6.2. Планування аудиторської перевірки: загальний план і робоча програма.

Планування здійснюється згідно до умов договору з клієнтом.

Аудитор повинен одержати достатньо інформації про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки та здійснити оцінку його системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю з метою встановлення ймовірності виникнення помилок, що впливають на вірогідність фінансової звітності й аудиторський ризик.

На основі такої оцінки визначається зміст, масштаб і кількість аудиторських процедур.

Ця інформація відображається в загальному плані і програмі аудиту.

На даному етапі розглядається також питання про залучення експертів і склад аудиторської бригади.

На етапі виконання аудиторських процедур здійснюється збір аудиторських доказів і їх документування.

У процесі складання аудиторського висновку аудитор узагальнює результати перевірки, формулює думку щодо вірогідності звітності і відповідності її чинному законодавству.

Однією з найголовніших вимог до аудиту є обов'язкове планування, що забезпечує своєчасне й ефективне виконання робіт. У процесі планування складаються два основних документи: загальний план а потім програма перевірки.

План, як правило складається з перерахованих робіт на основних етапах аудиту.

Програма містить конкретні задачі і процедури перевірки кожного циклу господарських операцій, рахунків бухгалтерського обліку.

У період планування необхідно мати на увазі:

• умови конкретного договору (термін, порядок звітності перед клієнтом);

• останні нормативні документи, що регулюють здійснення аудиту;

• найбільш важливі питання і мету аудиту та сучасні розробки найбільш ефективного методичного підходу до аудиту;

• зміст облікової політики клієнта і її зміну;

• рівень довіри до системи внутрішнього контролю;

• галузеві особливості, що впливають на технологію й організацію виробництва та ведення бухгалтерського обліку;

• основні ділянки роботи підприємства та розділи обліку, що підлягають перевірці;

• умови, що вимагають особливої уваги (наявність зв'язаних сторін, можливість зловживань, судова справа і т.п.);

• характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна);

• матеріалу попередніх перевірок;

• оцінку рівня істотності (припустимої помилки);

• рівень ризику;

• зміст та обсяг аудиторських доказів;

• складу аудиторської групи (закріплення обов'язків, залучення експертів, співробітництво з іншими аудиторами).

Специфіка перевіряємого підприємства, обсяг і складність перевірки вимагають індивідуального підходу.

Для складання програми перевірки, підбора фахівців у групу, для формування обґрунтованого висновку про вірогідність звітності необхідна загальна інформація про специфіку підприємства-клієнта. Для цього необхідно з'ясувати:

• галузеві особливості підприємства;

• організаційний пристрій підприємства;

• виробничі зв'язки (постачальники, підрядчики);

• фінансові зв'язки (вкладення в статутні капітали інших підприємств);

• юридичні зобов'язання (судові розгляди, акти податкової інспекції, позабюджетних фондів).

Основними джерелами інформації про підприємство є:

1. Думка про цікаві питаннях вищого керівництва, працівників управління середньої ланки, виконавців, працівників підприємства, не зв'язаних з веденням обліку.

2. Огляд основних виробничих ділянок, цехів, складів. Це дозволяє переконатися в наявності та схоронності активів, скласти уявлення про процес виробництва і відвантаження продукції, тощо.

3. Зовнішні та внутрішні звіти і публікації.

До зовнішніх звітів відносяться ділова печать і газети; аналітичні звіти по галузі; порівняння з основними конкурентами і середньогалузевими показниками, державне і податкове законодавство.

Внутрішні звіти – це фінансова звітність, протоколи засідань Ради директорів, правління, дирекції, акціонерів; звіти керуючих; кошториси, прогнози, проекти; звіти внутрішніх аудиторів, консультантів, юристів; облікова політика, акти податкової інспекції.

Одне з найбільш важливих питань, яке потрібно з'ясувати на цьому етапі роботи, - визначення складу і взаємини підприємства з дочірніми і залежними підприємствами, вид і обсяг господарських операцій між ними - операції купівлі-продажу між філіями і головним підприємством, обмін основними засобами, позики і фінансова допомога, оформлення взаємної заборгованості.

Аудитор повинен виявити зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на підприємницьку діяльність клієнта.

До зовнішніх відносяться макроекономічні і галузеві фактори.

До макроекономічних факторів можна віднести:

• зниження чи ріст основної діяльності;

• зниження чи збільшення митних зборів, якщо підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю;

• зміни в оподатковуванні;

• залежність від іноземних ринків збуту;

• коливання курсів валют.

Галузеві фактори:

• насиченість ринку продукцією, аналогічною тій яку випускає підприємство, що перевіряється;

• сезонність діяльності;

• цінова конкуренція;

• рівень зарплати по галузі;

• нестача чи надлишок працівників визначеної професії.

До внутрішніх факторів відносяться:

1. Фінанси:

• характеристика потоків грошових коштів;

• політика інвестування засобів;

• рівень прибутку;

• основні банківські операції;

• гарантії по зобов'язанню третіх осіб;

2. Персонал:

• кваліфікація, досвід і укомплектованість основного персоналу;

• політика набору і просування службовців;

• плинність кадрів.

3. Основна стратегія діяльності:

• капітальні вкладення;

• плановане розширення ринку.

4. Господарські операції

• фактори собівартості;

• залежність від постачальників;

• тривалість виробничого циклу.

Аудиторська перевірка, як правило, завжди обмежена визначеним терміном, у середньому 2-4 тижні. За такий термін на великому і навіть на середньому підприємстві провести суцільну перевірку фінансово-господарської діяльності не завжди вдається. У той же час затверджувати це з повною визначеністю не можна, тому що обсяг перевірки залежить від кількості аудиторів і кваліфікації фахівців.

З цією метою керівником бригади аудиторів складається програма перевірки, в якій вказуються:

• мета аудиту;

• основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, що підлягають перевірці;

• характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна, тощо);

• закріплення обов'язків за членами бригади;

• передбачена тривалість перевірки, термін її початку і закінчення.

Формування мети аудиту має важливе значення тому, що вона відразу знайомить клієнта з тим, за чим аудитор прийшов на підприємство і яку користь може принести проведена перевірка. Тому варто докладно вказати, що аудит ставить своєю задачею не збір негативних фактів, не нагромадження компрометуючого матеріалу, а виявлення недоліків у бухгалтерській і взагалі економічній роботі та внесення конкретних пропозицій по усуненню наявних недоліків і недопущенню їх надалі.

Це відразу дозволить встановити досить довірчі відносини з клієнтом і одержати доступ до необхідної інформації.

Далі в програмі перевірки вказуються ті ділянки роботи, що будуть досліджені в ході аудиту. Необхідно:

• визначити найбільш важливі ділянки, що мають визначальне значення для фінансово-господарської діяльності підприємства і для формування її результатів. При цьому необхідно обґрунтувати вибір тих чи інших ділянок для перевірки і вказати, що дані перевірки по цим ділянкам важливі для оцінки діяльності підприємства в цілому;

• указати, що інші ділянки фінансово-господарської роботи підприємства, будучи потрібними і корисними, вирішального впливу на результати діяльності не роблять.

Разом з тим, помилковий вибір ділянок, що перевіряються, і невірні висновки за результатами перевірки цілком лягають на відповідальність аудиторів. У цьому також ховається один з видів аудиторського ризику.

По кожній ділянці, що перевіряється, варто визначити характер перевірки - суцільний чи вибірковий.

Суцільна перевірка проводиться у відношенні касових, банківських документів, авансових звітів, розрахунків із засновниками. Що ж стосується первинної документації по заробітній платі, виробничим запасам, розрахункам, то по цих розділах обліку перевірка здійснюється вибірково.

У свою чергу, по дорогих і дефіцитних матеріалах доцільно проводити суцільну перевірку, вибравши ті з матеріалів, що вимагають особливого контролю за збереженням і використанням у виробництві.

Якщо перевірку здійснює бригада аудиторів, то варто заздалегідь визначити, які ділянки перевіряють ті чи інші аудитори. Тут варто враховувати кваліфікацію і досвід, придбаних в ході попередніх перевірок.

Починаючим аудиторам доцільно доручати суцільну перевірку касових документів і авансових звітів, у той час як більш досвідчені фахівці, що володіють аналітичними підходами і навичками, повинні вивчати звітність і Головну книгу, перевіряти їхнє ув'язування з обліковими регістрами і визначати обґрунтованість записів на бухгалтерських рахунках даних первинного обліку.

Тривалість аудиторської перевірки може бути різною, однак практика показує, що двотижнева інтенсивна робота приносить не менш точні і повні результати, ніж розтягнута на довгі тижні. Досить докладна і вірна картина про стан справ на підприємстві, що перевіряється, складається вже в перші дні перевірки.

Природно, що під час аудиторської перевірки можуть втрутитися різні перешкоди, наприклад, хвороба аудиторів, терміновий від'їзд по невідкладним обставинам, тощо. Це у свою чергу може вплинути на зміну термінів перевірки, однак не повинно впливати на заздалегідь обумовлену суму оплати.

Програма аудиторської перевірки представляється керівництву підприємства, що перевіряється, для ознайомлення й узгодження змісту об'єктів та етапів перевірки.

На прохання керівництва підприємства в програму можуть бути внесені зміни і доповнення.

Програма аудиторської перевірки може бути скоректована з урахуванням організації й ефективності внутрішнього контролю на підприємстві.

Незважаючи на найсумлінніше складання програми аудиторської перевірки, ряд факторів впливають на її трудомісткість і тривалість не може бути передбачена і заздалегідь врахована. Тому в ході самої перевірки необхідно вносити корективи в зміст і тривалість тих чи інших робіт.

Важливого значення набуває стратегія перевірки з урахуванням індивідуальних особливостей кожного економічного суб'єкта.

Стратегія перевірки передбачає:

• збір інформації для складання програми перевірки;

• вивчення зібраної інформації;

• попередню оцінку аудиторського ризику;

• визначення глибини, сутності і тривалості перевірок за рахунками.

Для виконання плану аудиту аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з розробкою конкретних задач, заходів і процедур для кожного об'єкту аудиту і виду робіт. Програма повинна бути досить докладною і використовуватися як інструкція для підлеглих, що приймають участь у проведенні аудиторської роботи, а також засобом контролю. Робоча програма аудиторської перевірки підприємства виконується по етапах.