Література

1. Дайсэцу Судзуки. Две лекции о дзен-буддизме. - Иностранная литера­тура, 1991 № 1.

2. Калінін Ю.А., Харьковщенко Е.А. Релігієзнавство. - К., 1995, с. 78 -84. Лубський В.І. Релігієзнавство. - К., 1997, c.202 -219.

3. Щербатской Ф.И. Избранные труды по буддизму. -М., 1988.

4. Калінін А. Харьковщенко Є. Релігієзнавство. К; Наук. думка, 1995

5. Релігієзнавство. / За ред. Рибачука М.Ф. К; 1997

6. Климович Л.И. Книга о Коране, его происхождении мифологии. М.,1988

7. Полотнюк Я. Іслам // Людина і світ. - 1993, № 4; 5.

8. Тамім А. Іслам - це наднаціональна релігія //Людина і світ. - 1994, - №1

9. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персо-наліїі. К.,1993

10. Токарев С. Религия в истории народов мира. М. 1981

11. Кирюшко М.І. Іслам в Україні//Регіональна політика України.-К.,1995

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра гуманітарних дисциплін

ЛЕКЦІЇ

З КУРСУ “РЕЛІГІЄЗНАВСТВО”

ЛЕКЦІЯ №7

НАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ НАРОДІВ СВІТУ

Виконавець:

к.і.н., ст.викладач Гнот С.І.

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри гуманітарних дисциплін

(протокол № 1 від “ 31 ” серпня 2010 р.)

Зав. каф., к.і.н., доц.. Полянський О.А.

Національні релігіїї народів світу

План

1. Причини появи національних релігій.

2. Ранні національні релігії та їх особливості.

3. Пізні національні релігії:

а) юдаїзм;

б) індуїзм;

в) конфуціанство.

1. Причини появи національних релігій.

Національні релігії – один з історичних типів релігій. Вони генетично пов`язані з родоплемінними релігіями, є їх продовженням через асиміляцію елементів їх обрядів і культів. Проте, на відміну від родоплемінних релігій, національні релігії формувались під час розвитку та утворення народностей, націй. Їхніми носіями є, як правило, представники одного етносу; особи іншої етнічної належності можуть стати їх послідовниками лише за умови виконання певних вимог.

Для національних релігій характерними є:

- детальна ритуалізація буденної поведінки людей (прийом їжі; дотримання гігієнічних правил; обмивання та ін.);

- специфічна обрядовість;

- сувора система релігійних настанов і заборон, що ускладнюють спілкування з іновірцями.

Основною з них є дезінтегративна соціальна функція. Водночас їхнє віровчення і культ сприяють інтеграції релігійності, слугують чинником ізоляції та відособлення одного етносу від іншого, частково використовуються для обґрунтування ідеї національної ідентичності, поширення серед віруючих націоналістичних настроїв.

2. Ранні національні релігії та їх особливості

До ранніх національних релігій відносяться релігійні вірування в межах націо-нально-державних утворень Стародавнього Світу (древніх Єгипту, Індії, Вавілону, Греції, Риму тощо).

Відмітимо деякі істотні риси ранніх національних релігій:

• Відбувається подальший розвиток, взаємне переплетення первісних релі-гійних культів фетишизму, тотемізму, магії, землеробських і астрально-міфоло-гічних культів межах національних релігій: Виникають ієрархії богів. На їх чолі стоять боги Сонця чи Неба, або ж боги-деміурги (творці свпу -Ра, Атон і Амон в Єгипті, Ан - в Шумері, Сур’я - в Індії тощо. Всі вони стають уособленням добра у віковічній битві зі злом і його богами. В релігії древнього Єгипту відбувається поглиблення вчення про безсмертя душі і загробне життя. З надр землеробських культів Єгипту, Вавілону і Персії ви­никає ідея вмираючого і воскресаючого бога (Осіріса, Таммуза, Мітри).

• Деталізується і збільшується кількість природних сил і об’єктів (фетишів), яким поклоняються люди, а з ними ритуалів і обрядів як засобів впливу на богів (магія). Елементи тотемізму (боги у вигляді тварин чи рослин) переходять на нижчі щаблі божественної ієрархії (сатири, німфи, русалки, кентаври тощо) або ж повністю витісняються антропоморфними образами богів.

• Заборона щодо офіційного відправлення релігійного культу для ниж­чих, непривілейованих шарів населення. Так, подібна заборона в брахманізмі дотор-калася представників нижчих каст і жінок. Як наслідок, в брахмані­змі відсутні публічні культові споруди і система ритуалів для широкого за­галу людей.

• Послідовний політеїзм (багатобожжя).

• Складна система жертвоприношень, яка передбачала не лише велику різно-манітність власне об’єктів жертвоприношень (здебільшого тварин і рослин), а й певної послідовності етапів, обставин і часу жертвоприношень, включаючи ма-сові (наприклад, давньогрецька гекатомба культове забиття ста биків чи корів). В ряді ранніх національних релігій існували і людські жертвоприношення. Їхніми жертвами ставали не лише військовополонені, злочинці чи раби, але й діти - первістки (Древня Фінікія).