Глава 1. Діловий стиль у англійською мовою

1.1. Загальна характеристика стилю наукової прози

Стиль наукової прози називають по-різному: діловий стиль; науково-технічний стиль; стилі інтелекту ¬ альної мови; розумовий склад; науково-профессиональ ¬ ний стиль; технічний стиль; стиль наукового викладу ¬ ня; стиль наукових робіт і т.д.

У науковій літературі проблеми наукової прози в тому чи іншому аспекті відображені в роботах Б. В. Костомарова, А. Пумпянського, Л. Щерба, В. Виноградова, І. Аксельрода, С. Тер-Мінасоваа, А. Пумпянського, Р. Будагов, М. Чаковський, С. Хавренека, Ш. Баллі та ін

Даний мовний стиль визнається величезною біль ¬ шості дослідників мови і, приступаючи до описа ¬ нію стилю наукової прози, або, в більш загальному плані, до характеристики ряду стилів літературної мови, не ¬ рідко підкреслюють нагальну необхідність изу ​​¬ чення стилю наукового викладу.

Однак, незважаючи на майже загальне «визнання», незважаючи на те, що наукова проза (поряд з художест ¬ веннимі творами) є авторитетним іс ¬ точніка, визначальним характер вживання тих чи інших слів, число робіт, присвячених аналізу на ¬ ручної прози, порівняно невелика, хоча ми живемо, як прийнято говорити, «у вік науки» і є свідками того, наскільки різноманітна і численна сучасна наукова література2.

Які основні риси характеризують стиль наукової прози? Що становить його специфіку?

Функція наукового мислення є пізнання оточуючого нас світу шляхом створення логи ¬ ческих категорій. У свою чергу теоретичне мишку ¬ ня, здійснюване в логічно оформлених поняттях і систематизоване за допомогою слів-термінів, входить у зміст видів суспільної свідомості; науки, філософії, етики, політичної і правової теорії. Оскільки відбір мовних засобів визначається, зокрема, особливостями тієї чи іншої області чоло ¬ веческого діяльності, то специфіка цієї діяльності дає нам можливість, в цілому, постулювати як за ¬ закономірностей відбору мовних засобів у даному рече ¬ вом стилі, так і функціональні завдання цього стилю. І назад: лінгвістичний аналіз наукового произве ¬ дення здатний дати зовсім новий аспект чисто спеціально-наукової сторони досліджуваного твору.

До завдань наукової прози слід, перш за все, від ¬ нести доказ певних положень, гіпо ¬ тез; аргументацію; точне і систематичне изложе ¬ ня наукових питань з метою опису, визначення і пояснення явищ природи і суспільного життя, в цілях передачі суми знань, повідомлення нових ре ¬ зультатів дослідження. За допомогою сукупності виразних засобів, властивих мові наукового викладу ¬ вання, описується дійсно існуюче та до ¬ показувала істина.

В результаті наукова проза складається в основному з ряду міркувань і доказів. Точність останніх досягається повнотою висловлювання (яке не доповнюється тут знанням ситуації даного моменту, але розраховане на постійну значимість) і смисловий точністю. Логічна строгість, об'єктивність, послідовність і точність - ось ті властивості, які вважаються ідеалом наукової прози.

Стілеобразующим початком всіх наукових робіт, незважаючи на різноманітність індивідуальних стильових манер, є логічна послідовність викладу, орієнтація на логічне сприйняття і викликане цією обставиною широке поширення інтелекту ¬ альних елементів висловлювання.

У наукових працях автора, перш за все, цікавить ланцюг послідовних, струнких логічних суджень, поставлених в причинно-наслідковий зв'язок і розкривають не випадкове і одиничне, а загальне, закономірне. Вчений прагне з найбільшою точністю; розвинути систему суджень і доказів, вичерпати в логічній послідовності те чи інше положе ¬ ня в цілях створення наукових абстракцій.

Оскільки наукова творчість відображає розсудливу діяльність людини, то і мова наукових робіт характеризується логічним побудовою. (Це стосується як лексичних, так і інтаксіческіх особливостей мови наукового викладу.

Прагнення до найбільш повної відповідності форм мови змісту висловлювання призводить до використання численних термінів. Кілька перебільшуючи значення терміна для розвитку мови наукового розповіді, Ш. Баллі каже: «термін в області лексики і формула в області синтаксису є тими ідеальними типами мовного вираження, до яких неминуче прагне наукова мова».

Для стилю наукової прози характерно вживання слів у провідному предметно-логічному значенні, називаються | ваемое іноді реально-логи-ного, прямим предметно-логічним, значенням. Підбором лексики науковий текст завжди виявляє потреба показати лише об'єктивну сторону речей, і «в творах всякого справжнього вченого неодмінно відчувається, що цей спосіб вираження є плодом безперестанного ... зусилля розуму ».

Якщо слова застосовуються для вираження думки, яка, відволікаючись від одиничного та випадкового, направ ¬ лена на загальні, родові властивості явищ дійсності ¬ ності, тоді значення слова позбавляється зображально ¬ сті і стає в тій чи іншій мірі абстрактним. Використання слів в такому значенні характерно для мови, яка має своїм змістом наукове мишку ¬ ня.

Для наукового викладу типові чіткий синтаксис і дотримання певного порядку слів у плані строгій логічній послідовності. Синтаксичні конструкції наукових робіт тяжіють до стереотипності. Це, а також широке використання термінів і слів, позбавлених образотворчості, традиційна схильність до відображення нормативної лексики і фра ¬ зеологіі, наявність елемента суворої письмовій тради ¬ ції складають специфіку стилю наукових робіт. Бла ¬ цію цим закономірним властивостям стиль наукового викладу існує в нашій свідомості як живий функціональний стиль, як певним чином замкнута система.