Вартість продукції, розміри галузей та їх продуктивність по орендному підрозділу

Показники	Галузі					Усього, грн.
	Озима пшениця	Цукрові буряки	Картопля	Кормові культури	Молочне стадо
За нормативами:
1. Розміри галузей (га, голів)	100	50	20	130	100	
2. Продуктивність одиниці галузі, грн.	1752	3284	4750	1597	2404	
3. У тому числі основної продукції, ц	37,8	302	100	50	36,0	
4. Ціна 1 ц, грн.	42,51	10,54	47,50	31,94	65,57	
5. На суму, грн.	1607	3183	4750	1597	2360,5	
6. Побічної продукції, ц	41,5	39	-	—	80	
7. Ціна 1 ц	3,49	2,59	—	—	0,54	
8. На суму, грн.	145	101	-	-	43,2	
9. Валова продукція, тис.грн.	175,2	164,2	95,0	207,6	240,4	882,4
10. Основна продукція, ц	3780	15100	2000	6500	3600	
11. На суму, грн.
12. Побічна продукція, ц	4146	1950	—	—	8000
13. На суму, тис. грн.	160,7	159,2	95,0	207,6	236,1	858,6
Фактично:
14. Розміри галузей (га, голів)	100	75	15	110	105	
15. Вартість продукції, тис.грн.	174,9	251,9	105,0	181,5	260,9	974,2
у тому числі:
16. Основна продукція, ц	4000	24375	2100	5500	3885	
17. На суму, тис.грн.	160,0	243,7	105,0	181,5	256,4	946,6
	Продовження таблиці 15.1.
18. Ціна 1 ц, грн.	40,0	10,0	50,0	33,0	66,0	
19. Побічна продукція, ц	4200	3000	-	-	8400	
20. На суму, тис.грн.	14,9	8,2	-	-	4,5	27,6
21. Ціна 1 ц, грн.	3,55	2,75	-	-	0,54	
22. Продуктивність одиниці галузі, грн. (р. 15 : р. 14)	1749	3359	7000	1650	2485	
у тому числі:
23. Основної продукції, ц	40	325	140	50	37	
24. На суму, грн.	1600	3250	7000	1650	2442	
25. Побічної продукції, ц	42	40	-	-	80	
26. На суму, грн.	149	110	-	-	43	
27. Вартість продукції при договірній продуктивності галузей (р. 14  р. 2), тис.грн.	175,2	246,3	71,2	175,7	252,4	920,8
28. Вартість фактичної продукції при до­говірних цінах (р. 16  р. 4 + р. 19  р. 7), тис.грн.	185,0	264,7	99,8	176,0	259,2	984,7

Дані таблиці показують, що вартість валової продукції орендного підрозділу складала 974,2 тис.грн. при договірній сумі 882,4 тис.грн. На збільшення обсягу продукції впливали такі фактори, млн. грн..

Загальне відхилення валової продукції (збільшення +, зменшення -) 974,2 – 882,4 = +91,8

У тому числі за рахунок зміни:

1) розмірів і співвідношення галузей 920,8 – 882,4 = +38,4

2) натуральної продуктивності галузей 984,7 – 920,8 = +63,9

3) розрахункових цін 974,2 – 984,7 = -10,5

Відносну оцінку зазначеним факторам можна дати за допомогою коефіцієнтів зміни: а) загального обсягу виробництва 974,2 : 882,4 = 1,104; б) галузевої структури підрозділу 920,8 : 882,4 = 1,044; в) загального рівня продуктивності підрозділу 984,7 : 920,8 = 1,069; г) реалізаційних цін 974,2 : 984,7 = 0,989.

У складі розмірів галузей позитивним було збільшення посівів цукрових буряків, як більш продуктивної культури, за рахунок зменшення посівів кормових культур. Позитивним було збільшення молочного стада на 5 корів. Помітно підвищився рівень продуктивності кожної галузі. Розрахункова ціна за 1 ц продукції знизилась зерна пшениці – на 2,51 грн., цукрових буряків – на 0,54 грн. по решті галузей ціна продукції підвищилась.

Показники, які аналізуються (наприклад, фактичні по фермі), порівнюються з нормативними, договірними, показниками кращих господарств або групи господарств даного типу спеціалізації. Така методика аналітичних розрахунків викликає особливу зацікавленість господарників на стадії розробки і економічного обґрунтування виробничої програми на майбутній період. Фермерам або іншим господарникам можуть стати у пригоді розрахунки різних варіантів виробничої програми, порівняння їх між собою і з досягнутим рівнем виробництва за минулі періоди, у передових господарствах чи підрозділах тощо.

У процесі складання виробничої програми дані попереднього аналізу дають можливість господарникам прийняти ряд управлінських рішень щодо підвищення економічної ефективності гос­подарювання. При цьому треба дотримуватися певної послідовності розробки та прийняття управлінських рішень. З метою збільшення обсягів виробництва продукції і зниження її собівартості перед складанням виробничої програми необхідно вирішити такі питання:

1. Чи достатній обсяг виробництва для реалізації продажу її державі, а також порівняно із середнім по групі і передовими однотипними господарствами? Для з’ясування цього використовують коефіцієнт інтенсивності ведення господарства.

2. Якщо обсяг виробництва невеликий, то якою мірою його можна збільшити за рахунок підвищення врожайності культур і продуктивності тварин? Про можливості щодо цього свідчить кое­фіцієнт загального рівня продуктивності господарства.

3. Якщо загальний обсяг валової продукції невеликий і причиною цього є недосконала галузева структура господарства або недостатній рівень спеціалізації виробництва, то чи може господарство збільшити розміри галузей і поліпшити їх співвідношення в господарстві? Це визначають за допомогою коефіцієнта галузевої структури господарства.

4. Якщо для збільшення загального обсягу валової продукції необхідне поліпшення галузевої структури, то:

а) чи можна, виходячи з наявності виробничих приміщень та кормових ресурсів, збільшити поголів’я продуктивних тварин і підвищити питому вагу найпродуктивнішої худоби в загальному поголів’ї?

б) чи може бути розширена посівна площа під товарними культурами землеробства за рахунок зменшення площі, зайнятої під кормовими культурами?

в) у разі позитивної відповіді на попереднє запитання, чи мож­на розширити посіви найпродуктивніших культур, наприклад таких, як цукрові буряки та ін.?

г) чи є можливість у складі площі, зайнятої під кормовими культурами, збільшити площу під найурожайнішими кормовими культурами?

5. Поряд з вирішенням питань щодо обсягу валової продукції важливо дати оцінку витратам виробництва і з’ясувати шляхи їх зменшення. Для цього користуються показником витрат на 1 грн. валової продукції, аналіз якого дає змогу одержати відповідь на такі питання:

а) якщо цей показник високий, то чи є причиною цього обсяг валової продукції (якщо ні, то причиною великих витрат є висока собівартість одиниці продукції за видами)?

б) наскільки можна знизити собівартість одиниці продукції шляхом скорочення витрат на одиницю розміру галузі і за рахунок підвищення рівня її продуктивності?

6. З метою економії витрат окремо розглядають і приймають рішення щодо використання робочої сили, техніки, кормів, добрив тощо. При цьому вирішують такі питання:

а) чи ефективно використовується відповідний ресурс виробництва? Якщо ні, то величину ресурсів приводять у відповідність до розмірів і обсягу виробництва, підвищують рівень використання ресурсів виробництва.

Вирішення цих типових питань допомагає знайти раціональні методи розробки планових управлінських рішень і спрямувати виробничу діяльність господарства в більш ефективному напрямі.