3) Заміна слова або словосполучення на підрядне підметове речення

Декомпресія українського речення при перекладі у формі заміни ук­раїнського слова або словосполучення на англійське підрядне підмето­ве речення застосовується у випадку перекладу емфатичних речень моделей "Прикметник + бути + дещо інше/(не) те, що", "Дієслово-присудок + дещо інше/(не) те, що ..." (нерідко такі речення містять при­слівник "особливо" або словосполучення "не стільки ..., скільки ..."):

Тому, на мою думку, найцікавішою є та картина, що представлена у загальних рисах відповідями на анкету Фонду захисту гласності. - Therefore, in my opinion, what is most interesting is the picture that is outlined by answers to the questionnaire of the Glasnost Protection Fund.

Ще страшнішим є те, що цієї та інших трагедій не можна було уникнути. What is even more frightening is that this and other tragedies were inevitable.

Дивнішим є те, що на лівобережжі очікуваного нещастя не трапилося. What is more curious is that on the left bank the expected unhappiness has not materialized.

Так само перекладаються й українські вставні речення, що почина­ються сполучником "що" (на зразок "що важливіше", "що цікаво"):

Усі запитують: хто ж винний? І, що цікаво, вони завжди знаходять відповідь. Everyone asks: who is to blame? And, what is interesting is that they always find an answer.

І, що навіть важливіше, апа­рат виконавчої влади скорумпований. And, what is even more impor­tant, the executive apparatus is corrupted.

Слід зазначити, що українські емфатичні речення інших моделей та­кож перекладаються за допомогою підметових підрядних речень у складі складнопідрядних речень:

Що нам насправді потрібно - так це денаціоналізація економі­ки. What we really need is dena­tionalization of economy.

Стабільність - ось що нам по­трібно. What we need is stability.

Що нам потрібно зробити - так це засвоїти урок. What we need to do is learn lessons.

Б) додавання;

1) Додавання присвійних займенників

Відомо, що у мовленні різними мовами різна частота вживання при­свійних займенників. В одних мовах частотність їх вживання більша (як в англійській мови), в інших - менша (як в українській! мові). Переважно це зумовлено тим, наскільки переважальною є імплікація присвійності у мові - чим більший рівень такої імплікації у системі мовлення, тим мен­ша частотність присвійних займенників у мовленні такою мовою. Ще одним чинником, що впливає на частотність вживання присвійних зай­менників є суспільна атракція уваги до власності, тобто ступінь ува­ги мовної спільноти до приналежності речей, і, відповідно, до суб'єктів їх володіння. Якщо така увага незначна, то частотність присвійних за­йменників у мовленні буде менша, ніж у тому випадку, коли мовна спільно­та приділяє більше уваги до приналежності речей. Зрозуміло, крім цих причин додавання присвійних займенників при перекладі є й чинник мов­леннєвих традицій, в яких закріплюється частотність/нечастотність при­свійних займенників у мовленні.

Присвійний займенник, як відомо, є, поряд з означеним артиклем та деякими іншими мовними елементами, засобом надання означеності імен­нику, з яким перший сполучається. Як відомо, в українській мові артиклі (в тому числі означений артикль) не вживаються, тому й частотність при­свійних іменників як засобу означення іменника у ній значно нижча.

Особливо характерним для англійської мови є вживання присвійних іменників на означення таких іменників, як hand, head, leg, foot тощо (тобто іменників, що позначають частини тіла), іменників, що позначають ро­дичів (father, mother, son, daughter тощо) та іменників, що позначають особисті речі (chair, trousers, money тощо). Тому при перекладі речень з такими іменниками потрібно звертати увагу на те, чи слід вживати їх із присвійними іменниками, наприклад:

У роті в нього була люлька. Не had his pipe in his mouth.

Професор відкинувся назад у кріслі і пильно подивився на Михайла через окуляри. Потім він прокашлявся і сказав: "Можете сідати." - The professor leaned back in his chair and stared through his glasses at Mykhailo. Then he cleared his throat. "You can sit down," he said.

Але дівчина лише похитала головою. But the girl only shook her head.

Безумовно, такої проблеми не виникає, коли в українському реченні перед іменником вжито присвійний займенник:

Але мій суперник відмовився і роботу отримав я. Ось так я отримав свій шанс. But my rival fell out, and I got the job. That gave me my opportunity

Слід мати на увазі, що присвійний займенник вживається в англійській мові не тільки з іменником, а й з герундієм (як правило, в герундіальних зворотах), тому при перекладі українських речень із підметом або до­датком, вираженим особовим займенником, такі члени речення можуть замінюватися на відповідний присвійний займенник, що має функцію оз­начення герундія:

Я пам'ятаю, як деякі його друзі відмовляли його від такого за­няття. I remember his being dissuaded by some of his friends from the undertaking.

Але я беру назад всі свої слова про те, що він дурень. But I take back all I said about his being a fool.

Вона завжди наполягала на тому, щоб він зробив так. She always insisted on his doing so.

Зовсім неповний перелік словоспо­лучень, в яких перед іменником вживається присвійний займенник:

з усієї сили - with all one's strength,

робити все, що можливо - to do one's best,

виконувати погрозу - to carry one's threat into execution,

тримати язик за зубами - hold one's tongue,

у молодості - in one's youth,

чинити по-своєму - to have one's own way,

виглядати найкраще - to look one's best,

після (свого) повернення - on one's return,

давати (свою) згоду - give one's consent,

пробивати (свій) шлях - to fight one's way.

Слід мати на увазі також і те, що присвійні займенники в англійсько­му перекладі вживаються й тоді, коли в українському реченні вжита непряма форма особових займенників (мене, мені, їй, її, йому, їм тощо) у словосполученні або окремо:

Летюча миша, яка впала на землю і яку спіймав лис, вмовляла залишити їй життя. A bat who fell upon the ground and was caught by a fox pleaded to be spared his life.

Він удвічі старший за мене. He is twice my age.