У завданнях 31-40 визначте історичну особу за уривком із біографії.

31. Вкажіть прізвище історичної особи:

Український культурно-освітній діяч, композитор і письменник. Наро­дився в м. Миколаїв. Навчався в Одеській гімназії. У 1875 р. закінчив Новоросійський (тепер Одеський) університет. У 1875-1893 рр. слу­жив у морському відомстві в Миколаєві. Був знайомий із П. Ніщинським, М. Кропивницьким, М. Лисенком. Відкрив на власні кошти народну школу з викладанням українською мовою (відразу заборонена вла­дою). Один із засновників і голова «Просвіти» в Миколаєві. Його голов­ний музичний твір, оперу «Катерина» за сюжетом однойменної поеми Т. Шевченка, вперше поставлено М. Кропивницьким у Москві. Автор популярної книги «Історія України-Руси» (1908 р.).

32. Вкажіть прізвище історичної особи:

Народився у 1865 р. в с. Прилбичі в боярській родині, при хрещенні отримав імена Роман та Олександр. Відомий церковний і громадський діяч Західної України. Навчався на юридичних факультетах Краків­ського і Вроцлавського університетів. У 1888 р. здійснив подорож до Росії, під час якої познайомився з відомим філософом В. Соловйовим та істориком В. Антоновичем. У цьому ж році став ченцем Добромільського монастиря василіан й отримав після постригу ім’я Андрій, здобув звання доктора теології, а в 1892 р. його було висвячено на священика у Перемишлі. У 1900 р. обраний митрополитом уніатської галицької церкви, пізніше став делегатом галицького сейму. Брав активну участь в українському національному русі, вимагав відкриття у Львові окремого українського університету. В 1914 р. став одним з ініціаторів українсько-польського компромісу.

33. Вкажіть прізвище історичної особи:

Український історик, політичний і державний діяч, публіцист. Народив­ся в м. Холм (тепер м. Хелм, Польща) у сім’ї педагога-славіста у 1866 р. Із 1880 р. навчався в Тифліській гімназії, а в 1886-1890 рр. – на історико-філологічному факультеті Київського університету. У 1894 р. переїхав до Львова. У 1898-1913 рр. очолював Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові. Заснував львівську школу істориків, до якої належали І. Крип’якевич, О. Терлецький, С. Томашівський, М. Кордуба. Політичну діяльність розпочав у Галичині, де у 1899 р. став одним із засновників Української національно-демократичної партії. У 1907 р. організував і очолив Українське наукове товариство у Києві. У 1908 р., продовжуючи політичну діяльність, став одним з ініціаторів створення і головою Товариства українських поступівців. На початку Першої сві­тової війни перебував у Галичині. У листопаді 1914 р. повернувся до Києва, де був заарештований російськими властями. Його звинувати­ли в австрофільстві і засудили до заслання у Сибір.

34. Вкажіть прізвище історичної особи:

Український громадсько-політичний і державний діяч, адвокат, публі­цист, дійсний член НТШ і «Просвіти». Народився у 1859 р. в Тисмениці (тепер Івано-Франківська обл.) в родині священика. У 1878 р. закінчив Станіславську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Львів­ського та Віденського університетів, із 1890 р. займався приватною адвокатською практикою у Львові. У 1889-1900 рр. редагував «Часо­пис правничий», тривалий час був президентом Товариства українсь­ких правників у Львові. У 1899 р. став співзасновником, а згодом і головою Української національно-демократичної партії. У 1907 р. був обраний депутатом австрійського парламенту, а в 1908 р. – галицько­го сейму. Керував діяльністю Українського парламентського клубу у Відні та Сеймового клубу у Львові. Під час Першої світової війни в сер­пні 1914 р. очолив Головну Українську Раду у Львові, а з травня 1915 р. – Загальну Українську Раду у Відні.

35. Вкажіть прізвище історичної особи:

Народився у 1880 р. в селянській сім’ї, закінчив гімназію, навчався в Київському університеті. Був членом РУП, потім – УСДРП, із 1907 р. – член її ЦК. Один із вождів української національної революції, лідер УСДРП, головний редактор «Робітничої газети». Керував роботою Українського національного конгресу, двох військових, селянського та робітничого з’їздів.

36. Вкажіть прізвище історичної особи:

Активний учасник більшовицького руху з 1903 р., один із керівників жовтневого перевороту 1917 р. у Петрограді. Народ­ний комісар, член Комітету з військових і морських справ. Із грудня 1917 р. – комісар по боротьбі з контрреволюцією на Півдні. Керівник наступу об’єднаних більшовицьких військ на Київ. Автор тритом­ної праці «Записки про громадянську війну».

37. Вкажіть прізвище історичної особи:

Видатний український історик, народився в 1882 р. у м. Вільно, походив із старовинного українського козацько-старшинського роду на Глухівщині. У 1903 р. очолював Українську студентську громаду в Петербурзі. Член Центральної Ради. Краєвий комісар Галичини і Буковини. Восени 1917 р. його було обрано губернським комісаром Чернігівщини. Лідер партії соціалістів-федералістів. За часів гетьманату П. Скоропадського очолював Міністерство закордонних справ.

38. Вкажіть прізвище історичної особи:

Народився в 1873 р. у Вісбадені (Німеччина) у відомій дворянській родині. Дитинство провів на Полтавщині. У 1886 р. вступив на навчан­ня до Петербурзького Пажеського корпусу, після чого служив у російській армії. 22 січня 1917 р., в період Першої світової війни, бере на себе командування 34-м армійським корпусом. У жовтні 1917 р. його було обрано отаманом Вільного козацтва.

39. Вкажіть прізвище історичної особи:

Народився у 1863 р. в сім’ї священика на Львівщині. Освіту здобув у Львівській академічній гімназії. Навчався на правничому факультеті Львівського університету, здобув ступінь доктора права. У 1907-1918 рр. був послом до австрійського парламенту, заступником голо­ви, з 1910 р. – депутатом галицького сейму. В 1917-1918 рр. – голова Українського парламентського представництва. Був членом Головної Української Ради і Загальної Української Ради. Брав активну участь у створенні ЗУНР. Після проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР став членом Директорії.

40. Вкажіть прізвище історичної особи:

Український громадсько-політичний і державний діяч, публіцист. Наро­дився у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. Після закінчення бурси у 1895-1901 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії, але був виключений із неї за вияв революційно-націоналістичних настроїв. Із 1900 р. – член Революційної української партії. Кілька місяців навчався на університетських курсах україно­знавства у Львові, якими керував М. Грушевський. Був одним із про­відних діячів української національно-демократичної революції: з березня 1917 р. – член Української Центральної Ради, з травня – голова Українського Військового Генерального Комітету, з червня – генеральний секретар військових справ. У період Гетьманату очолю­вав Київське губерніальне земство і Всеукраїнський союз земств. Під час повстання проти гетьманського режиму у листопаді 1918 р. звільнений із в’язниці та обраний до Директорії УНР. Із листопада 1918 р. – Головний отаман армії Української Народної Республіки. У лютому 1919 р. вийшов зі складу УСДРП і став головою Директо­рії УНР. 5 грудня 1919 р. виїхав до Варшави для створення воєнно-політичного союзу з Польщею проти більшовицької Росії. За його іні­ціативою український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. Із листопада 1920 р. керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі.