1.Пе, Обєкт, Предмет

Пе – фундаментальна методологічна частина ек науки, що розкриває сутьність законів функціонування і розвитку ек систем у різні історичні епохи.

Обєкт ПЕ- економічне життя суспільства. цей обєкт вивчають понад 50 окрпемих наук. Пе насамперед вивчає соц-ек віднеосини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політ, ідеол, соц інститутами

Предмет ПЕ – складний та багатогранний тому неможлоиво дати чітке визначення, яке було б правильне для сіх етапів розвитку. ПЕ, вивчаючі реальні ек процеси, постійно є в пошуку і розвитку. Предмет змінюється і уточнюється.

Еволюція визначення предмета ПЕ: 1) Давньогрец і давньорим мислителі : вчення про закони дом госп

2) Мернкантелісти фізікрати : наука про створ, примнож, та розподіл багацтва нації

3) Класична Пе та Марксизм : наука про виробничі відносини і закони, що управляють в-вом, розподілом, обміном та спожив благ.

4)сучасні західні економісти : А)П. Самуельсон : наука про дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для в-ва. Б) Макконнелл, Брю: ефективне викорис обмеж виробнич ресурсів або управління ними з метою досягнення макс задоволення потреб.

Пізнаючі Закони, Пе показує, як люди і сусп мають вибирати рідкісні ресурси, розподіляти і обмінювати з метою макс задоволення потреб

2.Виникнення та етапи розвитку пе

ПЕ - належить до системи сусп. наук, вивчає такі сусп відносини і закони, які належатьдо базових у житті сусп, оскількі вони – складова сусп. в-ва.

Назва Економіка походить від грецького “Оikonomike” де Оікос – означ будинок, госп, а Nomos – закон. Вперше термін застосував Арістотель у 3-тис до н.е. Протягом 17-19 ст виділислися такі основні етапи розвитку ек. науки : Меркантелізм, фізіократи, класична ПЕ ( марксизм, марженалізм ) Як система знань ек процесів та явищ ек наука почала розвиватись лише в 16-18 ст, коли ринкове господарство почало ставати загальним. Стародавні мислтелі досліджували проблеми введення дом госп, грошей, податків, торгівлі, тобто лише окремі сторони ек процесів. ПЕ – вивчає такі сусп відносини і закони, які належать до базових в житі суспільства оскільки є складовими суспільнового в-ва

• Меркантелізм – (Антуан де- Монкрентьєн, Манн, Юм) Вони важали що джерело багацтва – сфера обігу, торгівля, а саме багацтво ототожнювали з накопиченням грошей (золото срібло). Термін ПЕ – запропонував де- Монкрентьєн у своїй праці “закони сусп господарства (трактат з ПЕ)” – 1615р

• Фізіократи – (Француа Кене, Тюрго, Мірабо, Норе) акцент доследження перенесли на природу і в-во, але джероло багацтва – тільки праця у СГ. Усі інші сфери безплідні, аа праця у них лише покриває витрати на їхнє існування.

• Класична ПЕ –( Уільям Петі, Сміт, Рікардо) виникла з розвитком капіталізму, її представники зосереджують увагу на аналізі ек явищах і закономцірностяхї розвитку всіх сфер в-ва. Саме вони започаткували трудову теорію вартості, а ринок розглядають як саморегулюючу систему. В цей період ПЕ зявилась як наука.

• Марксизм – ( Маркс, Енгельс) досліджували систему законів капіталістич суспільства з позиції роб класу. Зробили аналіз розвитку форм вартості, запропонувапли концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці, відтрорення, ек криз, земельної ренти. Досліджували виробничі відносини в процесі в-ва.

• Маржиналізм- (Менгер, Візер, Джеванс, Вальрас) виник в Австралії 19-20ст. Ця теорія що пояснює ек процеси та явища, виходячи з використання граничних, крайніх, величин, які характерезуютьне внутрішню сутність самих явищ, а їхню зміну у звязку зі зміною інших явищ. Включає 3 школи : Австалійська, Англійська, Амереканська.

Сьогодні існують різні підходи до вирішення ек проблем: Неокласицизм, кейнціанство, інституціоналізм, неокласичний синтез...