Для аналізу взаємозв'язку розглянутих показників слід виходити з того, що загальна сума обороту дорівнює:

О = С х К_о х К_р,

де С – середньорічна вартість оборотних засобів, К_о – коефіцієнт оборотності, К_р – коефіцієнт рентабельності одного обороту.

З урахуванням цього величина впливу окремих факторів на суму обороту визначається за такими розрахунками, тис.грн.:

Загальне відхилення по сумі обороту (збільшення +, зменшення -)

8583 – 6949 = +1634

у тому числі за рахунок зміни авансованої суми оборотних засобів

+332 х 0,883 х 1,133 = +334

1. рівня оборотності засобів 7282 (-0,071) х 1,133 = -586

2. рентабельності обороту 7282 х 0,812 (+0,319) = +1886

Кожен з цих факторів вказує на конкретні шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів, найважливіші з яких полягають у прискоренні оборотності та підвищенні рентабельності їх обороту.

Значну роль у господарській діяльності підприємства відіграють основні виробничі фонди, що становлять матеріально-технічну базу виробництва. Висока забезпеченість підприємства основними виробничими фондами та ефективне їх використання сприяє підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів, збільшенню виробництва продукції та зниженню її собівартості.

Відносним показником забезпечення основними засобами сільськогосподарських підприємств є середньорічна їх вартість на 100 га сільськогосподарських угідь. Наявність і рух основних фондів відображаються у першому розділі активу балансу та формі № 5 річного звіту ІІ „Основні засоби”. Виходячи з цих даних, аналізують структуру основних фондів, ступінь їх зносу, коефіцієнти поновлення й вибуття та інші показники відтворення основних засобів.

Фізичний стан основних фондів характеризується відношенням суми зносу до первісної вартості основних засобів. Ступінь зносу основних фондів може зменшитися завдяки їх поновленню за рахунок введення в експлуатацію нових об’єктів, придбання нових основних засобів, капітального ремонту, на суму якого зменшується показник зношеності.

Ступінь поновлення основних засобів визначається діленням вартості заново введених в дію об’єктів на первісну вартість засобів на кінець року.

Основні засоби в процесі їх використання у виробництві повер­тають свою вартість тривалим часом у вигляді амортизаційних відра­хувань. Період повернення авансованої вартості основних засобів визна­чають діленням середньорічної їх вартості на суму амортизаційних відра­хувань.

Скорочення строків окупності основних фондів залежить в основ­ному від підвищення інтенсивності їх використання. У методичній літера­турі і практиці сільськогосподарських підприємств аналіз ефективності використання основних виробничих фондів не завжди враховує їх взаємо­зв'язок з фінансовим станом, обмежуючись при цьому вивченням в основному показників фондовіддачі. Показник фондовіддачі визначається відношенням вартості валової продукції до середньорічної вартості основ­них виробничих фондів.

Вартість валової продукції на грошову одиницю вартості основних фондів вважають основним показником фондовіддачі. Він може бути доповнений показниками фондовіддачі по товарній продукції, валовому доходу й прибутку в розрахунку на одиницю вартості основних фондів. Однак всі ці показники залежать насамперед від фондовіддачі по валовій продукції.

Ефективність використання фондів зумовлена багатьма причинами, які можна об’єднати в такі групи: обсяг валової продукції фондозабезпеченності господарства, структура основних фондів, їх стан, технічна оснащеність і озброєність праці, рівень використання окремих видів основних засобів.

Причиною зниження фондовіддачі були такі зміни обсягу продукції, які не відповідали приросту вартості майна фондів. При аналізі слід приймати до уваги, що збільшення з року в рік вартості основних засобів підприємства є закономірним явищем. Тому резерви підвищення фондовіддачі за рахунок цього фактора слід шукати в удосконаленні структури фондів в напрямку оптимальних її параметрів, ліквідації непотрібних господарству основних засобів, своєчасному списанню їх з балансу тощо.

Фондовіддача основних засобів по валовій продукції відображає лише кількісну сторону їх використання. В процесі використання основні засоби багаторазово поєднуються з оборотними засобами і здійснюють тривалий кругообіг. Тому питання ефективності виробничих основних фондів тісно пов'язане з оборотністю всіх господарських засобів — як основних, так і оборотних — їх співвідношенням, рентабельністю кожного обігу.

Рівень використання основних і оборотних виробничих фондів знаходить відображення в рентабельності підприємства. Цей взаємозв'язок можна представити такою формулою:

Н = РоКо = Ро[(К₁У₁)+(К₂У₂)], де Н — норма прибутку, %, як відношення прибутку до всієї авансової вартості основних і оборотних виробничих фондів; Ро — рентабельність кожного обороту засобів, % (відношення прибутку до повної собівар­тості); Ко— кількість оборотів усіх господарських засобів (основних і оборотних); К₁ і К₂ — кількість часткових оборотів відповідно основних і оборотних засобів; У₁ і У₂ — питома вага відповідно основних і оборотних засобів у загальній вартості виробничих фондів.

Таблиця 14.14.

Використання виробничих фондів

Показники	За минулий рік	За звітний рік	Зміни (+,-)
1. Середньорічна вартість виробничих фондів, тис.грн.	19950	21197	+1247
У тому числі:
2. Основних, тис.грн.	13000	13915	+915
3. %	65,16	65,65	+0,49
4. Оборотних, тис.грн.	6950	7282	+332
5. %	34,84	34,35	-0,51
6. Виручка від реалізації продукції, тис.грн.	6949	8583	+1634
7. Повна собівартість реалізованої продукції, итс.грн.	6135	5910	-225
8. Витрати на амортизацію	1282	1233	-49
9. Витрати оборотних засобів	4853	4677	-176
10. Прибуток від реалізації продукції, тис.грн.	814	2673	+1859
Коефіцієнти обігу:
11. Всієї авансованої суми виробничих фондів (ряд.7:ряд.1)	0,308	0,279	-0,029
12. Основних фондів (ряд.8 : ряд.2)	0,099	0,089	-0,010
13. оборотних засобів (ряд.9 : ряд.4)	0,698	0,642	-0,056
Рентабельність, %
14. одного обороту (витрат) (ряд.10 : ряд.7) х 100	13,27	45,23	+31,96
15. норма рентабельності виробничих фондів (ряд.11 х ряд.14)	4,08	12,62	+8,54
16. основних фондів (ряд.12 х ряд.14)	1,314	4,025	+2,711
17. оборотних засобів (ряд.13 х ряд.14)	9,262	29,038	+19,776

Кількість оборотів основних фондів визначається як по валовій, так і по товарній продукції діленням суми амортизаційних відрахувань у загальній сумі виробничих витрат на середньорічну вартість фондів.

Дані табл. 14.14. показують, що рівень використання основних фондів теж знизився, про що свідчить коефіцієнт їх обігу – 0,089 менш, ніж у минулому році, на 0,01). З урахуванням підвищення рентабельності одного обороту всіх господарських засобів на 31,96 % норма рентабельності виробничих фондів зросла на 8,54% під впливом таких факторів, % :

загальне відхилення (збільшення+, зменшення -):

12,62 – 4,08 = +8,54

у тому числі за рахунок зміни

1) рентабельності обороту: +31,96 х 0,308 = +9,85

2) обертання господарських засобів: 45,23 х (-0,029) = -1,31.

Наведені результати аналізу дають можливість більш глибоко й всебічно вивчити й оцінити ефективність використання основних виробничих фондів у поєднанні їх з оборотними засобами виробництва.

З метою пошуку підвищення ефективності використання господар­ських засобів детально аналізуються питання складу й стану оборотних засобів і джерел їх формування.

Важливе місце при аналізі фінансового стану займає вивчення забезпеченості підприємства оборотними коштами, їх розміщення та використання. Оборотні засоби формуються в основному за рахунок трьох видів джерел: власних, залучених та кредитних.

Власні джерела оборотних засобів спершу закріплюються за підприємством у формі статутного фонду, який потім поповнюється за рахунок прибутку.

Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, а також стану виробничих запасів і витрат базується на використанні планових нормативів оборотних засобів. У діючій формі бухгалтерського балансу ці нормативи відсутні. Вони також не використовуються зараз банком для кредитування по об'єктах оборотних засобів.

Виходячи з цього, в економічній літературі останнім часом з'явились публікації про недоцільність нормування оборотних засобів і використання нормативів при аналізі балансу. Однак без використання нормативів ускладнюється або ж взагалі стає неможливим аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, нагромадження виробничих запасів, ефективності їх використання.

Доцільність використання нормативів оборотних засобів при аналізі зумовлюється важливістю для підприємства обґрунтування мінімальної величини власних джерел оборотних засобів, співвідношення їх із запозиченими і залученими джерелами, регулювання раціональних розмірів виробничих запасів, необхідних для ефективного господарюван­ня. Планові нормативи для аналізу беруть із фінансового плану підприємства. За відсутності таких нормативів оборотних засобів у необхідних випадках їх доцільно визначати в процесі проведення аналізу.

Розмір суми джерел власних оборотних засобів повинен забезпе­чувати наявність виробничих запасів і витрат у розмірі нормативу. Перевищення нормативу оборотних коштів свідчить про надлишки, а менша їх сума— про нестачу власних джерел оборотних коштів. Наяв­ність значних сум як надлишку, так і нестачі цих коштів вважають негативними явищами в організації фінансової діяльності підприємства: надлишок призводить до зниження ефективності їх використання, послаб­лює раціональний режим використання оборотних засобів; нестача ство­рює фінансові труднощі в господарській діяльності підприємства.

Забезпеченість власними джерелами оборотних коштів визначають порівнянням їх наявності з нормативом оборотних засобів. Наявність власних оборотних засобів визначають за даними першого розділу балан­су. Для цього спершу підбивають суми статей пасиву балансу "Статутний фонд", "Прибуток" та інші пасиви, від одержаного результату віднімають суму статей активу балансу "Основні засоби", "Використання прибутку" і "Збитки". Розмір джерел власних оборотних коштів за умови раціональної організації фінансів повинен бути близьким до мінімальної потреби в них, яка передбачається в плані у вигляді нормативу оборотних засобів.

Крім власних оборотних засобів, у господарському обороті по основ­ній діяльності джерелами формування оборотних засобів є спеціальні фонди цільового фінансування, резерви на покриття майбутніх витрат і платежів, амортизаційний і ремонтний фонд, доходи майбутніх періодів, іммобілізація коштів з капітальних вкладень в основну діяльність.

Слід відмітити, що надмірне залучення в основну діяльність підприємства додаткових джерел утворення оборотних засобів призводить до негативних явищ в організації фінансів: наявності надмірні залишки оборотних засобів, недовикористання кредитів банку, наявності великих залишків оборотних засобів понад планову їх потребу тощо.

Раціональне використання джерел власних і залучених коштів залежить від стану оборотних засобів підприємства. Розміщення оборот­них засобів у сферах виробництва та обсягу відображається в другому розділі активу балансу.

Вони складаються з виробничих запасів, витрат незавершеного виробництва та інших запасів і витрат, відображених в активі розділу II балансу. Запаси й витрати цього розділу піддаються нормуванню залежно від розмірів виробництва і по них у фінансовому плані визначаються нормативи.

До оборотних засобів, що знаходяться в обігу, належать грошові засоби, розрахунки з дебіторами та інші активи розділу III балансу. При аналізі складу оборотних засобів і забезпеченості джерелами їх утворення порівнюють дані на кінець і початок року, визначають надлишок або нестачу власних оборотних коштів, суми залучених і кредитних засобів.

Слід відмітити, що з числа зазначених джерел утворення оборотних засобів вважають небажаними такі, як надлишок власних оборотних коштів та "інші джерела". Великі суми цих так званих непланових джерел спричинюють нагромадження надмірних виробничих запасів нереалізо­ваної продукції, перевитрати та інші випадки "замороження" оборотних коштів і призводять через це до зниження ефективності їх використання.

В ринкових умовах роботи підприємств одночасно з вивченням показників рентабельності виробничих засобів важливе значення має аналіз показників рентабельності активів в цілому та окремих їх видів. Ці показники рентабельності характеризують величину одержаного прибутку на одну гривню активів підприємства, які постійно знаходяться на його балансі. Показники прибутковості всіх активів розглядають як показник ефективності управління підприємством.

Рентабельність активів характеризує ефективність господарської діяльності підприємства створеним прибутком і активами, які приймали участь у формуванні фінансового результату. Таких показників рентабельності може бути декілька залежності від завдань аналізу. Основні показники рентабельності активів наведені в табл. 14.15.

Дані аналізу показують, що в звітному періоді всі наведені показники були кращими порівняно з минулим періодом. Так рентабельність активів звичайної діяльності становила 9,25%, вище на 5,55%. Це зумовило підвищення рентабельності по чистому прибутку всіх активів на 4,2% та власного капіталу на 4,6%. Відповідно зменшився період окупності, як всіх активів так і власного капіталу – на 14,5 роки, що вважаються позитивними явищем.

Комерційна рентабельність на кінець року становила досить високі показники по операційній діяльності 28% і по звичайній діяльності 23,3%, що вище минулого року відповідно на 19,02% і на 13,47%.

Рівень ефективності господарської діяльності залежить від оптимізації активів, їх співвідношення за показниками покриття та окупності активів в цілому, а також тих частин, які формуються власним і окремо, позиченим капіталом. Ефективність позиченого капіталу проявляється в тих випадках, коли рентабельність активів підприємства вище кредитного процента. В цих випадках зменшення в структурі вартості власних активів та збільшення позичених зумовлює підвищення рентабельності власного капіталу. За такої умови підприємству вигідно використовувати позичені активи, оскільки при цьому підвищується рентабельність власного капіталу, а підприємство тимчасово використовуючи позичені кошти, можуть підвищувати економічну ефективність підприємства.

Таблиця 14.15.