382. Залежно від об'єкта спеціалізації в сільському господарстві розрізняють такі її форми:

галузева, внутрішньогалузева, багаторівнева, постадійна;

територіальна спеціалізація, внутрішньогосподарська спеціалізація;

територіальна, галузева, зовнішня;

зональна, мікрозональна, територіальна.

383. Під галуззю сільськогосподарського виробництва розуміють:

частину сільськогосподарського виробництва, що займається доведенням продукції від виробника до споживача;

суб’єкт господарювання, який займається виробництвом одного або кількох видів продукції чи надання окремих видів послуг;

частина сільськогосподарського виробництва, яка характеризується певними знаряддями і предметами праці, технологією виробництва, кваліфікацією працівників і кінцевою продукцією;

сукупність засобів виробництва та предметів праці, що забезпечують виробництво, заготівлю, переробку та доведення до споживача певного виду продукції.

384. Зосередження землі, засобів виробництва, робочої сили і обсягу виробництва продукції на одних і тих підприємствах, що призводить до збільшення їх розмірів – це:

концентрація;

інтенсифікація;

спеціалізація;

диверсифікація.

384. Міжгосподарська кооперація – це:

об’єднання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств для спільного виробництва продукції;

об’єднання господарств в певну виробничу структуру під єдиним керівництвом одного із його засновників;

укрупнення господарств і поглиблення їх спеціалізації;

тимчасове об’єднання господарств з делегуванням певних функцій одному із членів об’єднання.

385. Характер змін, які відбуваються на підприємстві розкриває категорія:

статика;

розвиток;

процес;

механізм.

386. Залежно від якості змін розвиток підприємства поділяють на:

циклічний та спіральний;

соціальний та технологічний;

прогресивний та регресивний;

структурний та функціональний.

387. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом:

санації або реєстрації;

ліквідації, реорганізації або банкрутства;

реорганізації або ліквідації;

санації, банкрутства, реорганізації або ліквідації.

388. Спосіб припинення діяльності за якого усі майнові права та обов'язки кожного з суб’єктів, що припиняють свою діяльність переходять до суб’єкта який створюється називається:

поділ;

приєднання;

злиття;

перетворення.

389. Спосіб припинення діяльності, за якого усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, називається:

поділ;

перетворення;

приєднання;

злиття.

390. Спосіб припинення діяльності, за якого до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання, називається:

приєднання;

поділ;

злиття;

перетворення.

391. Здатність підприємства адаптуватися до зовнішніх і внутрішніх змін, а також здатність керівництва діяти поза жорсткими рамками правил і норм – це:

гнучкість;

контрольованість;

стабільність;

прогрес.

392. Ступінь регламентації діяльності підприємства її членів, а також жорсткості механізмів координації і контролю – це:

гнучкість;

контрольованість;

стабільність;

прогрес.

393. Характер змін, які відбуваються на підприємстві, розкриває категорія:

статика;

розвиток;

процес;

механізм.

394. Залежно від якості змін розвиток підприємств поділяють на:

циклічний та спіральний;

соціальний та технологічний;

прогресивний та регресивний;

структурний та функціональний.

395. Шляхом підвищення фондовіддачі є:

збільшення обсягу виробництва продукції;

зменшення ціни продукції;

збільшення валового прибутку підприємства;

збільшення чистого прибутку підприємства.

396. Шляхом зменшення матеріалоємності продукції є:

збільшення обсягів виробництва більше, ніж витрати матеріалів;

зменшення фондовіддачі;

підвищення собівартості продукції;

використання прискореної амортизації.

397. Використання такого методу амортизації, як прискореного зменшення залишкової вартості призведе до:

зростання собівартості продукції;

зменшення собівартості продукції;

зростання прибутку підприємства;

зростання фондовіддачі.

398. При прямолінійному методі нарахування амортизації річна сума амортизації визначається:

діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів;

як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації;

як сума витрат на капітальний ремонт основних засобів за рік;

як добуток фактичного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

399. Сукупність зовнішніх по відношенню до підприємства суб'єктів і сил, які безпосередньо впливають на його діяльність і які, в свою чергу, знаходяться під впливом цієї діяльності – це:

виробничі потужності підприємства;

спеціалізація підприємства;

мікросередовище функціонування підприємства;

макросередовище функціонування підприємства.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З НАПРЯМУ

«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»

ДИСЦИПЛІНА

«Економіка праці й соціально-трудові відносини»

Київ

«Агроосвіта»

2012

1. Об’єктом вивчення економіки праці є:

людина;

праця;

трудові ресурси;

персонал.

2. Праця – це:

свідома цілеспрямована створююча діяльність людини;

прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб;

процес перетворення ресурсів природи в цінності та блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів, так і внутрішніх спонукань;

усі відповіді правильні.

3. Які характеристики притаманні праці:

локальні та глобальні;

загальні та абстрактні;

кількісні та якісні;

фізичні та духовні.

4. Предметом вивчення курсу "Економіка праці і соціально-трудові відносини" є:

ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших затратах;

праці як свідома цілеспрямована діяльність людини;

сукупність теоретичних і практичних проблем формування людського потенціалу, забезпечення ефектив­ного використання його у сфері праці як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях з метою забезпечення високої якості життя населення та високої ефективності економічної діяльності;

праці як результат людського спілкування.

5. Які виділяють блоки актуальних проблем економіки праці на сучасному етапі:

зміни безпосередньо у трудовому процесі;

трансформація відносин на ринку праці;

соціалізація трудових відносин;

усі відповіді правильні.

6. До елементів процесу праці відносять:

предмети праці, засоби праці та сама праця;

технологія діяльності;

організація праці;

усі перераховані елементи.

7. Що виступає однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації й самовдосконалення людини?

робота;

діяльність;

праця;

виробництво.

8. Праця поділяється на працю за ба­жанням, за необхідністю, з примусу залежно від:

характеру та змісту праці;

умов праці;

настрою та відповідальності;

способу та засобу праці.

9. Працю поділяють на промислову, сільськогосподарську, будівельну, транспортну, комуніка­ційну тощо залежно від:

умов праці;

міри абстрагування;

предмету та продукту праці;

немає правильної відповіді.

10. Розрізняють ручну, механізовану та автоматизовану працю залежно від:

характеру та змісту праці;

умов праці;

настрою та відповідальністю;

способу та засобу праці.

11. Праця буває важка, середньо важка та легка залежно від:

характеру та змісту праці;

умов праці;

регламентованості та новаційності;

способу та засобу праці.

12. Праця поділяється на творчу, управлінську та виконавчу

залежно від:

виду діяльності;

від рівня освіти;

ступня механізації;

умов праці.

13. Працю поділяють на привабливу та непривабливу залежно від:

виду діяльності;

від рівня освіти;

ступня механізації;

умов праці.

Працю поділяють за умовами праці праці на:

Наземна й підземна

Наймана та приватна

Ручна та механізована

Научна та інженерна

14. За способом спілкування соціально-трудові відносини бувають:

внутрішньо виробничі та внутрішньо організаційні;

безособові та міжособові;

формальні та неформальні;

усі відповіді вірні.

15. Взаємозв’язки між суб’єктами соціально-трудових відносин виникають тільки на рівні:

усі перераховані рівні;

працівник - працівник;

працівник - роботодавець;

роботодавець - держава.

16. Виділяють два типи соціально-трудових відносин:

патерналізм та соціальне партнерство;

партнерство та субсидіарність;

солідарність та патерналізм;

інтегрованість та соціальне партнерство.

17. Показники продуктивності праці:

при їх визначенні вироблену продукцію співвідносять з витратами живої праці;

розраховуються до одержання продукції;

використовуються нормо-години потрібні для виготовлення одиниці продукції;

розраховуються (за окремими культурами) за кожною технологічною операцією діленням затрачених на цій операції людино-годин на площу посіву відповідної культури.

18. Ринок праці – це:

сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу;

попит окремого роботодавця на робочу силу;

потреба на працівників для заповнення вакантних робочих місць;

диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників.

19. Частина населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів, робіт та послуг:

економічно неактивне населення;

економічно активне населення;

фізично активне населення;

зайняте населення.

20. Виберіть із зазначених нижче показник, що характеризує природний рух населення:

рівень народжуваності;

рівень смертності;

природній приріст населення;

усі відповіді вірні.

21. Економічний рух населення:

обумовлений такими чинниками, як освіта, професійна підготовка, національність, місце проживання старших поколінь тощо;

обумовлений зміною його трудової активності;

узагальнений вираз зміни чисельності населення на певній території за рахунок смертності та народжуваності людей;

немає правильної відповіді.

22. Принцип патерналізму характеризується:

сумісною відповідальністю людей, яка ґрунтується на особисті відповідальності і згоді, однодумності і спільності інтересів;

загостренням суперечностей у трудових відносинах;

прагненням працівників до самостійності і самореалізації, запобіганням перенесенню відповідальності на інших суб'єктів;

головною роллю держави у регулюванні соціально-трудових відносин.

23. Термін «трипартизм» охоплює такі питання в системі соціального партнерства:

двохсторонні колективні договори;

трьохсторонні колективні консультації та переговори між державою, роботодавцями та найманими працівниками;

трудові конфлікти і їх врегулювання;

участь працівників у прийняті різноманітних рішень на підприємствах.

24. Сутність соціального партнерства – це:

взаємозалежність і взаємодія суб'єктів соціально-трудових відносин, яка виникає в процесі праці та спрямована на регулювання умов трудового життя;

сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців і держави, спрямоване на співробітництво в питаннях соціально-трудових відносин;

проявляється у збереженні прагнення людини до самостійності й самореалізації та покликаний запобігати перенесенню відповідальності на інших суб'єктів соціально-трудових відносин;

немає правильної відповіді.