РОЗДІЛ ХІ. АНАЛІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

11.1. Особливості аналізу використання основних засобів у сільському господарстві

Важливу роль у господарській діяльності підприємства відіграють основні виробничі засоби, які є матеріально-технічною базою виробництва. Висока забезпеченість підприємства основними засобами та ефективне їх використання сприяють підвищенню продуктивності праці, кращому використанню оборотних засобів, збільшенню обсягу виробництва продукції і зниженню її собівартості.

За відносний показник забезпечення основними засобами гос­подарства приймають середньорічну їх вартість на 100 га сільсь­когосподарських угідь. При аналізі вивчають структуру основних фондів, ступінь їх зносу, коефіцієнти оновлення і вибуття та інші показники відтворення основних засобів (табл. 11.1).

Дані таблиці 11.1. показують, що загальна вартість основних засобів за рік змінилась не суттєво. Однак структура їх змінилась, зменшилась питома вага вартості основних засобів сільськогосподарського призначення за рахунок збільшення решти вартості основних засобів.

Ефективність використання основних фондів відображається показником фондовіддачі, який визначається як відношення вар­тості валової продукції до середньорічної вартості основних ви­робничих фондів. Фондовіддача основних фондів залежить від обсягу валової продукції, фондозабезпеченості господарства, струк­тури основних фондів, їх стану, технічної озброєності праці, рів­ня використання окремих видів основних засобів (табл. 11.2).

Таблиця 11.1.

Склад і структура основних засобів

Показники	На початок року		На кінець року		Зміни за рік (+,-)
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
І. Виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення	24301	82,8	22339	76,7	-1962	-6,1
У тому числі:
приміщення і споруди	16891	57,6	14339	49,2	-2552	8,4
машини і обладнання	7410	25,2	8000	27,4	+590	+2,2
Із них:
силові машини та обладнання	3110	10,6	3200	11,0	+90	+0,4
транспортні засоби	950	3,2	1260	4,3	+310	+1,1
ІІ. Виробничі основні засоби несільськогосподарського призначення	5040	17,2	6800	23,3	+1760	+6,1
ІІІ. Невиробничі основні засоби	662	2,3	748	2,6	+86	+0,3
Усього основних засобів	29341	100	29139	100	-202	-0,7
Надійшло основних засобів	х	х	1116	-	-	-
Вибуло основних засобів	х	х	1318	-	-	-
Знос основних засобів	11409	х	11983	105,0	+574	-
Коефіцієнт зношеності засобів	0,389	х	0,411	-	+0,022	-
Коефіцієнт оновлення засобів	х	х	0,038	-	-	-
Коефіцієнт вибуття засобів	х	х	0,045	-	-	-

Таблиця 11.2.

Ефективність використання виробничих фондів сільськогосподарського призначення

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Зміни за рік
			абсолютні	%
Вартість валової сільськогосподарської продукції в порівняльних цінах, тис.грн.	9500	10870	+1370	114,4
Середньорічна вартість виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення, тис.грн.	24000	22000	-2000	91,7
Фондовіддача на одиницю вартості основних засобів, коп.	39,6	49,4	+9,8	156,3
Фондомісткість продукції, грн..	2,53	2,02	-0,76	79,8
Фондозабезпеченість виробництва на 1 га ріллі, тис.грн.	9,17	8,41	-0,76	91,7
Фондоозброєність одного працівника, тис. грн..	42,86	41,5	-1,36	96,8

Дані табл. 11.2. показують, що фондовіддача на 1 грн. вартості основних виробничих засобів підвищилась на 9,8 коп., або на 56,3%. При плановому показнику фондовіддачі 39,6 коп., фактично вона складала 49,4 коп. Це сталось як за рахунок збільшення обсягу валової продукції – на 1370 тис.грн., так і за рахунок зменшення вартості основних засобів на 2000 тис.грн. Понизились показники фондозабезпеченності виробництва на 1 га ріллі та фондоозброєності одного працівника на 8,3% та 3,2% відповідно.

Обсяг і собівартість сільськогосподарської продукції залежать великою мірою від забезпеченості та використання основних засобів по видах (виробничі приміщення, трактори, автомобілі тощо). Переважна частина основних засобів зосереджена у струк­турних виробничих підрозділах і виробничих формуваннях, де використовують машинно-тракторний парк, вантажний автотран­спорт, робочу худобу, а також у ремонтних майстернях, на стан­ціях електро- та водопостачання тощо. Крім цього, в господарст­вах є промислові і підсобні виробництва: комбікормів; з пере­робки зерна, овочів, продукції тваринництва; пиломатеріалів; бу­дівельних матеріалів тощо. Раціональне використання значної час­тини найважливіших виробничих ресурсів у цих виробництвах сприяє збільшенню сільськогосподарської продукції і зниженню собівартості її виробництва.

Виконуючи важливі технологічні функції з виробництва сіль­ськогосподарської продукції, основні виробничі засоби, оборотні кошти та інші ресурси допоміжних і обслуговуючих виробництв не пов'язані з нею так тісно, як, наприклад, виробничі тваринни­цькі приміщення, продуктивні тварини, теплиці та інші ресурси.

Ефективність використання ресурсів допоміжних виробництв не можна безпосередньо виміряти кількістю одержаної сільсько­господарської продукції. Для цього застосовують метод визна­чення обсягів виконання робіт і послуг та їх собівартості.

Планування, облік та аналіз обсягів робіт, витрат і собівартос­ті їх одиниці зазначених виробництв має важливе значення, оскільки собівартість виконаних робіт допоміжних виробництв відно­ситься на собівартість сільськогосподарської продукції. Чим ін­тенсивніше використовуватимуться ресурси в допоміжних вироб­ництвах і чим нижчою є собівартість їх роботи, тим меншою буде потреба в них для виконання того обсягу робіт, який складається в господарствах залежно від розмірів основного виробництва ча­стка витрат на роботи та послуги в собівартості продукції. Допо­міжні виробництва можуть також виконувати роботи і послуги для інших підприємств та організацій, тобто реалізовувати їх на сто­рону, забезпечуючи господарству відшкодування витрат, по цих роботах і одержання певної суми прибутку і доходів.