РОЗДІЛ ХІV. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

14.1. Зміст і завдання аналізу фінансового стану підприємства

Фінансовий стан будь-якого підприємства залежить не лише від максимальної прибутковості (високого рівня рентабельності). При нераціональній організації фінансів, низькій платоспроможності навіть підприємства з високим рівнем прибутковості не здатні забезпечити самофінансування своєї господарської діяльності. Тому велику увагу в усіх ланках управління зосереджують на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному використанні фінансовий ресурсів.

Фінансова діяльність включає в себе сукупність операцій з надходження і витрачання грошових засобів та ефективного їх використання у процесі виробництва і реалізації продукції. Аналіз фінансового стану підприємства має на меті поліпшити організацію фінансів та підвищити ефективність їх використання в процесі господарської діяльності.

Суть аналізу фінансового стану полягає у вивченні розміщення використання засобів виробництва; платоспроможності підприємства; забезпеченості власними оборотними коштами; стану виробничих запасів і власних та позичених джерел їх утворення; стану фінансової дисципліни в розрахунках з іншими підприємствами, організаціями та державою; використання коштів господарства за призначенням; виявленні шляхів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів.

Особливого значення аналіз цих питань набуває в умовах ринкової економіки сільськогосподарського виробництва. Через низькі показники прибутковості та незадовільний фінансовий стан підприємство може збанкрутувати. Тому до кола питань, які аналізуються, входить вивчення ознак банкрутства, реакції підприємства на кризовий стан, вибір стратегії запобігання банкрутству тощо.

Раціональна фінансова діяльність сприяє реалізації таких основних принципів господарського розрахунку, як самоокупність і самофінансування підприємства. Ці два принципи тісно взаємопов’язані. Самоокупність означає, що ресурси, вкладені у виробництво та реалізацію продукції, повинні окупатися прибутком, який відповідає нормативному рівню рентабельності. Самофінансування – це забезпечення потреб підприємства у фінансових ресурсах з формування та ефективного використання всіх господарських засобів, як основних, так і оборотних, розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від реалізації своєї продукції, робіт і послуг.

Це означає, що в процесі господарської діяльності використовуються лише власні кошти підприємства. При самофінансуванні користуються також залученими коштами у вигляді кредитів банку та інших джерел. Однак обов’язковою умовою при цьому є своєчасне повернення кредитів за рахунок власних нагромаджень підприємства.

Основним джерелом даних для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс (форма №1 річного звіту), в якому відображені всі господарські засоби в активі та джерела їх утворення в пасиві. До складу господарських засобів входять засоби праці, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва і свою вартість переносять на створений продукт частково, у міру їх зношення, без зміни своєї натуральної форми. Друга частина господарських засобів – це предмети праці, які беруть участь у процесі виробництва один раз, а свою вартість повністю переносять на заново створений продукт. З урахуванням цих особливостей господарські засоби поділяються відповідно на основні та оборотні.

Основна частина оборотних коштів зосереджена у сфері виробництва: у вартості молодняка тварин і дорослого поголів’я на відгодівлі, кормів, насінного та посадкового матеріалу, добрив та інших виробничих запасів і незавершеного виробництва. Решта – у сфері обігу, в готовій продукції, у розрахунках з покупцями, грошових засобах, цінних паперах тощо.

Джерела утворення оборотних коштів розподіляються на власні та залучені. До власних належать закріплені за підприємством засоби у статутному фонді, які поповнюються за рахунок прибутку господарства. Основним джерелом залучених коштів є короткотермінові та інші кредити банку. Крім цього, оборотні кошти можуть формуватися за рахунок кредиторської заборгованості, резервів фонду, інших джерел.

Цільовий характер використання господарських засобів зумовлює необхідність окремого відображення в балансах засобів основної діяльності, призначених для виробництва продукції, та засобів капітальних вкладень, призначених для відтворення самих основних фондів підприємства.

В процесі господарської діяльності здійснюється безперервний кругооборот капіталу, зміни структури засобів і джерел їх утворення, наявність і потреба в фінансових ресурсах, фінансовий стан підприємства.

Здатність підприємства успішно функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів, постійно підтримувати свою платоспроможність та інвестиційну привабливість в межах допустимого рівня ризику свідчить про його стійкий фінансовий стан.

До основних завдань аналізу входить:

• Об’єктивна і своєчасна оцінка фінансового стану підприємства, встановлення негативних явищ та вивчення причин їх утворення;

• Пошук резервів і шляхів покращення фінансового стану підприємства, підвищення рентабельності активів, його платоспроможності та фінансової стійкості;

• Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів;

• Прогнозування можливих моделей фінансового стану при різних альтернативних варіантах поєднання і використання виробничих і фінансових ресурсів.

В залежності від мети, змісту і завдань аналізу розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства здійснюється на підприємстві, аналізується формування, розміщення і використання капіталу з метою пошуку резервів зміцнення фінансового стану, підвищення рентабельності використання активів, збільшення власного капіталу суб’єкта господарювання. Це традиційний аналіз стану та рівня ефективності використання оборотних засобів і джерел їх формування з метою пошуку резервів поліпшення результатів фінансової діяльності підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюється зацікавленими організаціями – податковими органами, банками, акціонерами, інвесторами з метою прогнозування капіталу та рівня його доходності тощо. При цьому поняття „платоспроможність підприємства” тісно пов’язується з терміном „ліквідність балансу”, під яким розуміють такий стан активів і пасивів окремих розділів балансу підприємства, який забезпечує своєчасне погашення платіжних зобов’язань не лише наявними грошовими коштами, а й порівняно швидко і не збитковою реалізацією майна та інших активів.

Аналіз фінансового стану здійснюється на основі фінансової звітності, яка відповідає міжнародним стандартам бухгалтерського обліку. Крім внутрішніх користувачів фінансового звітністю користуються інвестори та інші особи, які беруть участь у підприємницькій діяльності – кредитори, постачальники, конкуренти, акціонерні товариства, працівники підприємства. Так, власників підприємства цікавить, насамперед, розміри власного капіталу, ефективність використання ресурсів; кредиторів і постачальників інвесторів – необхідність і можливість продовження кредиту і гарантії його повернення умови кредиту тощо.

Детальній і глибокий внутрішній аналіз фінансового стану проводить адміністрація підприємства, управлінський персонал, що дає можливість використовувати аналітичну інформацію для прийняття управлінських рішень.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерська звітність регламентована положенням (стандартом) бухгалтерського обліку П(С)БО. Згідно з цим положенням, бухгалтерська звітність складається із окремих форм на основі яких проводиться аналіз фінансового стану підприємства:

1. П(С)БО № 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності”

2. П(С)БО № 2 „Баланс” ф.1.

3. П(С)БО № 3 „Звіт про фінансові результати” ф.2.

4. П(С)БО № 4 „Звітність про рух грошових коштів” ф.3.

5. П(С)БО № 5 „Звіт про власний капітал” ф.4.

6. Форма № 50-сп „Основні економічні показники сільськогосподарського підприємства”.