1.2 Від кого залежить енергетична безпека України

Енергетична безпека України залежить від :

• державних органів влади

• міжнардних партнерів

• бізнесу

• споживачів

1.2.1.Органи влади. У формуванні державної політики у сфері енергетики беруть участь більш як п’ятнадцять державних інституцій:

Президент України

Верховна Рада України

Міністерство палива та енергетики України

Міністерство вугільної промисловості України

Міністерство реґіонального розвитку та будівництва України

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Міністерство економіки України

Кабінету Міністрів також підпорядковані інші державні інституції:

Національна комісія регулювання електроенергетики України

Державний комітет ядерного регулювання України

Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів

Для координації діяльності органів виконавчої влади в енергетичній сфері 7 липня 2010 року утворено Міжвідомчу комісію з питань розвитку енергетики під керівництвом Першого Віце-прем’єр-міністра України.

1.2.2 Найвпливовіші міжнародні партнери. Територіальне розташування, природні ресурси і спадок потужностей енергетичної системи, який залишився від Радянського Союзу, роблять Україну економічно привабливим міжнародним партнером.

Росія: Україна – один з найбільших споживачів енергоресурсів Росії. Крім того, наша держава є однією з найбільших держав-транзитерів російських енергоносіїв. Тому Росія намагається бути одним з ключових гравців на енергетичному ринку України. Ще 2003 року Росія прийняла Енергетичну стратегію до 2020 року, згідно з якою обрала курс на активну присутність на українському енергетичному ринку. Нині російська сторона проявляє активну зацікавленість у підприємствах українського енергетичного сектору задля відновлення “галузевого” принципу енергетичної політики. На думку деяких аналітиків, Росія прагне здобути контроль над газотранспортною системою України, її газовими сховищами і покладами газу на чорноморському шельфі.

Європейський Союз: ЄС досі не став ключовим гравцем на українському енергетичному ринку, хоча Україна є учасником низки ініціатив ЄС у сфері енергетики. Найважливіші з них: Енергетична хартія, підписана 17 грудня 1991 року і ратифікована Україною 6 лютого 1998 року.

Меморандум про порозуміння між Україною та ЄС у сфері енергетики, основний двосторонній документ щодо співробітництва в енергетичній галузі, передбачає здійснення спільних заходів для увідповіднення енергетичної системи України до системи ЄС.

Спільна Заява за результатами Спільної міжнародної конференції ЄС–Україна щодо модернізації газотранспортної системи України, підписана 23 березня 2009 року у Брюсселі.

Європейський Союз надав Україні бюджетну підтримку в розмірі 87 млн євро на реалізацію Енергетичної стратегії України.

США: США завжди проявляли велику зацікавленість у присутності на енергетичному ринку України. Водночас особливістю енергетичної політики США на українському напрямку завжди було бажання домагатися виконання власних стратегічних завдань, часто без урахування українських інтересів.

1.2.3 Бізнес-партнери на енергетичному ринку України. Серед бізнесу, який відстоює свої інтереси на українському енергетичному ринку, найвпливовішими є українські компанії ДТЕК і Брінкфорд, а також іноземні Royal Dutch Shell, Лукойл, АТ “ТВЕЛ”, “ТНК-ВР”, НК“Альянс-Україна” та “Укртатнафта” (див. Додаток 4).

1.2.4 Споживачами енергетики в Україні є всі – від кожного мешканця, який сплачує за послуги з надання електроенергії, газу, тепла, до великих промислових господарств і профспілок.