2.1.Поняття фінансової автономії (фа).

МФ і державні фінанси є нетотожними поняттями. МФ не входять до складу державних фінансів, хоча і тісно з ними пов’язані. Вони підпорядковані державним в тій мірі, в якій сучасна держава визначає обсяг функцій м-с та правове поле МФ.

Державні фінанси у багатьох перехідних формах проникають у фінанси місцевих органів влади та беруть участь у їх формуванні.

Отже, МФ або фінанси місцевих органів влади – це система формування розподілу та використання місцевою владою фінансових інститутів для забезпечення реалізації покладених на неї функцій і завдань.

ФА являє собою самоврядування у сфері фінансів. Це база самоврядування територіальних колективів, самостійність всіх рівнів місцевої влади.

Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган створює сам – обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами.

Відокремлення від завдань центральної влади завдань, що покладаються на місцеву владу, обумовлює потребу у таких фінансових джерелах, на які місцева влада може впливати.

Саме таких підхід передбачає Європейська хартія про місцеве самоврядування. Для країн, які підписали хартію встановлено вимогу визнавати наявність органів м-с, повноважених приймати рішення, що користуються широкою автономією щодо компетенції, порядку здійснення цих компетенцій, засобів, необхідних для виконання своєї місії.

Отже, ФА місцевих органі влади – це фінансова незалежність цих органів при виконанні покладених на них функцій.

Фінансова незалежність у сукупності з організаційною і адміністративною незалежністю є передумовами ефективного розв’язання завдань територіальних органів влади.

Отже, головним критерієм і передумовою, що засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади є наявність права прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права законодавством не передбачено, то місцева влада фінансової автономії немає.

2.2.Межі та кількісні показники фа.

Рівень ФА місцевих органів влади визначається системою кількісних показників:

1.Показник питомої ваги видатків на реалізацію власних повноважень – характеризує обсяг функцій, що забезпечуються органами м-с поза межами прямого державного контролю.

2. Показник питомої ваги обов’язкових видатків – характеризує обсяг завдань, що забезпечуються місцевими органами влади під контролем державної влади на рівні встановлених нею єдиних державних стандартів.

3. Питома вага видатків на фінансування делегованих повноважень – відображає обсяг завдань держ. влади, що делегуються нею для забезпечення місцевими органами влади.

4. Показник питомої ваги власних доходів у доходах місцевих бюджетів – вказує на ступінь залежності доходних джерел місцевих органів влади від їх власної діяльності і власних рішень та є найбільш універсальним показником рівня самостійності місцевих бюджетів.

5. Показник питомої ваги власних і закріплених доходів у доходах місцевих бюджетів – показує рівень самостійності місцевих бюджетів з урахуванням переданої їм державою на довгостроковій основі додаткової дохідної бази.

6. Показник питомої ваги доходів місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів – характеризує частину доходів у бюджеті, що формуються за рахунок податків і зборів встановлених місцевими органами влади.

7. Показник питомої ваги незв’язаний субсидій в місцевих органах влади – відображає обсяг фінансової допомоги місцевим органам влади з боку держ влади, яка не обумовлюється конкретною метою і завданнями. Така допомога розглядається як засіб для зміцнення власної дохідної частини.

Важливим показником ФА є коефіцієнт податкоспроможності адмістративно-територіальної одиниці ( АТО ). Кп=Пт:Пк(сер), де Пт – податкоспроможність окремої територіальної одиниці; Пк(сер) – середня податкоспроможність в межах країни.

Пк території – це показник, що характеризує абсолютний обсяг ВВП, що виробляється в її межах на душу населення і який може бути об’єктом комунального оподаткування. При цьому, якщо Кп > 1, то територія є донором, а якщо Кп < 1, то це є територія-реципієнт.

Коефіцієнт податкоспроможності є показником автономії місцевого органу влади від заходів фінансового вирівнювання (його доходів і видатків), які здійснюються державою.