2.2.2 Транспортування нафти
Магiстральнi нафтопроводи України забезпечують поставки нафти з Росiї та Казахстану на нафто переробнi заводи України i прокачування її на експорт до країн Центральної i Захiдної Європи. До 2000 року обсяги транспортування нафти трубопровідною системою України залишалися стабільними – 65 млн тонн/рік, з них до 53 млн тонн нафти транзитом на експорт. Вже 2009 року – із 38,5 млн тонн/рік транзитом експортувалося 29,1 млн тонн.Одним з найбільш перспективних проектів диверсифікації транспортування каспійської нафти до Європи є проект створення Євроазійського нафтотранспортного коридору територією України в напрямку Польщі (нафтопровід “Одеса – Броди – Плоцьк – Гданськ”). 2002 року завершилося спорудження 674-кілометрового нафтопроводу української частини ЄАНТК “Одеса – Броди”. Цей маршрут дає змогу прокачувати до 14 млн тонн нафти в напрямку західного кордону України. Український маршрут з 2004 року використовує компанія “ТНК-ВР” для прокачування російської нафти, що транспортується нафтопроводом “Дружба” в реверсному режимі з Бродів до Одеси. Україна, Польща, Азербайджан, Грузія та Литва спільно добудовують цей нафтопровід територією Польщі до Плоцька і Гданська. Будівництво відрізку нафтопроводу “Броди – Плоцьк” дасть змогу збільшити пропускну спроможність нафтопроводу “Одеса – Броди” до 45 млн тонн на рік. А реалізація маршруту транспортування каспійської нафти “Баку –Супса – Одеса – Броди – Європа” зможе вирішити не тільки проблему зменшення транспортування нафти через протоки Босфор і Дарданелли, а й забезпечити вихід сировини на ринки Центральної та частково Північної Європи. Успішна реалізація проекту ЄАНТК може зменшити політичні та економічні наслідки нафтової залежності України через заміщення російської нафти каспійською. Це дасть змогу зменшити імпорт нафти з Росії на 25–30% і підвищити завантаженість НПЗ. Нафтопровід “Одеса – Броди” здатен забезпечити поставки на два західноукраїнські НПЗ і НПЗ країн Центральної і Західної Європи якіснішої, порівняно з російською, каспійської нафти і сприятиме підвищенню ефективності ПЕК та енергетичної безпеки ЄС та України (див. Додаток 8).
2.3 Енергоефективність
Енергоємність ВВП України у 2,6 разу перевищує середній рівень енергоємності ВВП країн світу. Причина – надмірне споживання в галузях економіки. Рівень енергозабезпечення держави, що характеризується показником питомого споживання первинної енергії на особу, на жаль, не дає характеристики енергоощадності. За даними Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, починаючи з 2000 року в Україні спостерігається динаміка стійкого зменшення енергоємності ВВП.Якщо у І півріччі 2009 року вона становила 0,628 кг у. п./грн, то це на 3,4% менше порівняно з І півріччям 2008 року (див. Додаток 9). У сфері енергоефективності України діє більше 200 актів законодавства: 10 Законів України, 15 Указів Президента України, 120 рішень уряду та інші підзаконні акти. Нині у сфері енергоефективності діють 50 національних стандартів групи “Енергозбереження”. Проте в Україні не існує чіткого механізму стимулювання впровадження енергоощадних заходів, немає правил і механізмів регуляції та впровадження, але є економічне стимулювання енергоефективності: звільнення імпортованого енергоощадного обладнання від сплати ввізного мита, від сплати податку на додану вартість, від податку на прибуток, право реалізовувати електроенергію за ставкою “зеленого” тарифу.
Висновки
1. В Україні, на мою думку, достатньо і органів, що опікуються енергетичною безпекою України, і законів, що регулюють відносини у цій сфері. Важливо, щоб існувала політична воля і бажання всіх верств суспільства (влади, бізнес-структур, населення) максимально сприяти реалізації державної стратегії забезпечення енергетичної безпеки України.
2. Хоча вже є спроби формування національної ідеї, яка пов’язує незалежність України з її енергетичною незалежністю (ми бачимо, що навіть на рекламних щитах пропагується економія енергії в беспосередньому зв’язку з незалежністю держави), але ці спроби слабкі. З боку держави, я б посилила пропаганду економії енергії, більш ефективного її використання (наприклад, за допомогою викладання у навчальних закладах, виступів керівників країни, особистого прикладу відомих людей, тощо), бо це не вимагає додаткових коштів.
3. Газотранспортна система та газосховища України потрібні не тільки їй самій, а, в першу чергу, країнам, які через її територію постачають свій газ, (наприклад, Росії, Туркменістану) та країнам, які є споживачами газу (європейські країни). Разом з тим, ми весь час чуємо нарікання на те, що не вистачає коштів на модернізацію газотранспортної системи країни. Мені здається, що низькі транзитні ставки, за якими Україна надає послуги, не тільки не дають нормально прокачувати газ та закачувати його у газосховища, а ведуть до деградації національної газотранспортної системи. Україна як незалежна держава повинна поставити питання і перед Європою, і перед Росією: якщо вам потрібен транзит газу (а без України не обійтися), то потрібно заплатити не тільки за поточне утримання газотранспортної системи, а також за її розвиток (це складова собівартості транзиту газу).
4. Певного підвищення цін на газ нам не уникнути. Від цього, мені здається, є певна користь, особливо для промисловості. Скільки б ми не вмовляли впроваджувати енергоефективні технологіїї, зберігати енергію, економити та більш ефективно використовувати газ, ніхто не буде витрачатися на модернізацію виробництва, поки газ залишається дешевим. Наведені у роботі данні щодо зменшення у 2009 році об'ємів споживання газу на одиницю ВВП я пов'язую саме з цим фактором – підвищенням ціни на газ.
5. Унікальний досвід США щодо видобутку сланцевого газу треба, на мою думку, терміново запровадити в Україні. Необхідно зацікавити американські компанії, які вміють це робити, податковими пільгами та державною підтримкою, а американський уряд – можливістю реалізації певних енергетичних інтересів в Україні. Цей заход врівноважить присутність не тільки Росії на українському енергоринку.
6. Щодо ядерної енергетики: враховуючи сумний досвід Японії та України (аварія на ЧАЕС 1986р.), а також звертаючи увагу на рішення деяких європейських країн, зокрема Німеччини, щодо поступового припинення роботи атомних електростанцій, думаю, що не варто розвивати цю галузь. Проте разом з тим не вважаю за потрібне одразу закривати вже існуюючі АЕС, а продовжувати їх експлуатацію до відведеного їм повного сроку використання, поступово впроваджуючи інші джерела видобутку енергії.
7. Україні потрібно активізувати розвідку власних енергетичних корисних копалин (газу, нафти, вугілля, сланцю) з метою забезпечення енергетичної незалежності країни. Вугільна галузь має модернізуватися з метою підвищення ефективності та безпечності цієї галузі. Неефективні вугільні шахти треба закривати, а не витрачати бюджетні кошти на їх дотацію.
8. Хоч би як привабливо не виглядали альтернативні джерела енергіїї завдяки своїй екологічності, огляд літератури показав, що найбільша проблема їх використання – економічна неефективність. Ці проекти дуже затратні, з великими сроками окупності. Навіть у “просунутих” в цьому плані країн частка альтернативних джерел енергії дуже мала, тому на сучасному етапі для забезпечення енергетичної безпеки України не варто на них покладати великі надії, проте зовсім відмовлятися від них, на мою думку, також не варто.
Додатки
Додаток 1
Адмінистративно-територіальний поділ України
Додаток 2
Загальна характеристика господарства України
Економіка (господарство) – найважливіша сфера суспільного життя, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності.
Економічний потенціал країни – можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства.
Господарський комплекс – територіальне утворення, у якому всі складові економічного життя – підприємства, установи, окремі регіони – працюють у тісному взаємозв'язку, щоб забезпечити матеріальні та духовні потреби суспільства.
Міжгалузевий комплекс ( МГК ) – це сукупність декількох галузей, між якими сформувався стійкий і тісний зв'язок.
Інфраструктура – це сукупність будівель, систем і служб, що забезпечують умови для нормальної роботи різних галузей економіки і життя населення.
Валовий внутрішній продукт ( ВВП ) – це вартість кінцевих товарів і послуг, які вироблені за рік у даній країні й використані для поточного споживання, капіталовкладень у розвиток нового виробництва, експорту.
Валовий національний продукт ( ВНП ) – сукупна вартість створених кінцевих продуктів, які розподіляються й використовуються в національному господарстві впродовж року.
Додаток 3
Корисні копалини України та географія їх розміщення
Додаток 4
Бізнес-партнери на енергетичному ринку України
Додаток 5
Додаток 6
Додаток 7
Додаток 8
Перелік використаних джерел
1. Амоша А.И. Экономические подходы к эффективному использованию энергетических ресурсов / А.И. Амоша и др. // Економіка та держава. – 2008. – №1.
2. Аналітична записка “Виклики енергетичній безпеці України: сучасний стан – 2010” – Електронний ресурс. – Режим доступу: http: // mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358
3. Атлас Фізична географія України. 8 клас // ДНВП “Картографія”, 2006
4. Атлас Економічна і соціальна географія України. 9 клас // ДНВП “Картографія”, 2006
5. Буяк А. Стан і перспективи розвитку енергетичної галузі України / А. Буяк // Економіст. – 2008. – №6.
6. Великий сучасний довідник школяра. 5-12 кл. Природничі науки // О.М. Роганін та ін. – Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2010
7. Губарев В.К. Географія світу: Довідник школяра і студента. – Донецьк: ТОВ ВКФ “Бао”, 2008
8. Енергетична стратегія України на період до 2030 року (Схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України за № 145 від 15 березня 2006 року). Електронний ресурс. – Режим доступу: http: // mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358
9. Ивашин В.Н. Тенденции развития топливно-энергетического комплекса в мире в ХХІ в. и положение в энергетике в Украине / В. Ивашин // Уголь Украины. – 2008. – №7.
11. Костенко Л.В. Географія України у визначеннях, таблицях і схемах. – Харків: Видавництво “Ранок”, 2007
12. Лагунова Т.І., Корольков Д.Ю., Мірошникова В.Ю., Михайленко Л.В. Моя країна Україна. – Харків: Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2006