Тема 1. Предмет і метод дисципліни “історія економіки та економічної думки” План

1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки.

2. Періодизація історії економіки та економічної думки.

1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки

Історія економіки та економічної думки (ІЕЕД) є складовою системи економічних наук, об'єктом дослідження яких є економіка.

Предметом ІЕЕД є:

становлення, функціонування та розвиток економіки в процесі історичної еволюції на мікро-, мезо-, макро- і глобальному рівнях; конкретні форми становлення, розвитку й функціонування економічних систем у різні історичні епохи з урахуванням національних, природних, політичних, духовних та інших особливостей конкретних країн;

історичний процес виникнення, розвитку, змагання доктрин, шкіл, напрямів, течій економічної теорії;

методологічні засади історико-економічного аналізу, еволюційні та революційні зміни в методах пізнання економічної дійсності.

ІЕЕД логічно доповнює та поглиблює знання з політичної економії, мікро- та макроекономіки, функціональних і галузевих економічних наук, систематизує та аналізує економічні знання. У ній сконцентровано пізнавальний досвід поколінь з дослідження соціально-економічних проблем, який має величезне значення для сучасної економічної теорії та практики. Історико-економічна наука дисципліна особливо тісно пов’язана із преметами „Політична економія”, „Макроекономіка”, „Історія України”, „Сучасні економічні теорії”, "Національна економіка", "Економіка підприємства", "Фінанси підприємства", "Бухгалтерський облік", "Менеджмент", "Маркетинг", "Політологія", "Соціологія", Статистика", "Оптимізаційні методи та моделі".

ІЕЕД виконує такі функції:

світоглядну - формування наукової картини світового процесу господарської еволюції людства;

акумулятивну (нагромадження) - збір, вивчення та узагальнення господарського досвіду людства;

пропедевтичну (підготовчу) - визначення змісту базових економічних категорій на основі конкретних фактів з економічної історії;

формування реалізму економічного мислення - вивчення й аналіз позитивних і негативних факторів, що впливають на досвід господарської діяльності людства;

методологічну - історичне ілюстрування економічних законів і теорій економічної теорії, наукове обґрунтування нових економічних теорій;

прогнозування - передбачення розвитку економіки та економічної науки;

виховну (гуманістичну ) - уміння приймати рішення, які враховують моральні чинники.

Метою вивчення дисципліни “Історія економіки та економічної думки” є пізнання базових закономірностей економічного життя людства в історичному аспекті, творче осмислення етапів та напрямів роз­ витку економічної думки, систематизація економічних знань. Вивчення економічної історії та історії економічної думки значною мірою сприяє формуванню у майбутніх фахівців економічної культури.

Завдання вивчення дисципліни полягає у формуванні й розвитку економічного мислення у спеціалістів на основі історичного аналізу розвитку господарської діяльності людства.

Науковці, досліджуючи процес еволюції історико-економічної науки, використовують різні моделі її розвитку.

Кумулятивна модель розглядає розвиток науки як еволюційний поступально-неперервний спадковий накопичувальний процес, наукове знання як сукупність фактів, теорій та методів, які поглиблюють, розширюють і доповнюють ідеї, нагромаджені людством.

Відповідно до фальсифікаційної моделі розвитку науки розвиток науки є циклічним процесом висування гіпотез, їх фальсифікації (спростування) у процесі емпіричних перевірок (через експеримент і спостереження). Наукові знання формуються шляхом припущення та спростування, усунення виявлених наукових помилок і висування нових наукових гіпотез (механізм спроб і помилок).

Згідно з моделлю "наукових революцій" базовим структуроутворювальним елементом науки є парадигма, яка трактувається, по-перше, як сукупність переконань, цінностей, технічних засобів та ін., що характерно для науковців певної групи, по-друге, як загальновизнані модель, приклад, зразок. Наука в процесі розвитку проходить три періоди: допарадигмальний, парадигмальний і постпарадигмальний. Наукове знання в кожний історичний період визначає конкретна парадигма. Розвиток науки відбувається як в нормальні періоди накопичення знань (розвиток не виходить за межі прийнятої парадигми), так і під час зміни "періодів нормальної науки" науковими революціями шляхом заміни однієї парадигми іншою. Сучасна історико-економічна наука ґрунтуються на цивілізаційно-еволюційній парадигмі. Еволюційна економічна теорія розглядає економічну систему в динаміці, зростанні, розвитку та вдосконаленні, як природно-історичний процес. Методологія еволюційної економіки спирається на діалектичну філософію та логіку, розкриття причинно-наслідкових зв'язків і залежностей у розвитку економічних систем, єдність теорії та практики, закони еволюції органічної системи.

Модель парадигм (науково-дослідних програм), що конкурують, ґрунтується на твердженні, що наука в кожний період розвивається через співіснування парадигм, що конкурують. Наукове знання є сукупністю таких парадигм, кожна з яких охоплює "жорстке ядро" і "захисний пояс", небажані (негативну евристику) та рекомендовані (позитивну евристику) методи дослідження. "Жорстке ядро" теорії розглядають як концептуально визначені теоретичні основи та методологічні принципи, які вважають незаперечними в межах науково-дослідної програми. "Захисний пояс" теорії - це теоретичні положення, які постійно розвиваються, змінюються та оновлюються під впливом наукової критики.

ІЕЕД оперує низкою методів.

Системно-синергетичний метод. Згідно із загальною теорією систем, по-перше, система аналізується як множинність взаємодіючих елементів, об'єднаних структурою зв'язків, що забезпечують взаємосприяння та взаємообмеженість їх властивостей і функцій; по-друге, використовуються принципи диференціації та інтеграції, коли визнається об'єктивна необхідність поділу конкретної системи на частини з подальшою інтеграцією їх у цілісність, що має нові якості. Синергетика поєднує структурно-функціональний аспект системного підходу з дослідженням системи в її розвитку через діалектику порядку та хаосу. Це концепція самоорганізації систем, зокрема людського суспільства, яка відкидає запрограмованість розвитку початковими умовами, визнає об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки та випадковість і спонтанність, можливість і дійсність, багатоваріантність розвитку із періодами стабільності та нестабільності в "точці біфуркації", що означає кризу системи та вузловий момент історії. Виходячи на новий рівень самоорганізації, система вибирає один з декількох варіантів руху. Відмова від єдиного критерію та визнання багатоваріантності розвитку системи є базовим принципом сучасного наукового мислення.

Історико-генетичний метод дає змогу здійснювати послідовний аналіз фактів і процесів генезису та еволюції об'єктів дослідження, розкривати механізм розвитку економіки, визначити місце й роль теорії у сукупному системному знанні певної історичної доби, розкрити зв'язок між теоріями минулого та сучасного.

Історико-порівняльний метод порівнює об'єкти історико-економічного дослідження в часі та просторі, виявляє взаємодію загального, особливого та одиничного в економічному розвитку.

Історико-типологічний метод виявляє однотипні властивості та ознаки в різних явищах і подіях економічного життя.

Порівняльно-статистичний передбачає отримання, обробку, збирання і відбір, класифікацію та аналіз історико-статистичної інформації.

Монографічно-дедуктивний метод встановлює загальні закономірності через вивчення окремих економічних структур.

Проблемно-логічний метод дослідження розкриває глибинні сутнісні характеристики на основі виявлення внутрішньої логіки, дає змогу представити розвиток економіки та економічної науки як об'єктивно зумовлену історію.

Метод економічного моделювання полягає в здійсненні пошуку найбільш ефективних, оптимальних схем організації економічних систем, досягненні формалізованого опису й кількісного вираження економічних процесів і явищ. . На цьому методі базуються кліометричні дослідження, які полягають у проведенні історико-економічних досліджень за допомогою кількісних вимірювань.

Якщо говорити про можливі концептуальні підходи до вивчення історії економічної теорії, то слід констатувати наявність щонайменше двох підходів. Абсолютистський підхід полягає в розгляді теорії як безперервного прогресу від помилкових тверджень до істини, яка зводиться в "абсолют''. Цей підхід виключає можливість існування інших методологічних підходів. Релятивістський підхід відкидає можливості пізнання об'єктивної істини взагалі на підставі повної відносності усіх людських знань.

Початковий етап еволюції історико-економічних знань сучасна економічна наука окреслює працями видатних філософів, істориків та політичних діячів Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, у чиїх творах є історико-економічні фрагменти, використані з метою узагальнення та аналізу господарського досвіду, а також спроби теоретичного аналізу економічних явищ і процесів. Зародження й становлення спеціальних історико-економічних досліджень відбулось протягом XVI - першої половини XIX ст.

Економічна історія як самостійна наука (традиційна економічна історія) сформувалась у другій половині XIX ст., виділившись з політичної економії. Значний вплив на її розвиток мали праці таких науковців, як K. Бюхер, М. Вебер, В. Зомбарт, K. Маркс, М. Ковалевський. Сформувалися англійська, французька, німецька та російська школи економічної історії, визначився її понятійний апарат. Економічна історія посідає важливе місце в економічних дослідженнях. Так, у Великій Британії з 1926 р. діє Товариство економічної історії, що видає журнал "Economic history Review" і серійне видання "Дослідження з економічної історії". Починаючи із 60-х років XX ст. регулярно проводяться міжнародні конгреси з економічної історії, працюють численні центри з організації та координації досліджень з історико-економічної проблематики. З 1962 р. активно працює Міжнародна асоціація економічної історії. У Римі з 1972 p. видається загальноєвропейський журнал "The Journal of European economic history". Друкуються документи епохи середньовіччя та Нового часу, монографії із загальних питань історії економіки, її окремих сфер, галузей, інститутів тощо.

Формування історії економічної думки як науки було започатковане в XIX ст. У 1826 р. англійський політеконом Дж.Р. Мак-Куллох опублікував "Історичний нарис виникнення науки політичної економії", у 1845 р. - першу анотовану бібліографію економічної теорії. Становлення економічної історії та історії економічної думки як самостійних наук зумовило їх викладання в європейських вищих навчальних закладах як окремих навчальних дисциплін.

Економічна історія та історія економічної думки - це обов'язкова складова підготовки економістів, юристів, політологів, соціологів на Заході.