7. Економічні ідеї в. Петті й п. Буагільбера

В. Петті (1623-1687) є автором низки творів на економічні теми. І хоча в цих працях не було цілісної системи теоретичних поглядів, багато що в них мало величезне значення для подальшого розвитку економічної теорії. У першу чергу слід виділити таке:

1) Петті розробив початки абстрактного методу в політичній економії;

2) він розумів, що на практиці необхідно враховувати закони, які діють в економіці й порівнював їх із законами природи, а тому називав природними. Це був величезний крок уперед у розвитку політичної економії, бо вона отримувала наукову базу

3) йому належить перший варіант трудової теорії вартості;

4) зарплату Петті розумів як ціну праці. Він гадав, що її рівень має дорівнювати мінімуму засобів існування. Низька зарплата, на його думку, гарантує одержання прибутку капіталістами й конкурентоспроможність Англії на зовнішніх ринках;

5) він дав уявлення про диференціальну земельну ренту, пов’язавши її існування з різницею в родючості й місцезнаходженні ділянки землі, зробив спробу визначити ціну землі;

7) гроші Петті трактував як особливий товар, що виконує функції загального еквівалента. Вартість цього товару створюється працею. Кількість необхідних для обігу грошей визначається розмірами торговельно-платіжного обігу, тобто кількістю товарів, що реалізуються, їх цінами й швидкістю обігу. Повноцінні гроші можуть, на думку Петті, у певних межах бути замінені паперовими грошима, випущеними банком;

8) з точки зору Петті, багато з того, що мало би відбуватися природним шляхом, підпорядковуватися старим, випробуваним життям звичаям, потрапило під непотрібне регулювання законом, що веде до згубних порушень природного ладу. Тобто Петті ставив під сумнів доцільність активного втручання держави в соціально-економічне життя;

9) Петті - засновник статистики. Його твір “Політична арифметика” (1676) вважається першою науковою працею з економічної статистики. Він уперше поставив питання про створення державної статистичної служби, з його розрахунків національного доходу Англії бере початок сучасна система національних рахунків.

Хоча Петті вважається засновником класичної політекономії, він перебував під значним впливом меркантилістських уявлень. Зокрема, він уважав, що зовнішня торгівля більше, ніж інші галузі народного господарства, сприяє зростанню багатства. Був переконаний, що в країні краще мати більший, ніж в інших країнах, запас благородних металів, виступав за протекціонізм. Вплинув меркантилізм і на його трактування вартості. Вона, уважав Петті, створюється працею, затраченою на видобуток золота й срібла, а вартість інших продуктів праці визначається в результаті їх обміну на благородні метали.

П. Буагільбер (1646-1714) уважається засновником класичної політичної економії у Франції. На формування його світогляду вплинули особливості економічного розвитку Франції: панування феодалізму, слабкий розвиток промисловості, зубожіння сільського населення. В економічній теорії та в економічній політиці неподільно панував меркантилізм.

У своїх працях Буагільбер виступив з гострою критикою меркантилізму. Усупереч останньому, джерелом багатства він вважав не обіг, а виробництво, зокрема сільське господарство.

Він намагався сприяти покращанню економічного стану Франції, у першу чергу шляхом відродження сільського господарства, що було занедбано через політику Кольбера. Запропонував систему реформ, яка передбачала: а) заміну регресивного оподаткування пропорційним або прогресивним; б) звільнення внутрішньої торгівлі від обмежень; в) запровадження вільного ринку зерна.

Буагільбер розумів об’єктивну суть економічних законів, які діють як закони природи. Природу при цьому ототожнював з Провидінням. Буагільбер виступав проти втручання держави в економічне життя. Доводив, що справжнє багатство нації - це різні корисні речі, а передовсім продукти землеробства. Дотримувався трудової теорії вартості, виділяючи ринкову ціну і “істинну” вартість товару, величина якої визначається витратами праці.

Буагільбер вимагав встановлення рівноваги в ринковій економіці, при цьому вказував, що гроші порушують природну рівновагу товарного обміну відповідно до “істинної” вартості. Він вбачав у них джерело всіх нещасть товаровиробників. Єдиною їх корисною функцією вважав полегшення обміну. Тому твердив, що не має значення, який товар виконує функцію засобу обігу: золото й срібло можна замінити паперовими знаками.