Підстави для отримання пільги

Підставою для отримання платником податків податкової соціальної пільги є подання роботодавцю заяви про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги та документів, що підтверджують таке право.

Тобто платник на свій розсуд обирає для себе найвигідніше місце застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати незважаючи на місце  знаходження трудової книжки.

Заява про застосування пільги подається у довільній формі. За зразок може бути взято форму заяви, встановлену наказом № 461.

Податкова соціальна пільга застосовується з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Податкова соціальна пільга до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

43. Капітал у сфері торгівлі

В резальтаті СПП торгівля стає самостійною сферою підприємницькою діяльності. Зявляється товарний капітал, відбувається відокремлення торгового капіталу від товарного на певній стадії розвитку ринк ек. Торг кап виконує функцію реалазації товарів з метою отримання торг прибутку. Проте існують між товарним і торговим капіталом є як відміності так і схожості. Обидва – капітал ообігу. Їх функція – реалізація товарів, але товар кап є часткою пром капіталу, власністю пром капіталіста. Торг кап належить торг підприємцю. Він є самостійним капіталом. Ці 2-ва капітали мають різні форми колообігу. Торг підприємства залучають капітал, працю, підприєм талант – витрати. Такі витрати, тобто витрати підприємства сфери обігу, повязані з реалізацією продукції, називаються витратами обігу( вони бувають внутрішні і зовнішні, постійні і зміні, економ і бугалтерськи). Торговим прибутком назив дохід, що одержують підприємства обтової та роздрібної торгівлі.

44. Кругооборот капіталу — рух капіталу у сфері виробництва та обігу, у процесі якого він послідовно набуває грошової, продуктивної і товарної форми і завдяки праці повертається до вихідного пункту у зростаючому обсязі. Перша стадія кругообороту капіталу виражається формулою: Г – Т –Зв, Рс де Г — гроші; Т — товар; Р_с — робоча сила; З_в — засоби виробництва. На другій стадії кругообороту капіталу відбувається техніко-економічне і соціально-економічне поєднання робочої сили із засобами виробництва. Капітал на цій стадії набуває форми продуктивного капіталу. При цьому закінчується сфера обігу і починається виробниче споживання. На третій стадії рух капіталу знову відбувається у сфері обігу при реалізації виготовлених товарів. У процесі реалізації втіленої у товарах додаткової вартості товарна форма капіталу перетворюється на грошову (тобто початкову) форму.

Отже, капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії: перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва, та набуває трьох форм — грошової, продуктивної і товарної.

45. Характер взаємозв’язку капіталу і найманої праці.*

Значного поширення набув погляд на капітал як на один з виробничих факторів, що поряд з працею, землею приносить доход. Проте є одна цікава особливість – капітал не може виконувати свої ф-ії без допомоги робочої сили, яка на відміну від капіталу не є власністю підприємця.

Наймані працівники можуть бути фактором зростання капіталу. Це криється у характері найманої праці як такої. Її виконують за допомогою засобів вир-ва, які не належать працівникові; цим процесом керує власник засобів вир-ва; результати вир-ва не належать безпосередньому виробникові. Власник засобів вир-ва, наймаючи робітника, на перший погляд, купує його працю, аое це не так, оскільки працб як таку купити не можна. Праця – це процес, в якому створюються матеріальні та нематеріальні блага. Те, що купує власник засобів вир-ва – це специфічна риса людської особистості, її здатність до праці. Її й називають робочою силою. Отже, вирішення проблеми джерела зростання капіталу в подвійному характері товару “робоча сила”. Вартість робочої сили. Якщо розглядати робочу силу як товар, то товаром є лише здатність людини до праці, яка відчужується від людини на строк її наймання. Можна сказати, що вартість робочої сили можна порівняти з вартістю засобів, що необхідні для нормального відтворення цієї робочої сили працівника та його родини.

Класична політична економія товаром вважає не робочу силу, а саму працю і її ціну порівнювали з мінімумом засобів існування. Вартість яку створює роб сила більша за її вартість.

Вступаючи у відносини найму, людина за гроші відчужує свій товар – робочу силу – на основі його вартості, що становить основу заробітної плати. Споживання цього товару відбувається в процесі вир-ва, тому, вартість, створюваня робітником завдяки абстрактному характеру своєї праці, зовсім не збігається з вартістю, еквівалент якої він отримує у вигляді платні. В іншому разі підприємцю немає сенсу наймати робітника. Отже, вартість, створена робочою силою, має бути більшою, ніж вартість самої робочої сили.

Місячна вартістьробочої сили, необхідної для вир-ва певних елементів, наприклад, становить 60 тис, а чистий доход – 130 тис.

Це означає, що робітник отримав за свою працю не повну вартість продукту, створену ним, а лише певну частину, величина якої в цілому достатня для відтворення працівника як такого. Це додаткова вартість.