8. Школа фізіократів

Школа фізіократів склалася у Франції в 50-60-х рр. ХVІІІ ст. Мала вона своїх прихильників і в інших європейських країнах. Назва її походить від грецьких слів “фізіс” - природа і “кратос” - влада.

Значною мірою виникнення школи зумовлено особливостями соціально-економічної ситуації у Франції середини XVIII ст., які визначалися в першу чергу двома чинниками: пануванням меркантилізму у вигляді кольбертизму, якій, як вже зазначалося, завдавав величезної шкоди сільському господарству, і існуванням феодальних порядків на селі. З метою усунення дії цих чинників фізіократи розробили теоретичні основи капіталістичної реорганізації аграрного сектора економіки.

Засновник фізіократії - французький мислитель лейб-медик короля Людовіка XV Франсуа Кене (1694-1774). Значною мірою поділяв ідеї фізіократів і їх знаменитий сучасник Анн Робер Жак Тюрго (1727-1781), який у 1774-1776 рр. був генеральним контролером, себто міністром фінансів Франції. Хоча його часто називають учнем Ф.Кене, він себе таким не вважав, а навпаки, завжди, незважаючи на свої дружні стосунки з Кене, відхрещувався від алежності до фізіократів. Тому мають рацію ті, що називають його напівфізіократом.

Основними складовими фізіократичної економічної доктрини є такі.

Концепція природного ладу. Згідно з нею в суспільстві має панувати природний лад, що відповідає законам, установленим вищим розумом, який управляє Всесвітом, - законам, які з точністю визначають природне право всіх людей і є вічними та незмінними. Сутність цього ладу в тому, що кожній людині має бути дозволено діяти природно з метою задоволення її потреб, бо, з одного боку, голос природи підказує їй, що для неї є найбільш вигідним, а з другого - коли людям надано свободу економічної діяльності в забезпеченні себе життєвими благами, приватний інтерес ніколи не може шкодити суспільству й воно неухильно рухається до якомога кращого стану. Звідси - необхідність свободи обміну й конкуренції, відміна всіх економічних монополій. Отже, концепція природного ладу дуже посилила аргументацію на користь економічного лібералізму.

Цікаво, що будучи відданими ідеї економічного лібералізму, фізіократи, однак, аж ніяк не поділяли ідеї лібералізму політичного. Навпаки, вони декларували, що бажають спадкової централізованої всемогутньої монархії, яка не має жодної противаги в суспільстві. Більш того, вони прямо заявляли, що прагнуть установлення деспотизму, маючи, правда, на гадці, деспотизм природного ладу. При цьому за монархом, який мав би уособлювати деспотизм природного ладу, ними закріплювалися такі функції.

А. Охорона природного ладу, а особливо того, що, на думку фізіократів, лежить в його основі, - приватної власності.

Б. Освіта. Саме загальна освіта, указували фізіократи, дає можливість просвіщати людей стосовно існування природного ладу, способів його пізнання й можливостей пристосування до нього. Крім того, лише освіта, освічена громадська думка здатні завадити переродженню влади короля, а отже, деспотизму природного ладу, в особистий деспотизм.

В. Забезпечення здійснення заходів суспільного характеру, наприклад, піклування про стан шляхів сполучення.

Як бачимо, декларуючи необхідність необмеженої влади спадкового монарха, фізіократи фактично пропагували зведення функцій держави до максимально можливого мінімуму. І надалі цей погляд на функції держави, нехай і з деякими поправками, зустрічається майже у всіх представників класичної політичної економії.

Концепція чистого продукту. Під ним Кене розумів щорічно створюване нацією багатство, уважаючи цим багатством обсяг річної продукції землеробства за вирахуванням усіх витрат, у тому числі пов’язаних з утриманням землеробів та їх родин. У вигляді орендної плати землероби-орендарі передають чистий продукт власникам землі.

Джерела чистого продукту фізіократи вбачали в землі і прикладеній до неї праці землеробів. Саме тому працю останніх вони вважали продуктивною, а будь-яку іншу працю трактували як непродуктивну. Концепція чистого продукту мала, безумовно, революційне значення для політичної економії. Адже завдяки їй наукові пошуки представників цієї науки перемістилися із сфери обігу до сфери виробництва. Тим самим було закладено основи аналізу економіки капіталістичного виробництва.

Опис класової структури суспільства. В його основу лягли погляди фізіократів на продуктивну і непродуктивну працю. На їх думку, нація складається із трьох класів громадян. Це:

1) продуктивний клас, який складається з фермерів, що працюють на орендованих у землевласників землях, а також землевласників, які самі обробляють свої землі;

2) клас власників. Його утворюють землевласники, їх управляючі та інші помічники, церква як отримувач десятини, монарх і всі цивільні та військові інститути, що захищають життя й власність та сприяють благоденству громадян;

3) безплідний клас. Це всі зайняті працею поза землеробством: ремісники, торговці, власники промислових підприємств та їх робітники, особи вільних професій, актори тощо. На думку фізіократів, даний клас є безплідним тому, що його представники, з одного боку, не мають жодного відношення до створення чистого продукту, себто до приросту суспільного багатства, а з другого - не володіють землею, яка разом із працею землеробів створює цей приріст.Тут слід зазначити, що визначення, дане фізіократами розглядуваному класу, не означає зневажливого ставлення до занять і праці належних до нього людей. Навпаки, фізіократи застерігали, що ці заняття й праця аж ніяк не є даремними, а служать збереженню й благоденству людського роду.

Досить глибоке уявлення про капітал. Його, на відміну від меркантилістів, фізіократи розглядали в уречевленій формі. Вони вказали на нагромадження капіталу як на головну рушійну силу розвитку економіки, дали аналіз різних речових складових (інструменти, сировина тощо), у яких він існує й на які розпадається в процесі праці. Ними закладено підвалини розв’язання питання про розмежування основного й оборотного капіталу.

Уявлення про гроші як безплідне багатство. Звідси негативне ставлення Кене до нагромадження грошей. У них він, так само як і Буагільбер, убачав лише засіб, який полегшує обмін.

Перша модель процесу суспільного відтворення. Вона являє собою чисельний приклад і графік, за допомогою яких показано, як річний продукт національного виробництва розподіляється між продуктивним класом, класом власників та безплідним класом у такий спосіб, щоб могло відбуватися просте відтворення. До речі, термін “відтворення” в економічну науку запроваджено саме Кене.

Теорія оподаткування, яка справила великий вплив на розвиток науки про фінанси. Фізіократи першими поділили податки на прямі й непрямі, дали доказ вищості перших над другими.

Велика увага до проблем ціноутворення. Вона була спричинена прагненням фізіократів забезпечити високі ціни на зернові, які на той час у Франції були невиправдано низькими внаслідок кольбертизму. Зміні цієї ситуації якраз і мала сприяти реалізація висунутої фізіократами вимоги абсолютної свободи торгівлі. Адже завдяки цьому став би можливим необмежений вивіз зерна із країни, завдяки чому його пропозиція всередині Франції зменшилася би, що привело би до підвищення цін на нього.

Аргументація на користь свободи зовнішньої торгівлі, яка була підхоплена авторами більш пізніх економічних доктрин. Основні її положення є такими:

а) якщо вся маса грошей, що перебуває в обігу в країнах-торгових партнерах даної країни, опиниться в ній через її протекціоністську політику, то жодний із цих партнерів не зможе в неї нічого купувати, припиниться будь-який вивіз з неї. Водночас у ній виникне надмірна дорожнеча, яка приведе до необхідності імпорту й вивезення грошей;

б) мито на зарубіжні товари оплачується не іноземним купцями, а своїми споживачами, бо іноземці продаватимуть товари лише за цінами, які включають надбавку, що компенсуватиме йому видатки на сплату мита;

в) політика взаємних торгових санкцій є шкідливою. Припустимо, Англія накладає на французькі вина надмірне мито, від якого потерпатиме збут цих вин. Можна, зрозуміло, у відповідь накласти високе мито на англійські товари. Але ж це негативно позначиться на доходах англійців, а отже, аж ніяк не сприятиме зростанню попиту на французькі вина.

Аргументи на користь приватної власності на землю, які повторювали в економічній літературі протягом усього XIX ст. Основні з них такі:

а) власники землі - це особи, які першими зорали землю або особи, які отримали спадкове право від таких осіб. Отже, продуктивний клас зобов’язаний їм тим, що має у своєму розпорядженні цей засіб виробництва;

б) залучення нових земель до вироблення сільськогосподарських культур припинилося б, якби тим, хто зорав землю першими та їх нащадкам, відмовили в праві збирати з неї плоди;

в) оскільки всі види власності становлять єдине ціле, заперечення одного з них призведе до розладу інших.

Закон заробітної плати, за яким конкуренція між робітниками зводить зарплату до мінімуму засобів існування.