28.Натурфілософія

Вчення про природу. Пантеїзм Натурфія (XVI–поч. XVII) – спираються на наукові і астрологічні відкриття, робиться спроба змінити уявлення про будову Всесвіту і основи світобудови

Микола Кузанський рієнтувався на традицію неоплатонізму. Основною ідеєю філософії Кузанського є вчення про тотожність абсолютного максимуму й абсолютного мінімуму. Це вчення стало передумовою обґрунтування нескінченності світу і створення геліоцентричної системи, а також сприяло діалектичному методу пізнання. Людина у Кузанського виступає як боголюдина, вона є творчий початок, її відмінна риса – здатність до пізнання

Микола Коперник створює свою геліоцентричну систему. 1) Земля не знаходиться нерухомою в центрі Всесвіту, а обертається навколо своєї осі. 2) Земля обертається навколо Сонця, яке є центром Всесвіту

Дж. Бруно: нескінченним є не тільки Бог, але й природний світ. висуває ідею нескінченної множинності світів, відмовляючись від геліоцентричної доктрини. Праосновою всього у Бруно постає Єдине, матерія, яка є не розгорненою причиною всього існуючогоМатерія має реальне буття Душа світу – це всезагальна форма світобудови, Світова Душа не тільки притаманна матерії, але й панує над нею, Всезагальна натхненність матерії отримала назву гілозоїзм

Найважливішим здобутком Галілея було відкриття так званого закону інерції започатковує деїстичне розуміння світу. Бог, на його думку, створив природу, наділив її певним порядком і закономірностями. Однак після цього він не втручається в природу, яка живе і розвивається самостійно. підтвердження правильності геліоцентричного підходу Коперника до пояснення світу.

28. Реформаційно-релігійні ідеї

- догмат про виправдання єдиною вірою. Ні добрі справи, ні заслуги перед Церквою не можуть гарантувати людині спасіння душі. На цьому шляху людині може допомогти лише релігійна віра в спокутну жертву Христа;

- догмат про милосердя Боже. Господь, будучи турботливим і милосердним, готовий зрозуміти і простити кожного, незважаючи на ступінь гріховності;

- визнання абсолютного авторитету Біблії як єдиного джерела віри у Бога.

31. Соціополітичні вчення епохи Відродження

Особливості філософської думки діячів доби Відродження

Перераховані вище особливості Відродження стимулювалися його філософією і в той же час саме в філософській творчості знаходило своє усвідомлення та найповніше відображення.

4.а. Соціально-політичні та культурні умови Відродження позитивно вплинули на розвиток філософської думки. В цьому плані перш за все варто вказати на те, що філософія цього часу звільнилась від християнсько-церковного гніту, перестала бути служницею 9рабинею) теології і стала розвиватись за своїми власними законами. Це – по-перше.

4.б. А по-друге, у філософській думці того часу – особливо в його ранній період – відродились і почали активно діяти майже всі напрямки і відтнки античної філософії. Тут можна було побачити і очищений від релігійної схоластики арістотелізм (Петро Помпонацці, Забарелла), і неоплатонізм (Георг Плетона, Марсіо Феччіно, Мартин Лютер, Томас Мюнцер) і стоїцизм (Петрарка), і епікурейство (Лоренцо Валла, Франсуа Рабле), і кептицизм (Монтень) та всі інші.

4.в. Але філософія Відродження не обмежилась лише відродженням і розвитком (пристосуванням до сучасності) античної філософії. Поряд з цим і в органічному зв’язку з цим Відродження збагатило історію та зміст філософії всього людства розробкою нових і важливих проблем світогляду. Найважливішим серед них, що не втратило гострої актуальності навіть в наших умовах, є постановка і розробка проблем Гуманізму, Натурфілософії, Науки, концепцій Ідеального суспільства, Скептицизму. Розглянемо короткий зміст цих, опрацьованих діячами Відродження, світоглядних проблем.