Нейрогенна непритомність

(синкопальні стани, проста непритомність). Від грец. “sуnсоре” – пауза.

Це різновид вегетативно-судинного кризу, що є результатом гострого малокров’я мозку у вигляді приступу короткочасної втрати свідомості, розладами судинної і дихальної діяльності з наступним повним відновленням свідомості. Необхідно диференціювати синкоп з колапсом, при якому втрата свідомості необов’язкова. На відміну від простої непритомності, зумовленої психовегетативним ураженням, існує судомна (конвульсивна) непритомність. Крім нейрогенної існує і соматогенна непритомність, викликана патологією внутрішніх органів.

Простий нейрогенний синкоп виникає частіше поступово. Спостерігається передсинкопальний стан – від кількох секунд до 1-2 хв. – з відчуттям дискомфорту, холодним потом, “туманом” перед очима, запамороченням, шумом у вухах, нудотою. Втрата свідомості триває 6-60 сек, супроводжується блідістю, зниженням м’язового тонусу, мідріазом, слабким пульсом, зниженням АТ. Постсинкопальний період триває кілька секунд, хворий швидко приходить до свідомості.

Виділяють такі варіанти синкопальних станів

а) вазодепресорний синкоп (вазомоторний) – виникає в результаті емоційних стресів, болю, зустрічається найчастіше;

б) ортостатичний синкоп (постуральний синкоп) – трапляється при переході з горизонтального у вертикальне положення;

в) кашльовий синкоп (беттолепсія) – на висоті приступу кашлю розвивається почервоніння та ціаноз лиця і шиї, виникає втрата свідомості, хворий падає. Виникає в результаті підвищення внутрішньогрудного і внутрішньочеревного тиску;

г) синокаротидний синкоп пов’язаний з подразненням каротитдного синусу при рухах головою, масажу, тугих комірціх і краватках.

Спеціального лікування немає. Рекомендовано: фізичні вправи, вітаміни, препарати кальцію, кофеїн.

Мігрень (гемікранія).

Мігрень – захворювання, що обумовлене спадково детермінованою дисфункцією вазомоторної регуляції, що виявляється переважно у виді періодично повторюваних приступів головного болю , нерідко в одній половині голови.

Частота мігрені в популяції складає, за даними різних авторів, від 1,7 до 6,3% і більше. Захворювання спостерігається переважно в жінок.

Патогенез захворювання складний і поки остаточно нез’ясований. Головний біль під час приступу мігрені обумовлений розширенням судин твердої мозкової оболонки, збільшенням амплітуди пульсових коливань судинної стінки. Доведено фазність у розвитку і перебігу приступу мігрені.

Під час першої фази відбувається спазм судин, при цьому відзначається також зменшення кровопостачання самих судинних стінок і вони стають особливо чутливими до розтягу. В другій фазі – дилатації – наступає розширення артерій, артеріол, вен і венул, збільшується амплітуда пульсових коливань стінок судини. Найбільш чітко перша фаза виражена в інтрацеребральних судинах і судинах сітківки, а друга – у гілках зовнішньої сонної артерії. У наступній, третій, фазі розвивається набряк судинних стінок і періартеріальних тканин, що веде до ригідності стінок судин. У четвертій фазі відбувається зворотний розвиток зазначених змін. Власне больові відчуття складаються головним чином із другої (пульсуючий біль) і третьої (тупий біль) фази приступу. Це порушення кровообігу головного мозку, що характеризується пароксизмами болю переважно в одній половині голови, супроводжується нудотою та іншими симптомами.