РОЗДІЛ ХV. АНАЛІЗ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СЕЛЯНСЬКИХ (ФЕРМЕРСЬКИХ ТА ІНШИХ) ГОСПОДАРСТВ

15.1.Аналіз виробничої програми

Розвиток ринкових відносин у сільськогосподарському вироб­ництві, проведення аграрних реформ створило умови для організації фермерських господарств, орендних і колективних виробничих підрозділів та інших формувань. До реорганізації сільськогосподарських підприємств в Україні було 15.5 тис. колгоспів, вони трансформувались в підприємства і формування різних форм власності: орендні, приватно-орендні, фермерські господарства, акціонерні товариства, 48 тис. фермерських господарств. Останні з року в рік укрупнюються за розмірами в середньому до 100 га. Така динаміка розвитку аграрних формувань є позитивним явищем, яке дає можливість вести крупно товарне, високо інтенсивне господарство.

Орендні підприємства (формування) створюються на базі орендованого майна засновані на договорі строковим платником володінням і користуванням майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Кооперативи – вид підприємств, які створені фізичними особами, що добровільно об’єднались на основі членства для спільного здійснення господарської та іншої діяльності.

Селянські (фермерські) господарства – форма підприємництва фізичних осіб (селян), які об’єднались з метою виробити товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою та реалізацією. Членами селянського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, працездатні діти, котрі об’єдналися для роботи в цьому господарстві.

Акціонерні товариства – це товариства, які мають статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несуть відповідальність за зобов’язання тільки майном товариства. Ці товариства можуть бути відкриті (ВАТ) і закриті (ЗАТ). Відкриті акціонерні товариства – це такі товариства, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки на акції та купівлі-продажу їх на біржах. Закриті акціонерні товариства, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися та продаватися на біржах.

Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), які мають статутний фонд, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники ТОВ несуть відповідальність в межах їх вкладень.

Крім названих є й інші виробничі сільськогосподарські формування такі як агрофірми, агрокомбінати, філії та інші.

Нові форми організації виробництва потребують нових форм організації планування, обліку, контролю і аналізу господарської діяльності. Розроблені рекомендації фермерам і орендарям щодо складання договорів з державою та орендодавцями, розрахунків планово-облікових і розрахункових цін, ведення обліку і контролю доходів та витрат. Однак до цього часу відсутні рекомендації щодо методики і організації аналізу роботи фермерських господарств, орендних підрозділів та інших формувань.

Фермери і орендарі відчувають гостру потребу в оволодінні методикою аналізу не стільки для підбивання підсумків роботи, скільки для обґрунтування договірних умов з державою або орен­додавцями. За чинними нормативними положеннями фермер, орендатор або ж орендний колектив на свій розсуд приймають умови договору, порядок реалізації продукції, визначають виробничу програму. Вони самостійно розпоряджаються виробничими ресурсами, одержаною продукцією і доходами відповідно до чинного законодавства і договору. Втручання в господарську діяль­ність фермера або орендного колективу не допускається.

Вдале розв’язання зазначених питань можливе за умови, коли фермер або орендар буде не лише організатором, технологом і виконавцем справи, а й компетентним економістом і, в першу чергу, аналітиком.

Особливо важливим питанням для фермера або орендаря на першому етапі його роботи є економічне обґрунтування виробничої програми господарства або підрозділу: скільки необхідно землі, поголів’я тварин, які і в якій кількості вирощувати культури, яким повинен бути рівень продуктивності кожної галузі. Вирішення цих основних господарських питань необхідно насамперед для виконання договірних умов виробництва продукції і нормального функціонування господарства.

Продукція орендного сільськогосподарського підрозділу може оцінюватися за розрахунковими цінами на рівні закупівельних цін, реалізаційних цін, які складаються на ринку тощо. Розрахункові договірні ціни включають у себе нормативні (планові) матеріальні витрати і оплату праці. Розрахунково-договірні ціни головним чином встановлюють для орендних підрозділів. У цьому випадку оплата праці за договірних умов носить характер договір­ного госпрозрахункового доходу, розмір якого залежить не лише від збільшення виробництва продукції в розрахунково-договір­них цінах, а й від економії матеріальних витрат. А оскільки на момент визначення договірних умов сума економії матеріальних витрат ще не відома, то орендаря цікавить насамперед виробнича програма, яка забезпечує збільшення вартості продукції, і саме та частина госпрозрахункового доходу, яка залежить від виробництва.

Вартість продукції, як і госпрозрахунковий дохід, у цьому випадку, залежить насамперед від таких факторів: 1) розмірів галузей; 2) натуральної продуктивності одиниці галузі; 3) розрахункових або реалізаційних цін за одиницю продукції.

Розміри галузей вимірюються посівними площами культур у рослинництві і середнім поголів’ям худоби в тваринництві.

Продуктивність одиниці розміру галузі розраховують як за основною, так і за побічною продукцією в натуральних показниках і в грошовому виразі в розрахунково-договірних цінах.

Залежно від договірних умов продукція може оцінюватися з урахуванням зміни розрахунково-договірних цін за продукцію різної якості (коли розрахунково-договірні ціни на продукцію орендарів підвищуються або знижуються на відсоток зміни планово-реалізаційних цін, за якими продукція продана за межі господарства).

Для аналізу зазначених факторів визначають умовні величини валової продукції за різних комбінацій факторів обсягу валової продукції.

Для ілюстрації методики аналізу цих показників позначимо:

у — вартість валової продукції господарства або підрозділу; х₁ — розмір галузі (в га або головах тварин); х₂ — вартісна продуктивність одиниці розміру галузі (грн./га, грн./голову); х₃ — ціна за одиницю продукції, грн.

Аналіз вартості продукції в цьому випадку проводять, враховуючи, що:

у⁰ = — базисний показник (нормативний, договірний, кращого господарства тощо);

у′ = — показник, що аналізується (фактичний по фермі, підрозділу);

у^І = — перший умовний розрахунковий показник;

у^ІІ = — другий умовний розрахунковий показник.

Розмір впливу окремих факторів на вартість валової продукції фермерського господарства (орендного підрозділу) визначають за такою схемою:

загальне відхилення валової продукції (збільшення (+), зменшення (–));

у = у′ – у⁰,

у тому числі за рахунок зміни:

1) розмірів і співвідношень галузей — = у^І – у⁰;

2) продуктивності галузей — = у^ІІ – у^І;

3) цін на продукцію — = у′ – у^І.

Відносну оцінку зазначених факторів можна дати за допомогою коефіцієнтів:

інтенсивності господарства — K_і = ,

галузевої структури — K_г = ,

продуктивності господарства — K_п = ,

цін на продукцію — K_ц = .

Для аналізу виробничої програми фермерського або орендного господарства за розглянутою методикою складають окрему аналітичну таблицю 15.1.

Таблиця 15.1