2.2. Шляхи та засоби активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення пейзажного жанру

Предмет "образотворче мистецтво" має на меті виховання в учнів цілісного сприймання дійсності за художньо-естетичними законами, розвитку зорової культури і творчої уяви, а також оволодіння різноманітними засобами створення художніх образів. У предметі "образотворче мистецтво" взаємопов'язані три провідні компоненти ‒ образне бачення світу, мистецтвознавчі знання та відповідні способи образотворчої діяльності.

Для активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва при вивченні пейзажного жанру необхідно дотримуватися таких моментів:

а) не вдаватися до стереотипності, організовувати учителеві структурну різноманітність на уроці, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного що до теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.

Сприймання мистецтва передбачає формування навичок сприймання й оцінки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (по можливості – і в інших видах). Як розділ роботи сприймання здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів, як українських, так і зарубіжних, і вирішує три основні завдання:

1) формування уявлення про особливості образної мови різних видів пейзажу, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану природи, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

2) розвиток уміння виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, яке аналізується;

а) у формі словесного відгуку на рівні емоційно-естетичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, зіставлення, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки, ідеали учнів;

б) у формі «графічної мови», тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам'яті);

в) можливо – в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо);

3) формування знань та уявлень про мистецтво і художників – пейзажистів, специфіку їхньої праці. Засвоєння спеціальних художніх термінів.

Практична (творча) художня діяльність – передбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів. По кожному з розділів робота виконується за чотирма основними навчальними проблемами:

• форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція, передача об’єму форми засобами світлотіні тощо);

• простір;

• питання композиції і композиційна діяльність;

• колір [9;10-14].

Таким чином, зміст практичної діяльності орієнтовано на можливість ознайомлення учнів з особливостями художньо-образної мови різних видів образотворчої діяльності, з різноманітними пластичними техніками і доступною технологією створення художнього образу предметів, що нас оточують та природи, якою саме вони її бачать у власних творчих роботах.