143. Система тваринництва – це:

сукупність технічних, зооветеринарних та організаційно-економічних заходів ведення виробництва продукції тваринництва;

організація відтворення стада, поліпшення племінних якостей тварин, способи їх утримання;

сукупність і співвідношення наявних в господарстві тваринницьких галузей, ресурсів та заходів, які забезпечують ефективне виробництво тваринницької продукції;

обґрунтування спеціалізації тваринництва.

144. Товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд:

розділений на частки рівної номінальної вартості;

розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами;

розділений на частки, які диференційовані в залежності від трудової участі в процесі виробництва конкретного працівника;

розділений на частки відповідно до пайових внесків.

145. Вищим керівним органом товариства з обмеженою відповідальністю є:

збори учасників;

дирекція або директор товариства;

спостережна рада;

загальні збори.

146. Виробничий кооператив здійснюють свою діяльність за такими принципами:

прибутковість діяльності кооперативу;

всебічне використання виробничого потенціалу підприємства;

обов’язкова трудова участь членів у діяльності кооперативу;

добровільність об’єднання матеріальних, фінансових та інших ресурсів підприємств.

147. Вищим керівним органом кооперативу є:

загальні збори кооперативу;

збори учасників кооперативу;

правління кооперативу;

дирекція кооперативу.

148. Фінансові ресурси кооперативу формуються за рахунок:

прибутку, одержаного від реалізації продукції основного виду діяльності;

доходу від реалізації продукції, пайових внесків членів кооперативу, кредитів;

пайових внесків засновників кооперативу та його учасників;

внесків, які диференційовані в залежності від трудової участі в процесі виробництва працівників.

149. Управління державним підприємством здійснюється на підставі:

положень Статуту державного підприємства;

положень Установчого договору;

демократичних принципів управління;

поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і самоврядування трудового колективу.

150. Членами фермерського господарства можуть бути:

родичі, діти, яким виповнилося 16 років;

особи, які працюють у фермерських господарствах за трудовим договором;

працівники, які внесли до статутного фонду фермерського господарства майнові паї;

особи, які внесли частки, розмір яких визначений установчими документами.

151. Фермерська діяльність як вид підприємництва здійснюється за принципом:

повної самостійності у формуванні програми діяльності, виборі постачальників ресурсів і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до чинного законодавства;

узгодженості основних напрямів своєї діяльності з державними органами влади;

користування і розпорядження майном членів господарства здійснюється лише головою ––––фермерського господарства;

відкритість і доступність членства.

152. Право на створення фермерського господарства має:

будь – яка юридична особа;

будь – яка фізична особа;

кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18 – річного віку;

засновники господарства в складі не більше 10 власників майна і землі.

153. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до :

місцевої ради;

відповідної районної державної адміністрації;

відповідної обласної державної адміністрації;

асоціації фермерів та приватних землевласників.

154. Відбір громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство проводить:

асоціація фермерів та приватних землевласників;

обласна професійна комісія з питань створення фермерських господарств;

районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств;

центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

155. Бонітування ґрунтів це:

агровиробнича класифікація ґрунтів та характеристика їх природних якостей;

комплекс робіт, пов'язаних з визначенням економічно оцінки земель;

визначення грошової оцінки земельних ділянок, для встановлення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

підвищення родючості ґрунту під дією праці людини.

156. Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності;

всі відповіді вірні.

157. Державний земельний кадастр включає:

економічну та грошову оцінку земель; облік кількості та якості земель; державну реєстрацію земельних ділянок;

права на землю; набуття і реалізація права на землю;

склад та цільове призначення земель; охорона земель;

науково обґрунтовані проекти землевпорядкування; перелік державних актів на право володіння (користування) землею.

158. З метою організації території окремих сільськогосподарських підприємств проводиться:

господарський землеустрій;

внутрігосподарський землеустрій;

зовнішньогосподарський землеустрій;

міжгосподарський землеустрій.

159. Який вид землеустрою охоплює землі різнобічного господарського призначення, при цьому враховуються інтереси не лише конкретних підприємств, але й всього народного господарства або окремих галузей:

господарський землеустрій;

внутрігосподарський землеустрій;

зовнішньогосподарський землеустрій;

міжгосподарський землеустрій.

160. В процесі внутрігосподарського землеустрою складають землевпорядний проект, який містить в собі:

карти земельної території господарства;

схеми земельної території господарства;

агроекономічне обґрунтування використання земель;

всі відповіді вірні.

161. Яка вартість основних засобів характеризує фактичні витрати на їх створення:

первісна вартість;

відновна вартість;

залишкова вартість;

балансова вартість.

162. Відновлювальна вартість основних засобів – це:

первісна вартість без зносу основних засобів;

різниця між вартістю основних засобів за сучасними цінами і цінами їх придбання;

вартість відтворення основних засобів за сучасними цінами;

вартість основних фондів, крім суми їх зношення.

163. Залишкова вартість визначається як:

фактичні витрати на створення основних засобів;

вартість основних фондів за вирахуванням суми їх зносу (амортизації);

вартість відтворення основних засобів за сучасними цінами;

облікову вартість основних засобів.

164. Фонди обігу включають:

невиробничі запаси;

кошти на авансування;

кошти на рахунках в банках і в касі;

всі відповіді вірні.

165. Відношення вартості валової продукції до суми річного обороту спожитих оборотних фондів – це:

кількість оборотів оборотних фондів за рік;

швидкість обертання оборотних засобів;

коефіцієнт використання оборотних фондів;

коефіцієнт обертання оборотних фондів.

166. При визначенні ефективності виробничих фондів розраховують:

фондовіддачу;

фондомісткість;

коефіцієнт прибутковості (рентабельності) фондів;

всі вище названі показники.

167. Наявність основних фондів на одного середньорічного працівника – це:

фондозабезпеченість;

фондооснащеність;

фондоозброєність;

фондомісткість.

168. Обернений показник фондовіддачі характеризує:

фондозабезпеченість;

фондомісткість;

фондоозброєність;

фондооснащеність.

169. Характеристика руху основних виробничих фондів з розвитком науково-технічного прогресу і запровадження його результатів у виробництво визначається за такими показниками:

коефіцієнт зростання;

коефіцієнт вибуття;

коефіцієнт оновлення;

за усіма переліченими показниками.

170. Інтегральний коефіцієнт використання автомобілів – це комплексний показник, який дорівнює:

коефіцієнту використання автопарку;

коефіцієнту використання вантажопідйомності;

коефіцієнту використання пробігу;

добутку перелічених коефіцієнтів.

171. Планово-запобіжна система технічних обслуговувань і ремонтів передбачає:

комплекс заходів, які дають змогу уникнути передчасного спрацювання і поломки машин,

чітко визначений час для проведення капітальних ремонтів сільськогосподарської техніки;

планове періодичне проведення профілактичних робіт на основі складання і дотримання календарного графіка виконання через строго певні інтервали часу робіт по профілактичному ремонту (поточному, середньому або капітальному);

встановлення нормативів витрат на техобслуговування, ремонт та заміну гумових шин чи гусениць, зберігання техніки тощо;

172. Підхід, направлений на зниження загального обсягу необхідного технічного обслуговування і максимізацію терміну служби устаткування шляхом систематичного усунення джерел дефектів, що приводять до передчасного виходу устаткування з ладу, - це:

реактивна стратегія,

планово-запобіжна стратегія;

стратегія ремонту за оцінкою технічного стану;

проактивна стратегія.

173. Під загальним поділом праці слід розуміти поділ її:

у суспільстві;

у середині галузі;

у середині окремого підприємства;

у середині бригади.

174 .Під частковим поділом праці розуміють її поділ

у суспільстві

у середині галузі;

у середині окремого підприємства;

у середині бригади.

175. Під одиничним поділом праці розуміють її поділ:

у суспільстві

у середині галузі;

у середині окремого підприємства;

у середині бригади.

176. Поділ праці за галузями підприємств, фазами та стадіями розвитку рослин і тварин, за видами робіт і операцій – це :

функціональний поділ праці;

технологічний поділ праці;

професійно-кваліфікаційний поділ праці;

галузевий поділ праці.

177. Якісною мірою трудових ресурсів слугує:

професійно-кваліфікаційна характеристика;

значення індексу сезонної праці;

рівень самозайнятості населення;

рівень освіти.

178. Функціональний поділ праці полягає в :

поділу працівників усередині галузі, в залежності від їх кваліфікації;

розподілі у відношенні людей до засобів та предметів праці у процесі виробництва, він обумовлює ділення працюючих на дві групи: на основних і допоміжних ;

поділі працівників на групи відповідно до операцій, які вони виконують;

поділ працівників в залежності від їх професійної підготовки, знань, вміння та навичок.

179. Трудові ресурси – це

особи працездатного віку (жінки – від 16-60 років, чоловіки – 16-62 років);

люди працездатного віку, підлітки та пенсіонери, що працюють;

будь – яка чисельність працюючих разом людей на даному підприємстві;

сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності.

180. Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працюючих, прийнятих на роботу на строк один і більше днів не залежно від того, знаходяться вони на роботі , у відрядженні, у відпустці, звільнені від праці за хворобою чи з інших причин називаються:

явочною;

обліковою;

середньообліковою.

середньорічною.

181. При відрядній формі оплата праці проводиться за:

нормами і розцінками, встановленими за розрядом виконуваних робіт;

тарифною сіткою;

штатним розкладом підприємства;

штатним розкладом з урахуванням преміальних.

182. Основна заробітна плата – це

будь – який заробіток, що залежить від результатів праці працівника;

встановлений державою розмір зарплати нижче якого не може здійснюватись оплата за фактично виконану роботу;

будь – який заробіток, що за трудовим договором оплачується працівникові за виконану роботу та надані послуги;

винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці і визначається тарифними ставками, розцінками, посадовими окладами.

183. Сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності, називають:

трудовим колективом підприємства;

персоналом підприємства;

трудовими ресурсами;

трудовим потенціалом.

184. Спеціалістами вищої кваліфікації називають працівників

із середньою освітою та деяким практичним досвідом;

що обіймають певні посади, але не мають спеціальної освіти;

що мають наукові ступені і звання;

з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом.

185. Заробіток працівника, що розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції та розцінки за одиницю продукції є заробіток при

відрядно прогресивній системі;

прямій відрядній системі;

непрямій системі;

відрядно – преміальній системі.

186. До сфери державного регулювання оплати праці згідно чинного законодавства належить регулювання

мінімальної заробітної плати;

оплати праці в організаціях, що фінансуються з бюджету;

розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;

усі наведені відповіді правильні.

187. До категорії службовець відносяться працівники, які:

займаються інженерно – технічними та економічними роботами;

зайняті безпосередньо у процесі виробництва та надання матеріальних благ;

здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування;

обіймають посади керівників структурних підрозділів підприємства;

188. Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує:

плинність персоналу;

структуру персоналу;

резерв персоналу, що має використовуватись для заміни тих, що не виходять на роботу з поважних причин;

кількість персоналу звільненого з поважних причин у цьому звітному періоді.

189. До погодинної форми оплати праці належить:

акордна;

непряма відрядна;

відрядно – преміальна;

жодна з наведених форм.

190. Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань і практичних навичок називається:

професією;

спеціальністю;

кваліфікацією;

категорія