7.2. Виконання плану поголів’я тварин

При аналізі валової продукції тваринництва одним із важливих показників її обсягу є середнє поголів’я продуктивних тварин. Воно визначається відношенням кількості кормоднів на календарну кількість днів у періоді (рік – 365 днів). Середньорічне поголів’я тварин залежить від кількості вихідного поголів’я і обороту стада тварин. Під вихідним поголів’ям розуміють його наявність на початок або на кінець відповідного періоду; під оборотом стада – рух (надходження і вибуття) тварин протягом відповідного періоду. Виконання плану з обороту стада забезпечує можливість виконати план щодо середньої кількості тварин і вихідного поголів’я на кінець року (таблиця 7.2.).

При аналізі валової продукції великої рогатої худоби виділяють такі групи тварин: молочне стадо корів (основна продукція – молоко і приплід телят), молодняк тварин і ті, які поставлені на відгодівлю (приріст живої ваги).

На кількість середньорічного поголів’я тварин по групах впливає виконання плану обороту стада по періодах року. Так, одна тварина, яка надійшла в господарство або у відповідну групу в першому кварталі, в перерахунку на середньорічне поголів’я складає 0,75 голови. Якщо ж одна голова тварини знаходилась у відповідній групі лише протягом одного, наприклад, четвертого кварталу, то це складає лише 0,25 середньорічної голови.

Таблиця 7.2.

Виконання плану обороту ВРХ

Показники	За планом	Фактично	Відхилення (+,-)	Процент
Наявність на початок року поголів’я всього, голів	3530	3530	-	100,0
у тому числі: корів	1000	1000	-	х
нетелів	100	80	-20	80,0
Надійшло всього, голів	1108	1130	+22	102,0
у тому числі: корів	100	90	-10	90,0
телят від приплоду	1008	1030	+22	102,0
Вибуття всього, голів	1588	1591	+3	100,2
у тому числі корів	100	70	-30	70,0
реалізація державі, голів	701	656	-45	93,6
живою вагою, всього, ц	2400	2534	+134	105,6
однієї голови, кг	342	386	+44	112,9
Падіж всього, голів	-	69	-69	-
у тому числі телят	-	56	-56	-
Наявність на кінець року, голів	3050	3000	-50	98,4
в % до початку року	86,4	85,0	-1,4	х
у тому числі корів, голів	950	1020	+70	106,3
в % до початку року	95,0	102	7,0	х

Тому для виконання плану по поголів’ю тварин за відповідний період важливо забезпечувати своєчасне надходження тварин у ту або іншу виробничу групу і передбачати раціональні строки вибуття тварин з господарства.

Відношенням кількості надходження поголів’я в стадо корів до вихідного поголів’я на кінець року визначають процент поновлення молочного стада. За планом цей показник передбачався (100:950)х100=10,5%, фактично він становив 8,8 (90:1020) х 100.

При аналізі обороту стада великої рогатої худоби важливо визначити показники виходу приплоду телят на 100 корів, а також процент яловості корів. Ці показники були такими. Приплід телят на 100 корів і нетелів: за планом 1008:(1000+100)х100=91,6 голів, фактично - 1130 (1000+80) х 100 =

=104,6 голів, у тому числі фактичний діловий приплід – (1130 - 56) : :(1000+80)х100=99,4 голів. Процент яловості корів складав: за планом – 1000-(1008-100):1000х100=9,2%, фактично – 1000-(1000-80):1000х100=8%.

Як видно, показники приплоду телят від корів були не виконані, що негативно впливає не лише на збільшення поголів’я, але й знижує продуктивність молочного стада корів. Яловість корів дещо знизилась.

Одним з важливих факторів збільшення поголів’я продуктивних тварин є наявність виробничих приміщень і повне їх використання. До них відносяться в основному такі приміщення, як корівники, свинарники, тваринницькі комплекси та інші приміщення, що безпосередньо використовуються у виробництві.

Аналіз використання звичайних тваринницьких приміщень не складний і проводиться порівнянням показників виходу продукції на одиницю їх виробничої площі, яка вимірюється в квадратних метрах і наявністю ското-місць. Однак вихід продукції в розрахунку на одиницю виробничої площі приміщень залежить не лише від повноти їх використання, але й від рівня продуктивності тварин. Тому більш точно відображає рівень використання тваринницьких приміщень коефіцієнт заповнення ското-місць, який визначається відношенням фактичного поголів’я тварин, що утримувалось у даному приміщенні, до наявності в ньому ското-місць.

З урахуванням коефіцієнта заповнення ското-місць вихід продукції на 1м² виробничої площі приміщень аналізується за формулою:

П(м²) = (С_м К_з n) : М, де

П(м²) – вихід продукції на 1 м²; С_м – наявність ското-місць у приміщенні; К_з - коефіцієнт заповнення ското-місць; n – продуктивність 1 голови тварин; М –загальна виробнича площа приміщення, м².

Приклад. Проектна виробнича площа корівника – 5000м², на 500 ското-місць; фактично утримувалось корів у приміщенні 400 голів; річна продуктивність 1 голови: за планом 30 ц фактично 32 ц. у цьому прикладі коефіцієнт заповнення ското-місць дорівнює 0,8 = 400:500. Вихід продукції на 1 м² виробничої площі складав: за планом – (300 х1,0 х 30) : 5000 = 3ц/м², фактично – (500 х 0,8 х 32) : 5000 = 2,56 ц/м².

Загальне відхилення по виходу продукції на 1 м² (+,-), ц: - 0,44, у тому числі за рахунок зміни:

1. коефіцієнта заповнення приміщень 500(-0,2)30:5000 = -0,6

2. продуктивності тварин 500х0,8(+0,2):5000 = +0,16.

Детальніше і дещо складніше проводиться аналіз використання приміщень і споруд виробничих тваринницьких комплексів. На відміну від звичайних ферм на комплексах процес виробництва відзначається більшими його розмірами, поглибленням спеціалізації, складністю технологічних процесів.

Аналіз використання виробничих потужностей тваринницьких комплексів доцільно проводити шляхом порівняння фактичних даних не лише з плановими, алей з можливими нормативами. Можливе заповнення виробничих площ тваринами приймається в розрахунок при аналізі, виходячи з проектної потужності споруджень і комплексів, передового досвіду утримання тварин.

Одним з великих тваринницьких комплексів на Україні по відгодівлі свиней є радгосп-комбінат “Калитянський”. Відмінна особливість цього свиновідгодівельного комплексу полягає не лише у великих розмірах виробництва, але й у принципово новій раціональній організації галузі, що відповідає сучасному рівню розвитку продуктивних сил сільського господарства. Основу її складає більш досконала технологія виробництва, глибокий розподіл праці, застосування комплексної механізації та автоматизації трудомістких процесів, поточна організація виробництва продукції при мінімальних витратах праці і матеріальних ресурсів.

Виробнича зона комплексу включає 19 корпусів з площею основного призначення 71,8 тис.м², 9 корпусів призначені для відтворення стада тварин і 10 – для відгодівлі свиней (таблиця 7.3). Ступінь виконання виробничої площі комплексу в цілому і кожного його цеху можна характеризувати за допомогою коефіцієнтів, які визначаються відношенням нормативної потреби виробничої площі в квадратних метрах на поголів’я, що утримувалося, до проектної площі основного призначення, м². Такі коефіцієнти визначаються за проектом, за планом і фактичні.

У наведеному прикладі середній за проектом коефіцієнт використання виробничої прощі складав 0,869, за планом – 0,890 і фактично – 0,798. Зниження загального рівня використання виробничих потужностей комплексу було допущено насамперед у цеху відтворення стада, що в свою чергу не забезпечило достатнього відгодівельного поголів’я свиней для повного використання відгодівельних корпусів комплексу.

Підвищення коефіцієнтів заповнення тваринами кожного приміщення (корпусу) і зростання продуктивності тварин у кожному технологічному цеху є основною умовою ефективного використання виробничих потужностей свиновідгодівельного комплексу в цілому.

Аналіз використання виробничих приміщень і споруд в інших галузях тваринництва проводиться з урахуванням особливостей виробництва продукції кожного виду і групи продуктивних тварин.

Аналіз обороту стада свиней та інших видів тварин проводиться аналогічним способом з урахуванням особливостей кожної окремої галузі. Так у свиноводстві валова продукція вимірюється: приплодом поросят віком до 2 місяців по групах основних, перевірюваних і разових свиноматок; приростом тварин по решті і груп свиней – поросята віком від 2 до 4 місяців, ремонтний молодняк, свині на відгодівлі.

Таблиця 7.3.

Показники використання потужностей свиновідгодівельного комплексу “Калитянський”

Номер корпуса		Площа основного призначен ня, кв.м	Площа по нормі на 1 голову кв.м	Кількість тварин у корпусі			Коефіцієнти використання площі основного призначення
				Проектна	За планом	Фактично	Проектний	За планом	Фактично
1	2	3	4	5	6	7	6=2х3:1	6=2х4:1	6=2х5:1
1	Кнурі	3974	4	190	147	80	0,564	0,419	0,371
	Свиноматки		1,45	880	606	700
	Ремонтні кнурі		2	100	100	70
2	Свиноматки І періоду супоросності	3974	1,45	1408	2112	1500	0,512	0,770	0,547
3-4	Свиноматки ІІ періоду супоросності	3300	1,82	1386	2190	2020	0,625	1,611	1,545
	Ремонтні свині		1,18	440	1130	1086
5-6	Підсосні свиноматки з поросятами-сосунками	3796	6,65	480	500	450	0,805	0,840	0,756
7-9	Поросята відлучені	3796	0,39	900	9115	7545	0,925	0,937	0,776
10-19	Відгодівельні свині	3796	0,94	3600	3650	3482	0,898	0,933	0,826
1-19	Всього: за проектом	71804	0,78	80006	х	х	0,869	х	х
	за планом	71804	0,76	х	81981	х	х	0,890	х
	Відхилення (+,-)	-	-0,02	х	+1975	х	х	+0,021	х
	Фактично	71804	0,85	х	х	72592	х	х	0,788
	Відхилення (+,-) від плану	-	+0,07	х	х	-9389	х	х	-0,102