Тема 2 Літературна освіта молодших школярів

Зміст, мета, завдання, принципи літературної освіти

Літературною освітою передбачається оволодіння мистецтвом слова, формування естетичного і художнього смаків школяра. Крім того, завданнями літературної освіти є формування літературознавчих та естетичних знань, а також певних читацьких умінь, що допомагають учням засвоювати художні цінності, отримувати насолоду від спілкування з літературою. Повноцінне спілкування з мистецтвом вимагає розвитку спеціальних здібностей і вмінь: образне поетичне бачення світу, високий розвиток творчої уяви, особливу емоційну вразливість, добре розвинену здатність реагувати на експресію слова. Виховний вплив художнього твору на читача великою мірою залежить від розвитку його емпатії, тобто здатності відчувати іншу людину. Читач лише тоді пройметься настроєм твору, глибоко усвідомить вчинки героїв, коли сам зможе активно відгукуватись на явища навколишнього світу.

Ідеї безперервної літературної освіти школярів висвітлено в концепціях: «Літературна освіта школярів (Н. Скрипченко та ін..) «Літературна освіта молодших школярів в системі рідної мови» (О. Джежелій). Спільним для означених документів є те, що, по-перше, початкова школа вважається базовою, по-друге, доводиться важливість пропедевтичного курсу літературознавчого спрямування.

Метою літературної освіти є залучення школярів до мистецтва читання, ознайомлення з видатними творами національної і світової літератури.

Зміст літературної освіти базується на принципах: а) художньо-естетичному – забезпечується цілісне уявлення про художній твір як єдність форми і змісту, що створюється людиною, яка розкриває перед читачем багатства власної душі і світогляду, довкілля і людських стосунків, викликаючи почуття гармонії, краси; б) літературознавчому – передбачається чітке усвідомлення таких понять (тема, ідея, композиція, персонаж, мова, автор, жанр тощо), при цьому в центрі уваги роботи над твором є слово, що осмислюється учнем як засіб творення словесно-художнього образу, через який автор висловлює думки, почуття, ідеї: логічному – реалізується під час опрацювання творів науково-популярної літератури, допомагає учневі встановити асоціативні зв’язки у змісті твору, логічну послідовність окремих частин тощо.

Основними напрямами роботи з формування першооснов початкової літературної освіти є: 1) удосконалення повноцінної навички читання; 2) формування умінь школярів адекватно сприймати літературні твори, працювати з дитячою книжкою; 3) ознайомлення школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності; 4) розвиток творчих літературних здібностей учнів; 5) формування системи морально-етичних і соціальних переконань у зв’язку з прочитаним.

Основною формою опанування змісту літературної освіти в початкових класах є урок читання (класного і позакласного).

Літературна освіта передбачає введення уроків літературознавчого спрямування.

Складники складових літературного твору:

Тема (від гр. Thema – буквально) – 1) основне питання, яке висвітлюється в літературному творі на конкретному життєвому матеріалі; 2) те, про що говориться в творі, коло зображувальних подій у ньому, явищ життя в поєднанні з його проблематикою. Визначаючи тему окремого твору, вказуємо, які явища дійсності в ньому відображено, тобто про що написаний твір, які проблеми поставлено. З’ясувавши це, даємо оцінку зображеним життєвим явищам і подіям в образах і картинах твору, тобто наближаємось до визначення ідеї твору.

Тематика твору – сукупність основної й залежних від неї тем у художньому творі, а також сукупність тем, що їх розробляє письменник у своїй творчості. Під час аналізу твору доводиться визначити не тільки основну тему твору, а й побічні (додаткові), які стосуються більших чи менших його частин, деяких епізодів, чи якоїсь їх сукупності, групи персонажів або й окремих образів, тобто доводиться визначати тематику твору.

Ідея твору (грецьк. idea – переобраз) – 1) емоційно-інтелектуальна пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора; 2) загальний висновок, який логічно випливає з усього зображеного в літературному творі.

Тема та ідея в своїй єдності становлять ідейно-тематичну основу літературного твору.

Зміст літературного твору – той життєвий матеріал, який автор відібрав для художнього зображення і подав у певному ідейному освітленні. Поняття змісту включає в себе і ті явища, і процеси, які змальовані у творі.

Пафос (пристрасть, почуття) – тип емоційного світовідчуття, що окреслюється у творі й мотивує ідейну визначеність авторського ставлення до зображувального, а також спонукає читача до співпереживання з автором або його героями.

Форма (лат. Forma – зовнішній вигляд) літературного твору – спосіб вираження та існування ідейно-тематичного змісту. До форми належать літературний рід, жанр, композиція з усіма її елементами, мова, способи викладу матеріалу, образотворчі засоби.

Композиція (лат. Composition – складання) – 1) побудова твору, упорядковане, зв’язне зображення подій і характерів у світлі авторської оцінки. Вона визначає спосіб викладу художнього матеріалу, розміщення частин його, їх поєднання, групування персонажів, побудову образів, використання образотворчих засобів; 2) побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цінність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу, світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами образного жанру, орієнтацією на адресата.

У літературному творі другорядне завжди підпорядковане головному: менш важливі події доповнюють, пояснюють основні; другорядні персонажі сприяють повнішому розкриттю характерів головних. Одна із суттєвих якостей композиції – ясність, чіткість, дохідливість викладу літературного матеріалу.

Сюжет (від фр. Suqet – предмет) – 1) об’єднані причинно-часовими зв’язками основні події літературного твору, через розвиток яких розкриваються характери і розв'язуються конфлікти. Основним предметом сюжету є характер, персонаж і те, що з ним відбувається. Рук сюжету в літературному творі визначається розвитком характерів, взаєминами персонажів, їх зіткненнями; 2) подія чи система подій, покладена в основу епічних, драматичних, інколи ліричних творів, способів естетичного освоєння й осмислення організації подій і художньої трансформації фабули, рух характерів у художньому часі й просторі.

Образ – художнє відтворення за допомогою слова людських характерів, подій, предметів.

Образ людини, змальований у літературному творі, називається персонажем (фр. Personage, від лат. persona: буквально).

Характер (від гр. Cnaracter – відмінна риса) – повно і всебічно змальована в літературному творі дійова особа з чітко окресленими, яскраво вираженими рисами вдачі. Всебічно, повно зображена дійова особа ще називається героєм.

Жанр твору – це історично сформований тип художнього твору, який синтезує характерні особливості змісту та форми певного виду творів, має відносно сталу композиційну будову, яка постійно розвивається та збагачується. У початкових класах учням даємо уявлення про жанр як класифікацію творів за різними видами їх структури та поєднання найхарактерніших рис. У такому розумінні жанрами є вірш, оповідання, казка, легенда тощо. Попереднє визначення жанру настроює читача на сприймання певного змісту. Частина жанрів поділяється на жанрові різновиди. За змістовим принципом, наприклад, роман ділиться на історичний, філософський, політичний, родинно-побутовий і т.п. Поема може бути героїчною, сатиричною, бурлескною; трагедія – міфологічною, історичною, романтичною.