Список використаних літературних джерел

Після Висновку поміщається список літератури, який складає одну з істотних частин наукової роботи і відображає самостійну творчу роботу студента.

Кожне включене в такий список літературне джерело повинне мати віддзеркалення в курсовій роботі (див. оформлення посилань). Якщо автор робить посилання на будь-які факти, які були запозичені, або цитує роботи інших авторів, то він має обов'язково вказати, звідки взяті наведені матеріали.

Не слід включати в бібліографічний список ті роботи, на які немає посилань в тексті і які фактично не були використані. Не рекомендується включати в цей список енциклопедії, довідники, науково-популярні книги, якщо немає особливої необхідності у використанні таких видань.

Додатки

Додатки включають до структури робіт за необхідності в допоміжному або додатковому тематичному матеріалі, які захаращують текст основної частини, а також, якщо певний матеріал:

• потрібен для всебічного розкриття змісту, але його розміщення в основній частині роботи може утруднювати послідовне і логічне сприйняття тексту цієї частини;

• має великий обсяг або специфічні способи відтворення, які не дозволяють розмістити його в основній частині;

Відповідно до вищевикладеного, в Додатках потрібно розміщувати:

• таблиці допоміжних даних і ілюстрації допоміжного характеру;

• проміжні докази, формули та розрахунки;

• створені в процесі роботи інструкції, методики, опис алгоритмів і програм, що були запозичені;

• додатковий перелік джерел, на які не було посилань в основному тексті, але які, наприклад, передбачено використовувати в майбутньому;

• інший матеріал відповідно до принципів, наведених вище.

4. Стиль роботи

Курсова робота є закінченим науково-літературним дослідженням, в якому чітко, стисло, логічно і грамотно відображено зміст обраної теми. Рекомендується уникати довгих речень, ускладнених численними зворотами.

Наукове викладення складається головним чином з міркувань, метою яких є доказ істин, виявлених в результаті дослідження фактів дійсності.

Стиль письмової наукової мови – це безособовий монолог. Тому викладення матеріалу проводиться від третьої особи, оскільки вся увага зосереджена на змісті і логічній послідовності повідомлення, а не на суб'єкті. Не вживаються форми першої і другої особи займенників однини. Авторське «я» відступає на другий план. Стало неписаним правилом, коли автор виступає в множині і замість «я» вживає «ми», вважаючи, що вираз авторства як формального колективу додає велику об'єктивність викладу. Вираз авторства через «ми» дозволяє відобразити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напряму. Проте нагнітання в тексті «ми» справляє малоприємне враження.

Тому потрібно прагнути вдаватися до форми безособових речень (наприклад, «Спочатку проводять відбір зразків для аналізу, а потім встановлюють їх відповідність за розмірами.») і виклад від третьої особи (наприклад, «автор вважає.»).

Не можна писати «Минулого року», «В даний час». Дати, місце проведеної роботи треба зазначати точно, безумовно.

До мовної надмірності слід віднести вживання без потреби іноземних слів, які дублюють російські слова і тим самим невиправдано ускладнюють вислів (замість ординарний – звичайний, замість індиферентно – байдуже, замість ігнорувати – не помічати, замість лімітувати – обмежувати, замість функціонувати – діяти, замість детермінувати – визначати, замість апробовувати – перевіряти і т.д.).

Інший різновид багатослівності – тавтологія, тобто повторення того ж самого іншими словами. Багато курсових робіт буквально переповнено повтореннями однакових або близьких за значенням слів, наприклад: «в серпні місяці», «схематичний план», «п'ять чоловік вчителів», «сім штук приладів» і т.п.