмежується внесками засновників в статутний фонд)

ТДВ – товариство з додатковою відповідальністю (відповідальність по забовязанях підприємствах включає не лише внески в статутний фонд, а й додаткові кошти, що фіксуються в юр документах підприємства.

Ще одним видом є командитні товариства що обєднують участників ТОВ і ТДВ.

Акціонерні підприємства – закриті і відкриті акціонерні товариства.

21.Проста і розвинена форми товарного вир-ва. *

Товарне вир-во розподіляється на:

• Просте (грунтується на особистій праці власників засобів вир-ва і є вихідною формою товарного вир-ва; невелике за своїм обсягом; характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами вир-ва, відсутністю купівлі – продажу робочої сили як товару) – на основі індивідуальної праці, на задоволення особистих потреб виробника;

• капіталістичне (розвинене, розширене) – більш автоматизоване, виробник відокремлений від засобів вирва, купівля і продаж робочої сили і метою такого виробництва є одержання собливо високих прибутків власниками виробництва

Спільне для них – приватна власність на засоби вир-ва; ринкові форми зв'язків; конкуренція товаровиробників.

Відмінність - у простому: виробник і власник в одному обличчі, тому що це індивідуальна праця, спрямована на особисті потреби, з використанням простої техніки.

Розширене товарне вир-во - це машинна індустрія, автоматизація вир-ва. При цьому розрізняють 2 типи товарного вир-ва: зі стабільною і безупинно обновлюваною номенклатурою товарів.

22. Наступний, другий тип організації економіки, або форма економічного розвитку, - то­варне виробництво (рис. 6.2). Матеріальною основою виникнення товарного виробництва, його речовим змістом став суспільний поділ праці, який спричинив якісну диференціацію товаровиробників, їх трудову доцільність, відокремлення і співіснування різних її видів. Але сам суспільний поділ праці не породжує товарних відносин. Тому другою причиною виникнення товарного виробництва є соціально-економічна відокремленість виробників, які спеціалізуються на виготовленні якогось продукту. Інакше кажучи, людина не тільки вибирає певний вид роботи, а й перетворює його на самостійну виробничу діяльність. Таке становище породжує його залежність від інших товаровиробників і необхідність обміню­ватися продукцією, продаючи її на ринку. Таким чином, якраз через обмін установлюються господарські зв'язки між людьми, а продукти праці протистоять один одному як товари.

Історично в суспільстві склалося два типи товарного виробництва - просте та розвинуте (загальне, капіталістичне, розширене, підприємницьке).

Просте товарне виробництво ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва. За його умов у товарній формі виступають лише речові фактори вироб­ництва та готова продукція.

Розвинуте товарне виробництво передбачає використання підприємцями - власниками засобів виробництва праці найманих працівників. Тут уже не тільки речові фактори та готова продукція виступають у товарній формі - товаром стає і робоча сила найманого працівника. Окрім того, безпосередній товаровиробник є від­окремленим від засобів виробництва і результатів його праці.

Просте і розвинуте товарне виробництво розрізняються між собою масштабом і рівнем технологічної озброєності. Якщо просте товарне виробництво, що ґрунтується як правило, на нескладній техніці, то розвинуте - на великій машинній індустрії.

Спільні риси простого і розвинутого товарного виробництва:

-           економічна свобода товаровиробників та їхнє відособлене господарювання;

-           конкуренція серед виробників і споживачів;

-           переважання вільного ціноутворення.