7. Одинцов в.В. Структура публичной речи. – м., 1976. – с. 15-26.

8. Основы лекторского мастерства. – М., 1978. – С. 39-68, 110-125.

9. Как слово наше отзовется. – М., 1984. – Т.1. – С. 266-299.

10. Зрінські Л. Неписані правила. - К.,1988. – С. 72-80.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Однією із важливих фаз підготовки до виступу є збирання й накопичення матеріалу. Основними його джерелами є: – 1)власні знання та досвід (миттєвий і осмислений); 2)досвід інших людей; 3)література (у тому числі й засоби масової інформації).

Підготовка до виступу розпочинається з актуалізації власних знань й опитування людей, яке може проводитися у вигляді інтерв’ю та анкетування. Продумайте кілька питань, які дадуть можливість виявити думки ваших товаришів щодо вибраної теми, їх ставлення до аналізованих проблем. Пам’ятайте основні правила анкетування: треба чітко і зрозуміло формулювати питання та мету опитування; не можна зловживати часом і увагою опитуваних; отриману інформацію необхідно точно цитувати. Будьте готові провести опитування у групі.

Підбір літератури в картотеці бібліографічного відділу робиться в останню чергу (див. індивідуальну роботу № 1). Опрацювання літератури здійснюється в такій послідовності: читання-відбір, читання-ознайомлення, читання-вивчення. Студенти повинні усвідомлювати відмінності між видами читання й чітко уявляти, якими мають бути результати кожного з них. Варто згадати й особливості різновидів конспектування: фактографічного, вільного, творчого, оцінювального та лекторського.

Крім основних матеріалів при підготовці тексту виступу використовують і допоміжні: визначення, порівняння, приклади, посилання на авторитети, статистичні дані, наочність (див. самостійну роботу № 3).

Одне із завдань заняття – конкретизувати й уточнити знання щодо структури та композиції промови (з основними вимогами щодо письмового твору студенти ознайомилися ще у школі).

Структура виступу містить: вступ (10-12 %), основну частину, висновки (4-5 %). У вступі виділяють зачин і зав’язку, мета яких – зацікавити слухачів, підготувати їх до сприйняття матеріалу. Головна частина представляє собою виклад плану й аргументацію тез. Висновки можуть мати форму нагадування, узагальнення, заклику, ілюстрації або зазначення перспектив. Взагалі, структура виступу повинна відповідати принципам цілеспрямованості, послідовності, взаємного узгодження, стислості, посилення, результативності та пропорційності.

Структуру як модель побудови виступу з певних складових частин слід відрізняти від композиції – закономірного, вмотивованого змістом і задумом порядку всіх частин промови, тобто внутрішньої структури. Виконуючи друге завдання, необхідно визначити: 1)елементи зовнішньої структури (вступ, основна частина, висновки та їх різновид);

2)елементи композиції (в розповіді – експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку, вказавши основні смислові компоненти).

Основним завданням, яке стоїть перед студентами, є початок роботи над промовою. Вони мають зазначити напрямки розкриття обраної теми, окреслити коло питань, що будуть розглядатися, сформулювати мету виступу, укласти розгорнутий план. Він повинен відображати всі структурні й композиційні складові, питання мають бути сформульовані закінченими реченнями.

Крім того, необхідно почати збирати основні й допоміжні матеріали до промови, попередньо засвоївши різновиди останніх.

Студенти повинні знати: основні джерела накопичення матеріалу; структурні й композиційні компоненти промови; принципи побудови структури виступу; види допоміжних матеріалів та правила їхнього використання.

Студенти повинні вміти: виділяти структурні та композиційні компоненти в тексті; укладати структурний і композиційний план власної промови.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Назвіть основні джерела накопичення матеріалу до виступу.

2. Що таке миттєвий і осмислений досвід?

3. Сформулюйте правила опитування й вимоги щодо питань анкети.

4. Як здійснюється підбір літератури до теми?

5. Схарактеризуйте послідовність опрацювання літератури: читання-відбір, читання

ознайомлення, читання-вивчення.

6. У чому полягають особливості різновидів конспектування: фактографічного, вільного,

творчого, оцінювального та лекторського?

7. Що таке допоміжні матеріали? Яка їх роль у виступі?

8. Для чого застосовуються різні види визначень? Схарактеризуйте їх.

9. Назвіть різновиди порівнянь, наведіть приклади.

10. Про що слід пам’ятати, підбираючи приклади? Які види прикладів ви знаєте?

11. Яких правил необхідно дотримуватися, використовуючи посилання на авторитети? За

яких умов посилання на власний авторитет, суспільну думку й видатну

особистість буде дійсно авторитетним?

12. У чому полягають особливості застосування статистичних даних?

13. Назвіть види наочності, сформулюйте правила їх використання.

14. Як пов’язані між собою усі типи допоміжних матеріалів?

15. Сформулюйте загальні критерії доцільності уживання допоміжних матеріалів.

16. Назвіть основні структурні компоненти промови. Схарактеризуйте різновиди вступу.

17. Що містить основна частина?

18. У чому полягають особливості різних форм висновків?

19. Розкажіть про головні принципи структури виступу.

20. Які недоліки структури промови ви можете назвати?

21. Чим відрізняється композиція виступу від структури? Схарактеризуйте складові

композиції.

22. Поясніть сутність термінів «когезія», «ретроспекція», «проспекція».

23. Згадайте, якого вигляду може набувати основа виступу?

24. Визначте відмінність між планом, розгорнутим планом і планом-конспектом виступу.

Практичне заняття № 4

Тема: ЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОМОВИ

План

1. Теза та аргумент як складові аргументації. Види аргументів.

2. Види і способи аргументації.

3. Прийоми ефективної аргументації.

4. Види суперечок. Методи ведення дискусії.

ЗАВДАННЯ

1. Виконати за підручником С.Д. Абрамовича впр.4 (стор.172) – письмово.

2. Виписати визначення термінів дебати, дискусія, полеміка, диспут, суперечка;

порівняти їх поняттєвий зміст (письмово).

3. Вирішити на вибір одну з ситуацій (усно).

Ситуація 1. Опонент постійно змінює свою позицію, намагаючись знайти щось нове.

Ситуація 2. Опонент обвинувачує вас в некомпетентності, ігнорує факти,

тенденційно тлумачить ваші висловлювання.

Ситуація 3. Опонент приховує ворожість до вашої позиції і до вас, маскується

доброзичливістю.

Ситуація 4. Вас зупиняють у процесі розмови, перебивають ваші роздуми.

Ваші дії?

4. Проаналізуйте наведені тексти. Визначте правильність/неправильність аргументацій та

критик, що в них містяться. Які помилки та прийоми маніпулювання в них наявні?

(усно)

а) Мері: Джон, ти знову почав курити? Ти ж знаєш, що перед операцією лікар сказав, що твій організм більше не може виносити нікотину.

Джон: Тобі легко казати! А я готовий сперечатися, що у тебе не менше сорока фунтів зайвої ваги. І що лікар думає з цього приводу?

б) Панове присяжні засідателі! Пане суддя! Мій клієнт зізнався, що крав. Це цінне і щире визнання. Я б навіть сказав, що воно свідчить про надзвичайну цілісність і глибину натури, про людину чесну і сміливу. Але чи можна, панове, щоб людина, яка має такі рідкісні якості, була засуджена?

в) Адвокат, виступаючи з захисною промовою, сказав: “Товариші судді, якщо по совісті говорити...” Прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув адвокату репліку:

“ А у вас є совість?”

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ

Теза, аргумент, демонстрація, хрія (міркування), силогізм (умовивід), індукція, дедукція, нисхідна/висхідна аргументація, однобічна/двобічна аргументація, аналогія, логічна помилка; стадійний, концентричний, спіральний, ступеневий, пунктирний, контрастний способи викладу матеріалу; дебати, дискусія, полеміка, диспут, суперечка; еклектика, софістика, еристика.

ЛІТЕРАТУРА

а)основна

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Риторика. – Львів, 2001. – С. 163-171.

2. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К., 2003. – С. 110-133, 216-220.

3. Чибісова Н.Г., Тарасова О.І. Риторика. – К., 2003. – С. 68-71, 82-97.

4. Колотілова Н.А. Риторика. – К., 2007. – С. 33-49, 62-71.

5. Олійник О. Риторика. – К., 2009. – С. 50-52, 124-129.

6. Онуфрієнко Г.С. Риторика. – К.,2008. – С. 411-493.

6. Сагач Г.М. Золотослів. – К., 1993. – С. 92-99.

7. Сопер П. Основы искусства речи. – Ростов-на-Дону, 2002. – С. 231-267, 332-342.

8. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978. – С. 109-160.

9. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Терман М.А. Основы риторики. – К., 1978. – С .71-86.

10. Клюев Е.В. Риторика. – М., 2001. – С. 62-146.

11. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1996. – С. 199-209.

б)додаткова

1. Мацько Л., Мацько О. Аргументація як розділ риторики // Дивослово. – 2003. – №10.–

С. 55-58.

2. Жаркова Л.П. Майстерність публічного виступу. – К., 1982. – С. 86-95.

3. Маркичева Т.Б., Ножин Е.А. Мастерство публичного выступления. – М., 1989. –

С.66-90, 146-173.

4. Михневич А. Ораторское искусство лектора. – М., 1984. – С. 59-73, 157-170.

5. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1978. – С. 77-161, 243-251.