7.2.1. Визначення потреби підприємства у кредиті

Для туризму характерна особлива схема кругообігу оборотних коштів, що суттєво відрізняється від кругообігу коштів у промисловості, торгівлі, громадському харчуванні, тому існує певна невідповідність між витратами, що зазнало туристичне підприємство, й надходженням коштів від реалізації туристичного продукту. Туристичні підприємства відносяться до підприємств з нерівномірним кругообігом коштів, що пов’язано з сезонністю виробництва та значною тривалістю обороту оборотних коштів. У зв’язку з цим у туристичних підприємств виникає додаткова потреба у кредиті в оборотні кошти.

Основними об’єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

• виробничі запаси (сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, інструмент);

• незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

• витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на розробку, формування та освоєння виробництва нових туристичних продуктів тощо);

• готова продукція і товари;

• платежі та розрахункові операції з контрагентами.

Необхідність у кредиті на покриття потреби в оборотних коштах визначається за формулою:

К_об = ОК – ОК_поч – ОК_пр + КЗ , (7.1)

де К_об – необхідний розмір кредитів, що залучаються в

оборотні кошти;

ОК – потреба в оборотних коштах;

ОК_поч – власні оборотні кошти на початок періоду;

ОК_пр – поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку

підприємства;

КЗ – зменшення кредиторської заборгованості.

Приклад. Туристичному підприємству необхідно 120 тис. грн. на розробку нового туристичного продукту. Власних оборотних коштів на початку року воно має лише 65 тис. грн., кредиторська заборгованість – 10 тис. грн., очікуваний прибуток – 20 тис. грн. Отже, підприємство має додаткову потребу в оборотних коштах у сумі 45 тис. грн. (120-65-20+10), яка може бути задоволена за рахунок кредиту.

Об’єктами середньо- та довгострокового кредитування є капітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією та модернізацією, впровадженням нової техніки, технологій, інші витрати, що ведуть до збільшення вартості основних фондів.

Потреба в оборотних коштах під інвестиційні проекти визначається на підставі інвестиційних програм за окремими етапами їх реалізації та з урахуванням власних джерел фінансування. Власні кошти для фінансування капіталовкладень складаються з амортизаційних відрахувань та частини прибутку, яка спрямовується на інвестиційні цілі.

7.2.2. Порядок отримання банківського кредиту

Процес отримання банківського кредиту складається з наступних етапів:

І. Попередні переговори.

ІІ. Подання в банк заяви та інших документів на отримання кредиту.

ІІІ. Оцінка банком ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства.

ІV. Згода банку на надання кредиту.

V. Підписання кредитного договору та договору застави між підприємством і банком.

VІ. Надання кредиту.

VІІ. Контроль банку за виконанням підприємством умов кредитування.

Кредити надаються підприємствам на комерційних договірних засадах за умов додержання принципів кредитування: повернення; строковості; забезпечення; платності.

Туристичні підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Кредит в іноземній валюті видається на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання тощо. Крім того, туристичне підприємство може передбачити часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

• оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору туристичного підприємства з іноземною фірмою;

• оплата витрат на відрядження працівників туристичного підприємства за кордон у межах установлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;

• оплата імпортних контрактів;

• оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів при перевезенні туристів за кордон;

• оплата витрат на внутрішньому ринку України способом конвертації в національну валюту.

Для отримання кредиту, підприємство подає в банк кредитну заявку про надання кредиту. Після аналізу кредитоспроможності позичальника, банк приймає рішення щодо доцільності надання підприємству кредита. При позитивному вирішенні питання банк укладає з позичальником кредитний договір. Кредитний договір зазвичай містить такі розділи:

І. Загальні положення.

ІІ. Права і обов’язки позичальника.

ІІІ. Права і обов’язки банка.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок вирішення спорів.

VІ. Строк дії договору.

VІІ. Юридичні адреси сторін.

Після укладання кредитного договору банк відкриває підприємству-позичальнику позичковий рахунок, на який зараховується сума кредиту.