43. Філософія л.Фейєрбаха

Головне завдання своєї філософії Фейєрбах вбачав у подоланні релігійного відчуження. Людина повинна бачити в іншій людині Бога, ставитися до неї як до Бога, а не поклонятись вигаданій нею сутності. Це, на його думку, повертає людині всю повноту її буття. Але Фейєрбах не ставив собі запитання: хто є гарантом того, що розуміння людиною божественного, яке вона проектуватиме на інших людей, є справжнім, а не свавільним? Якщо мірою Бога є людина, тоді зникає сенс заклику бачити Бога в іншій людині. Свою філософію Фейєрбах називав антропологізмом, оскільки людина проголошується основним предметом філософії- суть фейєрбахівського антропологізму полягає в тому, що людина постає як родова істота, тобто як істота наділена рисами, притаманними людському роду взагалі. Такими родовими рисами він вважав мислення (розум), волю і чуттєвість (серце). Значно менше уваги, порівняно з попередниками, він приділяв культуротворчій природі людини, її історичному способу буття.

44. Особливості сучасної світової філософії

Аналізуючи сучасний стан світової філософії, слід мати на увазі, що в існуючих концепціях знайшли специфічне відображення, по-перше, суперечності нинішнього суспільства і, по-друге, об'єктивні тенденції розвитку сучасного світу в цілому: проблеми людини, культури, глобальні проблеми і т.д. Тому основне завдання сучасної філософії є вивчення глибинних зрушень у культурі, динаміки співвідношень між різними її сферами (наука, технологія, політика, мораль та ін.) в усьому їх різнобарв'ї та суперечливій взаємодії різних пластів. Сучасна філософія містить у собі широкий спектр проблем і підходів до їх вирішення, насущні проблеми життя і, особливо, проблему людини. Можна виділити три ідеї, які мали вплив на філософську думку XX ст. По-перше, людина --це істота, яка володіє даром створювати символи. Жодна жива істота на землі не будує між собою і природою символічного середовища. Це здатна робити тільки людина (Е.Кассірер). По-друге, людина, отримавши відносну самостійність від природи, набула можливості саморозвитку, перевтілення (М.Шелер). По-третє, спонтанність людської природи, здатність людини змінювати людське буття ніби знову відтворює саму людину не тільки духовно і екзистенціальне, а й як біологічний вид (Е.Фромм).

Сучасна філософія характеризується наявністю великої кількості різноманітних напрямків та шкіл зі своїми специфічними ідеями, принципами, підходами до реалій життя.

45. Позитивізм

Позитивісти об'єднали логічний і емпіричний методи в єдиний науковий метод.Основна мета позитивізму - отримання об'єктивного знання. Основний зовнішній конфлікт позитивізму - боротьба з метафізикою, яка маніпулює термінами, яким нічого не відповідало в реальності, наприклад, ентелехія, ефір і т. п. Пошук наукового методу переслідував мету знайти вільні від метафізичних забобонів достовірні підстави знання. Позитивісти вважали надійним знання, яке повинно спиратися на нейтральний досвід, а єдиною, пізнавально цінного формою знань, на їхню думку, є емпіричне опис фактів. Для вираження результатів спостереження повинні використовуватися особливі "протокольні пропозиції", Моріц Шлік писав: "спочатку під" протокольними пропозиціями "розумілися - як це видно з самого найменування - ті пропозиції, які висловлюють факти абсолютно просто, без будь-якого їх перероблення, зміни або додавання до них чого-небудь ще, - факти, пошуком яких займається будь-яка наука і які передують всякому пізнання і кожному судженню про світ. Безглуздо говорити про недостовірних фактах. Тільки твердження, тільки наше знання можуть бути недостовірними. Тому якщо нам вдається висловити факти в "протокольних пропозиціях", без якого-небудь спотворення, то вони стануть, напевно, абсолютно безсумнівними відправними точками знання "