39. Повчання лютера селянам тлумачення другозаконня1

Проповіді 1529 p.²

Другозаконня 1, 12

...У государя величезний, розкішний замок, на государі самоцвіти, золоті ланцюжки, бархат – ось як говорить про государя дурень, широко розкривши свою пельку, порівнюючи [з цим] бідність свою, свою хатину, криту соломою; він певен, що князеві [живеться] далеко краще, ніж йому... Якби він міг чути, про яку кількість турбот, небезпек і тяжкої праці може розповісти цей ланцюг, він сказав би: «Навіщо мені ланцюг з чистого золота! Ні, хай краще залишиться у мене моя халупа з солом’яною покрівлею... боронь боже від цих золотих ланцю­гів і перлин»... [Так], важка справа управляти, і мудрець не захоче її... Але всього цього мужики не бачать, вони закривають очі... на тяготи управління і думають, що управляти – значить носити куничі шапки («Schauberi»). Через це вони під час по­встання і говорили: «Ми теж хочемо куничих шапок і золотих ланцюгів, ми теж хочемо наїдатися куропатками».

А тим часом у світі встановлена краща рівність.

Скажи-но мені, кому живеться краще, спокійніше, безпеч­ніше, ніж бюргерові або селянинові. Так говорив незадовго до смерті і наш курфюрст, герцог Фрідріх: (Життя бюргера, се­лянина – найкраща доля, бо у королів і князів тільки блиск та мішура, а у підданих справжнє золото») Як же так?.. Під куничою шапкою князя криється така сила-силенна дум і турбот, як волосся на цій шапці; всяка лиха справа прилипає до неї.

Я (тобто Лютер) страшенно розгніваний на селян, які вирішили самі правити, не усвідомлюючи свого великого багатства, не цінячи спокійного життя свого – подарунка і пред­мета турбот князів. Безсилі, грубі, дурні люди... та зрозумій­те ж, нарешті: у вас – краща доля, ви дійсно користуєтесь і вті­шаєтесь соком виноградним, а князям дістаються самі тільки шкуринки та зернятка.

Бог зробив так, щоб кожне звання мало свої тяготи (Unge­mach); і треба бачити не тільки неприємне, але й хороше в кож­ному званні. До того ж запам’ятай: чим менший чин або посада (Amt oder Stand), тим вільніше, приємніше життя...

¹ Другозаконня – одна з книг біблії, в якій повторюються і підсумовуються основні положення вчення Мойсея, легендарного законо­давця біблійної традиції.

² Надруковано тільки в 1564 р.

Тридцятирічна війна

41. ФРАНЦУЗЬКИЙ ДИПЛОМАТ ФАНКАН ПРО МІЖНАРОДНЕ СТАНОВИЩЕ В ЄВРОПІ в 1627 р.

Якби обидві Індії¹ були виснажені або якби обидва союзні доми [тобто Габсбурги іспанські і Габсбурги австрійські] їх втра­тили, Німеччина продовжувала б лишатися боєздатною, щоб битися за цілі, поставлені Габсбургами, як найбільша, найбагатша і наймогутніша держава християнського світу, у якої є сильні князі, імперські міста, торговельні, багаті і розташовані понад великими ріками; і все це в центрі Європи, а це є для них вели­кою перевагою, щоб установити тут центр величезної монархії... Габсбурги знайдуть засоби створити і спорядити флот, щоб три­мати в узді північ, тривожити південь, у них будуть сили не тільки для того, щоб перешкоджати торгівлі датчан, англійців і французів, але й для того, щоб захопити те, що їм не належить, і повернути те, що вони втратили. Ось чому вони такі уперті і з таким запалом атакують всіма своїми силами короля Данії, міста і країни Нижньої Саксонії, більшу частину яких вони вже зайняли. Дуже мало бракує їм для того, щоб вони стали господарями всього, і вони добються цього, якщо їм дати мож­ливість діяти безперешкодно і якщо король Данії капітулює. Таким чином вся Німеччина, якщо вона буде підкорена Габсбур­гам, допоможе піднестися їм і стане для них міцним п’єдесталом для того, щоб побудувати на ньому їх монархію і запанувати над усім християнським світом.

¹ Тобто Ост- і Вест-Індія. Перша належала Португалії, друга – Іспанії. Але в період 1581 – 1640 pp. Португалія і Іспанія були об’єднані, і, таким чином, обидві Індії були в руках іспанських Габсбургів.