3.3 Основні елементи розмічувальних робіт

Розмічувальні роботи, на відміну від знімальних, полягають у побудові геометричних елементів проекту (розмічувальних елементів), тобто побудови на місцевості того, що запроектовано на плані.

До розмічувальних елементів відносять: горизонтальні кути, лінії проектної довжини, точки з проектними висотами, точки та площини з проектними ухилами. Розмічувальні елементи дають безпосередньо в проекті або обчислюють за координатами під час геодезичної підготовки проекту. Ці елементи будують на місцевості з допомогою спеціальних приладів та методів.

Побудова проектного горизонтального кута (наближений спосіб)

Рисунок (6)

Для побудови горизонтального кута наближеним методом на одному із опорних пунктів геодезичної мережі встановлюється прилад, на іншому – центрується візирна ціль, обнулюють відлік по горизонтальному кругу та обертанням алідади встановлюють відлік, рівний проектному куту та фіксують на місцевості т. С_КЛ. Точку С отримують як середнє із двох побудованих точок.

Для побудови проектного горизонтального кута точним способом, спочатку на місцевість виносять та фіксують т. С₁. Кут ВАС₁ вимірюють певною кількістю прийомів n=m²_o/m²_β (3.12), де m_o – номінальна СКП виміру кута даним приладом

m_β – необхідна СКП побудови кута

Вимірявши кут, знаходять середнє значення та обчислюють різницю між даним кутом та проектним кутом і знаходять поправку ∆l та вводять її в с. С₁ з відповідним знаком. Отриманий на місцевості кут ВАС для контролю вимірюють повторно тою ж самою кількістю прийомів виміру кута n, що і β₁.

∆l=(∆β”*l)/ρ” (3.14)

Рисунок (7)

Побудова на місцевості проектної відстані

Рисунок (8)

D=√d²_пр + h²

D=d_пр/cos ν

Проектна відстань – це горизонтальне прокладання або довжина лінії на горизонтальній площині. Місцевість, на якій виконуються розмічувальні роботи, як правило є нахиленою. Тому величину нахиленої відстані D необхідно визначити. Для цього визначають перевищення або кут нахилу лінії.

В похилу відстань вводять також поправки за компарування мірного приладу та температуру повітря.

Поправка за компарування – це різниця фактичної (робочої) довжини мірного приладу та номінальної.

Поправка визначається шляхом порівняння робочої довжини з еталонною на взірцевому базисі. Тоді поправку за компарування обчислюють:

∆D=n*∆l_к

∆l_k=l_р-l_Б

n – кількість укладань мірного приладу в проектну довжину;

l_р – фактична (робоча) довжина мірного приладу

l_Б - еталонна довжина (на взірцевому базисі)

Внаслідок різниця температури, при якій виконують розмічувальні роботи, та температури при якій виконують компарування мірного приладу, змінюється довжина мірного приладу. Тому також необхідно вводити поправку за температуру:

∆D_t=α*D*∆t

Де α – коефіцієнт лінійного розширення металу мірного приладу

∆t – різниця температур під час роботи t_р та компарування t_k

Як правило, при винесенні в натуру відкладають похилу відстань, а від отриманої точки відкладають загальну поправку, рівну сумі поправок за компарування та температуру з відповідним знаком.

Проектну відстань на місцевість зручно виносити механічними мірними приладами, які дозволяють досягати такої точності:

Мірні стрічки 1:2000 – 1:3000;

Рулетки 1:3000 – 1:10000;

Інварні дроти і стрічки 1:10000 – 1:50000.