Виділяється 4 основні форми мігрені:

а) звичайна (проста, атипова) – в 85% випадків – як і всі форми мігрені протікає в 3 стадії: перша (продрома) проявляється ейфорією або депресією, апатією, сонливістю; друга – сильним головним болем, нудотою, блюванням; третя стадія – це зниження головного болю, супроводжується загальною слабістю, в’ялістю, може закінчуватися сном. Головний біль – переважно односторонній.

б) класична мігрень в 10% випадків – в першій, продромальній стадії проходить у вигляді зорової аури (фотопсії, часткове випадіння полів зору), а потім спостерігається виражений головний біль.

в) асоційована мігрень – в 5% випадків – проявляється на висоті головного болю транзиторними ішемічними атаками, які в більшості випадків зникають до кінця приступу. Серед варіантів асоційованої мігрені виділяється базилярна мігрень, приступ якої починається з запаморочення, диплопії, явищ двобічної сліпоти, геміпарезу.

Відповідно до рекомендацій Міжнародної ліги з головного болю, діагноз мігрені повинен грунтуватися на наявності більшості з наступних ознак: одностороння локалізація головного болю пульсуючого характеру, помірна або важка інтенсивність болю, посилення його під впливом звичайної психічної активності, нудота і (або) блювання, фото- або фонофобії , відсутність органічних захворювань мозку за даними клінічного і параклінічного методів досліджень. До цього варто додати початок захворювання в препубертатному , пубертатному або юнацькому віці, гарне самопочуття в паузах між приступами, можливий сімейно-спадковий характер захворювання. Перебіг мігрені в більшості випадків стабільний.

Лікування приступу мігрені. Використовують препарати 4 основних класів: анальгетики , седативні і транквілізатори, протиблювотні , похідні е рготаміна й інші вазоконстриктори .

Анальгетики. Більшість анальгетиків мають у своєму складі ацетилсаліцилову кислоту, парацетамол або і бупрофен .

Протиблювотні. Нудота і блювання супроводжується різким погіршенням всмоктувальної спроможності слизової шлунка, що блокує дію прийнятих усередину лік. Метоклопрамід ( церукал ) відноситься до ефективних протиблювотних засобів .

Вазоконстриктори. Ерготамін використовують для лікування головного болю майже протягом століття. По дії на гладкі м’язи артерій – це вазоконстриктор, також він має антисеротонінову дію. Знеболюючий ефект е рготаміна настільки специфічний , що препарат можна використовувати в діагностиці мігрені ex juvantibus. Е рготамін варто приймати на самому початку приступу. Середня початкова доза для дорослого складає 1-2 мг.

Седативні препарати. Звичайно використовується реланіум усередину або внутрішньовенно .

Високоефективними протимігренозними засобами виявилися суматриптан, золмитриптан, прийом яких знімає приступ мігрені в більшості хворих протягом 10-15 хв.

Мігренозний статус. Подібних хворих необхідно госпіталізувати з підтримкою сну протягом декількох годин або навіть днів.

Профілактика мігрені . Необхідно пояснити пацієнту, при яких ситуаціях провокується або підсилюється головний біль. Використовуються бета-адреноблокатори, амітриптилін, блокатори кальцієвих каналів, метисергід.

Ангіоневрози

Це порушення регуляції тонусу судин (в основному артерій) в результаті функціональної дисфункції між судинними констрикторами та ділятаторами.

Виникають в результаті уражень на різних рівнях – кора, гіпоталамус, стовбур, спинний мозок, симпатичні ганглії, периферичні вегетативні ганглії.

Клінічно проявляються у вигляді спазму судин, або розширення їх, або поєднання спазму і розширення судин.

Ангіоневрози поділяються на:

1) локальні:

а) в результаті спазму – акропарестезії, акроціаноз, початкові стадії хвороби Рейно, Меньєра;

б) внаслідок розширення судин – еритромелалгія;

2) загальні.

Ангіоневрози можуть переходити в більш тяжку форму – ангіотрофоневрози, при яких до судинних порушень приєднуються трофічні зміни (проявляються набряками, утворенням виразок, гангреною).

Хвороба Меньєра (синдром Меньєра). Це ангіоневротичний криз з ураженням VIII пари черепно-мозкових нервів. Проявляється гострими приступами різкого запаморочення системного характеру (з відчуттям обертання оточуючих предметів), супроводжується шумом в вухах, наростанням глухоти, блюванням, загальною слабістю. Приступи виникають на фоні доброго самопочуття, тривають 1-6 годин (від декількох хвилин до декількох діб).

Значно частіше, ніж хвороба, трапляється синдром Меньєра, який може супроводжувати будь-яку патологію, найчастіше вертебро-базилярну недостатність, вегето-судинну дистонію. При синдромі Меньєра відсутніми є шум у вусі і глухота.

Необхідно проводити диференційну діагностику з євстахіїтом, отитом, лабіринтитом, отосклерозом.