2 Аналіз основних технологічних процесів і обладнання

До обслуговування обладнання допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медогляд, інструктаж по техніці безпеки. Робітники ремонтних служб мають відповідну кваліфікацію.

При обслуговуванні обладнання робітники повинні бути одягнені у відповідний одяг. Санітарний одяг повинен бути заправлений так, щоб не було висячих кінців, волосся повинно бути прибране під хустинку або шапочку.

Для забезпечення обслуговування облалнання передбачено вільний доступ до нього. Основні проходи в місцях постійного перебування працюючих мають ширину не менше 1,5 м., проходи біля віконних пройомів - не менше 1 м., проходи для одягу та періодичної перевірки та регулювання обладнання мають ширину не менше 0,8 м. Біля обладнання знаходяться інструктажі по обслуговуванню обладнання по техніці безпеки, затверджені головним інженером підприємства.

Основним обладнанням даного технологічного процесу є:

1. Магнітна колонка БКМ 2 – 7,5;

2. Пресс – гранулятор CLM 520.HD;

3. Охолоджувальна колонка RCC–19;

4. Просіювач VB 2/06/13;

5. Скребковий транспортер ТСЦ – 25;

6. Норія Н – 10;

7. Гвинтовий транспортер ШХ – 160.

Серед фізично-небезпечних і шкідливих факторів в цеху мають місце наступні:

• Гранулятор супроводжується виділенням теплоти та шумом. Теплота виділяється від того, що розсипний комбікорм для того щоб спресувати у гранули нагрівають до температури 60 – 80ºС, а ножі які розрізають спресований комбікорм на гранули і виділяють шум.

• Скребковий та гвинтовий транспортери виділяють шуми, від їхніх скребків та лопатей, якими вони і переміщують сировину.

• Просіювач супроводжується виділенням шуму та вібрації. Шум та вібрація виділяєються від коливання ситових рам на яких і просіюються охолоджені гранули.

Із засобів індивідуального захисту використовуються спеціальний одяг (халати, чепці, фартухи), засоби захисту рук (рукавиці) та інше.

Шуми, вібрації та тепловиділення треба усувати, тому що вони негативно впливають на самопочуття працюючого персоналу підприємства, а це порушення правил охорони праці підприємства. Тому я пропоную нанести шар тепло – , шумо – та віброізоляції на устаткування, які цього потребують.

4 Повітря робочої зони (мікроклімат, запиленість, загазованість) Мікроклімат робочої зони

Людина під час праці витрачає енергію, яку накопичує її організм за рахунок харчування. Інтенсивність витрат енергії залежить від характеру та інтенсивності праці, а також від параметрів оточуючого середовища і, у першу чергу, від стану повітря в приміщенні. Стан повітря у виробничому приміщенні називають мікрокліматом виробничого приміщення, або метеорологічними умовами.

Мікроклімат, або метеорологічні умови виробничих приміщень, визначаються такими параметрами: температурою повітря в приміщенні, °С; відносною вологістю повітря, %; рухливістю повітря, м/с; тепловим випромінюванням, Вт/м².

Всі ці параметри поодинці, а також у комплексі впливають на фізіологічну функцію організму – його терморегуляцію і визначають самопочуття.

Таблиця 1 – Оптимальні і допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничого приміщення

Період року	Температура, оС							Відносна вологість, %				Швидкість руху, м/с
	опти- маль- на	допустима						опти- мальна		допустима на робочому місці постійному і непостійному, не більше		опти- маль- на, не більше		допустима на робочому місці постійному і непостійному, не більше
		верхня границя			нижня границя
		на робочому місці
		пос- тійному	непос- тійному	пос- тійному		непос- тійному
Холодний	21...23	25	26	20		17		40...60		75		0,1		Не більше 0,2
Теплий	22...24	28	30	22		20		40...60		60 (при 27оС)		0,2		0,1...0,3

У приміщенні на представленому підприємстві:

• температура повітря:

– у теплий період року коливається від 23 ºС до 28 ºС;

• у холодний період року коливається від 18 ºС до 22 ºС;

• відносна вологість повітря:

– у теплий період року коливається від 50% до 70%;

– у холодний період року коливається від 60% до 73%;

• швидкість руху повітря :

– у теплий період року коливається від 0,1 м/с до 0,2 м/с;

– у холодний період року коливається від 0,2м/с до 0,3 м/с.

Задача №1

Визначити товщину теплоізоляційного апарата, виготовленого із сталі. Товщина стінки b мм. Температура середовища в апараті t_с ºС. Температура повітря в приміщенні не повинна перевищувати t_п ºС, а температура на поверхні ізоляції повинна бути більше 45 ºС. Як теплоізоляція використовується повстина глина. Діаметр апарата дорівнює d м.

b, мм	tс , ºС	tп , ºС	d, м	Теплопровідність повітря
10	116	22	1,5	0,25

Розв’язок

1)задаються допустимою температурою на поверхні ізоляції та у приміщенні, що дозволяє встановити допустимі теплові витрати об’єкта при наявності ізоляції;

2)визначають кількість теплоти q, що віддається одиничною поверхнею нагрітого тіла в одиницю часу у навколишнє середовище, Вт/м²:

де температура на поверхні ізоляції, К; температура повітря у приміщенні, К; сумарний коефіцієнт тепловіддачі від нагрітого тіла до повітря, Вт/(м²*К).

3) розраховують коефіцієнт тепловіддачі променевипромінювання від нагрітого тіла до поверхні ізоляції, Вт/(м²*К):

де ступінь чорноти тіла [2]; 5,67 Вт/(м²*К) – коефіцієнт випромінювання абсолютно чорного тіла; Т – температура в середині апарата, К.

4) розраховують коефіцієнт вільної конвективної теплопередачі від поверхні теплоізоляції до повітря, Вт/(м²*К):

де критерій Нуссельта [2]; коефіцієнт теплопровідності повітря; характерний розмір тіла [2].

де с та n – емпіричні коефіцієнти [2]; критерій Грасгофта [2]; критерій Пранделя [2].

де значення коефіцієнта об’ємного розширення повітря, К^-1[2]; 9,81 м/с² – прискорення вільного падіння; коефіцієнт кінематичної в’язкості, м²/с [2].

5) визначають коефіцієнт теплопередачі К від нагрітого тіла до повітря, Вт/(м²*К):

6) обчислюють товщину шару теплоізоляції δ_із, м:

де коефіцієнти теплопровідності, відповідно, ізоляційного матеріалу та стінки, що ізолюється [2]; товщина стінки, що ізолюєть, м.

Отже, товщина шару теплоізоляції становить 6 см.