4. Спеціальні ір – адреси.

Існують певні ІР-адреси, які, на перший погляд, можутьт бути використані для адресації, оскільки належать певним класам, але насправді є зарезервованими для інших цілей. До них належать наступні:

0.0.0.0 – адреса вузла, який згенерував дане повідомлення. Вона використовується у якості адреси відправника у деяких повідомленнях протоколу ІСМР (один з протоколів діагностики та управління мережею).

127.0.0.1 та всі інші адреси класу А, які належать мережі 127.0.0.0 – так звана „локальна петля” (local loopback). Використовується для тестування комп’ютера. Будь-яке повідомлення, відправлене на таку адресу, нікуди не передається, а розглядається вузлом як щойно прийняте для нього.

Адреса, в полі номера мережі якої стоїть певне значення, а в полі номера вузла – всі двійкові нулі (наприклад, для класу В – 134.27.0.0) – так звана wire address, або адреса мережі в цілому. Використовується маршрутизуючими пристроями для визначення мережі, у яку слід перенаправляти пакет.

Адреса, в полі номера мережі якої стоять всі двійкові нулі, а в полі номера вузла – певне значення (наприклад, для класу В – 0.0.25.141) говорить про те, що вузол-отримувач повідомлення належить тій же мережі, що і вузол-відправник.

Адреса, в полі номера мережі якої стоїть певне значення, а в полі номера вузла – всі двійкові одиниці (наприклад, для класу В – 134.27.255.255) – так звана широкомовна адреса (broadcast address). Використовується, коли певне повідомлення повинно бути розглянуте всіма вузлами мережі. Таку адресу ще називають напрямленою широкомовною адресою, оскільки явно вказано, вузли якої мережі повинні отримати повідомлення.

255.255.255.255 – так зване локальна, або обмежена широкомовна адреса (local, limited broadcast); означає, що дане повідомлення повинно бути розглянуте всіма вузлами мережі, до якої належить відправник повідомлення. Через маршрутизуючі вузли такі повідомлення не передаються.

Перша з вказаних адрес використовується у якості адреси відправника повідомлення, всі інші – у якості адрес отримувачів повідомлень.

Виходячи з вище сказаного, можна зауважити, що у кожній мережі щонайменше 2 адреси є зарезервованими і не можуть використовуватися для адресації кінцевих вузлів: це нульова адреса (адреса мережі) та остання (широкомовна) адреса. Отже, можна точніше визначити, скільки вузлів можна адресувати у кожній мережі. Це робиться за наступною формулою: , де n – кількість біт, відведених для номера вузла у ІР – адресі. Отже, для класу С, наприклад, у одній мережі може бути адресовано 254 вузли (2⁸-2=256-2=254).

У кожному класі адрес також є певні адреси, які можуть використовуватися для адресації кінцевих вузлів, але не маршрутизуються в Internet. Це так звані приватні (private) адреси. До них належать наступні:

у класі А: 10.0.0.0 – 10.255.255.255

у класі В: 172.16.0.0 – 172.31.255.255

у класі С: 192.168.0.0 – 192.168.255.255

Ці адреси використовуються у мережах, які використовують транслятори мережевих адрес (NAT, Network Address Translation) або проксі-сервери для того, щоб обмежити доступ зовні до внутрішніх вузлів мережі, або для того, щоб зекономити кошти на оренді громадських (public) адрес за рахунок присвоєння всім внутрішнім вузлам приватних адрес, і лише шлюзу – громадської.